вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" квітня 2021 р. Справа№ 910/5284/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 (повний текст рішення складено 03.12.2020)
у справі №910/5284/20 (суддя - Борисенко І.І.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт"
про стягнення 17 617,57 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" (далі - відповідач) про стягнення 17 617,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018, предметом якого є відступлення ПАТ "Київенерго" на користь позивача права вимоги, у тому числі, до відповідача щодо виконання останнім грошового зобов'язання з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242197 від 14.02.2014. У зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 17 617,57 грн., з яких: 15 980,80 грн. - основний борг, 998,41 грн. - інфляційна складова боргу, 638,36 грн. - 3% річних.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 15 980 грн. 80 коп. основного боргу, 998 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 638 грн. 36 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп.
Задовольняючи позовні вимоги суд вказав, що відповідач у порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, своє зобов'язання щодо оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242197 від 14.02.2014 не виконав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що додаток -1 до договору №601-18 від 11.10.2018 не містить дату складання, а тому у відповідності до пункту 1.2 договору №601-18 від 11.10.2018 відсутні підстави вважати, що ПАТ "Київенерго" передало КП "Київтеплоенерго" право вимоги. На думку відповідача, договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 по своїй правовій природі є договором факторингу.
Скаржник стверджує, що ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" не повідомлено ТОВ "Столичний комфорт" про укладання договору про відступлення права вимоги (цесії).
Апелянт зазначає, що надані позивачем письмові докази не відповідають вимогам статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки письмові докази складені та підписані не уповноваженими особами.
Узагальнені доводи повідомлення ТОВ "Столичний комфорт" та додаткових пояснень КП "Київтеплоенерго"
12.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" подано повідомлення про обставини справи, в яких відповідач вказав про сплату на рахунок КП "Київтеплоенерго" коштів, а саме: 15 980,80 грн. заборгованості за теплову енергію (платіжне доручення №4094 від 05.03.2021); 998, 41 грн. - інфляційні втрати (платіжне доручення №4095 від 05.03.2021); 638,36 грн. - 3% річних (платіжне доручення №4096 від 05.03.2021); 2 102 грн. - судовий збір (платіжне доручення №4097 від 05.03.2021).
Апелянт зазначає, що, оскільки на час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Столичний комфорт" добровільно виконало рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/5284/20, тому предмет спору відсутній.
16.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" подало додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідачем здійснено погашення заборгованості, що свідчить про визнання відповідачем правомірності рішення суду першої інстанції, виконання його у добровільному порядку та відсутність предмету спору. У зв'язку з чим, просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/5284/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №910/5284/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №910/5284/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/5284/20 залишено без руху.
15.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 03.12.2020 у справі № 910/5284/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі № 910/5284/20. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" в задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 прийнято справу №910/5284/20 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
14.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" (абонент) укладений договір №8242197 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.
Предметом договору є постачання користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору).
Відповідно до довідки (додаток № 8 до договору) ПАТ "Київенерго" зобов'язується здійснювати постачання теплової енергії за адресою: вул. Шамрила, 4-в у м. Києві.
Пунктом 1 додатку 3 до договору "Тарифи на теплову енергію" передбачено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими органом виконавчої влади і складає для опалення 665,09 грн./Гкал.
Кількість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді визначалась відповідно до п. 4 додатку № 4 до договору "Порядок розрахунків за теплову енергію" та сплачується абонентом самостійно не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.
Згідно із пунктом 5 додатку № 4 до договору споживач самостійно щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ "Нивки" за адресою: вул. Бакинська, буд. 2-а: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РТМ); акт виконаних робіт; податкову накладу.
Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (пункт 2 додатку № 4 до договору).
Пунктом 3 додатку № 4 до договору встановлено, що при перевищені фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення (п.п. 8.1, 8.4 договору).
Пунктом 9.4 договору встановлено, що зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.
Надалі, 11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18.
Згідно з пунктом 1.1 договору №601-18 від 11.10.2018 кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, у тому числі, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" щодо виконання грошового зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242197 від 14.02.2014.
У пункті 1.2 договору №601-18 від 11.10.2018 визначено, що перелік договорів, споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору.
З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (п.1.3 договору №601-18 від 11.10.2018).
Відповідно до пункту 3.1.1 договору №601-18 від 11.10.2018 сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку №1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення зі споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладання цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Згідно з додатком №1 до договору цесії КП "Київтеплоенерго" прийняло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" на суму 15 980,80 грн. за договором №8242197 від 14.02.2014.
Листом №30/вих.-8242197 від 02.03.2020 новий кредитор - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" повідомив відповідача про заміну кредитора та висунув вимогу про погашення заборгованості в сумі 15 980,80 грн. Проте, вказана вимога позивача була залишена відповідачем без уваги.
Спір у справі виник у зв'язку із несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" заборгованості на суму 15 980,80 грн. за договором №8242197 від 14.02.2014, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 17 617,57 грн., з яких: 15 980,80 грн. - основний борг, 998,41 грн. - інфляційна складова боргу, 638,36 грн. - 3% річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній, організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та відповідно до матеріалів справи, у період з січня по березень 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" здійснювалось споживання теплової енергії на підставі договору №8242197 від 14.02.2014 та утворилась заборгованість у розмірі 15 980,80 грн., що підтверджується належним чином оформленими корінцями нарядів на включення опалення, довідками про нарахування за теплову енергію, обліковими картками за період з січня по березень 2017 року фактичного споживання теплової енергії та її вартості (розрахованої відповідно до затверджених тарифів на постачання теплової енергії) складених на підставі наданих відповідачем даних відомостей лічильника теплової енергії.
Отже, факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії у визначеному обсязі є доведеним позивачем належними та допустимими доказами. В той же час, відповідач не спростував факту надання йому послуг за період з січня по березень 2017.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з січня по березень 2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Комфорт" здійснювалось споживання теплової енергії на підставі договору №8242197 від 14.02.2014, проте, оплата спожитого енергоносія споживачем в повному обсязі своєчасно здійснена не була, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед постачальником в сумі 15 980,80 грн.
Посилань скаржника, що додаток -1 до договору №601-18 від 11.10.2018 не містить дату складання, а тому відсутні підстави вважати, що ПАТ "Київенерго" передало КП "Київтеплоенерго" право вимоги, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки пунктом 9.4 договору передбачено, що зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.
Так, додаток №1 до договору підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, у зв'язку з чим, є невід'ємною частиною договору і вважається підписаним в день укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18.
Стосовно доводів відповідача в частині не переходу до позивача права вимоги за договором №8242197 від 14.02.2014 на підставі договору цесії, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги (цесія) означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Як вже було зазначено вище, 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до додатку № 1 якого КП "Київтеплоенерго" прийняло право вимоги до відповідача на суму 15 980,80 грн. за договором №8242197.
Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частина 2 статті 517 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
З правових конструкції відповідних правових норм вбачаються як обов'язки нового кредитора у зобов'язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов'язок повідомити боржника про перехід прав у зобов'язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов'язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні або виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.
Вимогою № 30/вих.-8242197 від 02.03.2020 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" повідомило ТОВ "Столичний Комфорт" про зміну кредитора у спірному зобов'язанні та просило в термін до 20.03.2020 оплатити наявну заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 15 980,80 грн. Факт одержання відповідачем 05.03.2020 вказаної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 03115 1792639 1.
Таким чином, твердження апелянта в частині неповідомлення останнього про заміну кредитора за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8242197 від 14.02.2014 спростовуються матеріалами справи.
У той же час, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач висував проти нового кредитора (позивача) заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором щодо неможливості виконання зобов'язання.
З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості щодо основного боргу в розмірі 15 980,80 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 998,41 грн. інфляційних втрат та 638,36 грн. 3% річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі 638,36 грн. та індексу інфляції у розмірі 998,41 грн. є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Стосовно повідомлення скаржника та позивача про здійснення оплати ТОВ "Столичний Комфорт" на рахунок КП "Київтеплоенерго" заборгованості у розмірі 17 617,57 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4094, №4095, №4096 від 05.03.2021, у зв'язку з чим, предмет спору відсутній, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції зазначає, пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Колегія суддів зазначає, що скаржник здійснив оплату заборгованості у розмірі 17 617,57 грн. вже після винесення рішення Господарським судом міста Києва, що не може бути підставою для закриття провадження у зв'язку із відсутністю предмету спору.
При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що наявність сплати заборгованості у розмірі 17 617,57 грн. згідно із платіжними дорученнями №4094, №4095, №4096 від 05.03.2021, має враховуватись під час виконання рішення суду, згідно із вимогами Закону України "Про виконавче провадження", а також не позбавляє відповідача можливості реалізувати свої права, що обумовлені ст.ст. 327, 328 Господарського процесуального кодексу України або в межах судового провадження, або в межах виконавчого провадження, як сторони виконавчого провадження.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/5284/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/5284/20 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/5284/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/5284/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт".
4. Матеріали справи №910/5284/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун