вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" квітня 2021 р. Справа№ 910/785/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Ковтун Т.О., адвокат, довіреність № 8 від 22.12.2020
від відповідача 1: Жила Ю.Ю., адвокат, ордер серія КС № 882276 від 20.04.2021
від відповідача 2: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 (повний текст складено 20.05.2019)
у справі № 910/785/19 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Подол Істейт", м. Київ
2. Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Пелікан", м. Дніпро
про визнання недійсним договору,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Подол Істейт" (далі - ТОВ "Ріал Подол Істейт", відповідач 1), та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Пелікан" (далі - ТОВ ТД "Пелікан", відповідач 2) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 28.07.2016 №1296, укладеного між відповідачами та посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.С.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір суперечить публічному порядку (ст. 228 Цивільного кодексу України) та порушує інтереси позивача і унеможливлює виконання функцій, покладених на нього чинним законодавством.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/785/19 у задоволенні позову КП "Київський метрополітен" відмовлено повністю.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для визнання спірного Договору недійсним у відповідності до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутні, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні вимог ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а судом не встановлено, умислу у сторін оспорюваного Договору на настання протиправних наслідків. Позивач не вказав в чому саме полягає порушення публічного порядку та яким чином порушені суспільні інтереси укладенням між відповідачами оспорюваного Договору. Посилання позивача на рішення суду у справі № 910/48/16 жодним чином не підтверджують недійсність оспорюваного Договору із заявлених позивачем підстав, зокрема щодо суперечності правочину вимогам ст. 228 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції визнав, що позивачем подано позов на захист не власних прав та інтересів, а іншої юридичної особи - ПАТ "ДОК-3".
До того ж, на переконання місцевого господарського суду, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом визнання недійсним спірного Договору ефективному засобу захисту цивільних прав та інтересів позивача не відповідає, оскільки за правилами ч.3 ст. 228 ЦК України при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави, а відтак, застосування по відношенню до відповідачів (сторін спірного договору) правових наслідків нікчемного правочину, передбачених ст. 228 ЦК України, до відновлення майнових прав позивача не призведе.
Поряд з цим, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/5133/16 (за участю КП "Київський метрополітен"), суд першої інстанції акцентував увагу на можливості КП "Київський метрополітен", як кредитора боржника, захистити свої права шляхом ініціювання питання заміни арбітражного керуючого (відсторонення керівника) у справі про банкрутство ПАТ "ДОК-3" та спонукання арбітражного керуючого за умови належного виконання ним своїх обов'язків у межах справи про банкрутство подати віндикаційний позов з метою витребування майна від добросовісних набувачів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП "Київський метрополітен" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, неповно досліджені наявні у справі докази та не надана належна оцінка аргументам позивача, порушено норми матеріального (ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України) та процесуального (ч. ч. 1, 2 ст. 73, ч. ч. 1, 2 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86, ч. 1 ст. 210 ГПК України) права.
Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що право на оскарження ним Договору купівлі-продажу від 28.07.2016 № 1296 підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, і в яких встановлені обставини, що мають преюдиціальне значення для даної справи у відповідності до вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, а саме: 1) рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі №5011-62/8193-2012; 2) вирок Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2008 у справі №758/15968/13-к; 3) рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі №910/48/16; 4)ухвала Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №910/12281/13.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/785/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А.(доповідач у справі), суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/785/19, справу призначено до розгляду на 12год 40хв 30.07.2019.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2019, враховуючи тимчасову непрацездатність судді Козир Т.П., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/785/19.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019, справу № 910/785/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Агрикової О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу КП "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/785/19 та призначено справу до розгляду на 19.08.2019.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019, справу №910/785/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу КП "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019, розгляд справи призначено на 21.10.2019.
За результатами судового засідання 21.10.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №910/785/19 до набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/10594/18 законної сили, про що винесено відповідну ухвалу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, поновлено апеляційне провадження у справі №910/785/19, розгляд справи призначено на 20.04.2021 о 15 год 40 хв.
Позиції учасників справи.
19.07.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Ріал Подол Істейт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу КП "Київський метрополітен" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/785/19 залишити без змін.
Заперечуючи доводи скаржника, відповідач 1 вказує, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Водночас відповідач 1 зазначає, що позивачем належними засобами доказування не підтверджено наявності підстав, необхідних для визнання недійсним договору на підставі ст. 228 ЦК України. Посилання ж позивача на те, що суд першої інстанції не врахував обставини встановлені в судових рішенням у справах №5011-62/8193-2012, №758/15968/13-к, №910/48/16, №910/12281/13 відповідач 1 вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки вказані обставини не є преюдиційними для даної справи. Крім того, відповідач 1 зазначає, що позивачем не доведено наявності у нього порушеного права (охоронюваного законом інтересу) за захистом якого він звернувся до суду.
Відповідач 2 не скористався своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Явка представників сторін.
У судовому засіданні 20.04.2021 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 20.04.2021 заперечив доводи позивача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому чинним процесуальним законом порядку.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З метою дотримання розумних строків вирішення спору судом, а також з врахуванням того, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 2, повідомленого належним чином про здійснення перегляду справи в апеляційному порядку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Дослідженням наявних в матеріалах доказів, судом першої інстанції встановлено, що 29.04.1993 Київська міська рада народних депутатів прийняла рішення № 32 "Про погодження Київській дирекції будівництва метрополітену та дирекції будівництва спеціальних інженерних споруд місця розташування Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену і Подільського мостового переходу через р. Дніпро".
У подальшому, розпорядженням Київської міської ради № 1312 від 20.07.2004 вирішено відновити у 2004 році роботи із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з будівництвом електродепо; зобов'язано позивача розробити та затвердити в установленому порядку завдання на проектування та проектно-кошторисну документацію зі спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з електродепо, з урахуванням відновлення робіт зі спорудження Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві.
Згідно з актом № 11 щодо визначення розмірів компенсацій, збитків та відшкодування витрат, пов'язаних з винесенням будівель та споруд Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд", Відкритого акціонерного товариства завод "Супутник" та Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3" з території будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві, затвердженим розпорядженням від 19.12.2008 № 1759 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вирішено погодити оціночну вартість збитків, у тому числі, Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, у зв'язку з будівництвом Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену на підставі незалежної оцінки, виконаної приватним підприємством "Автоексперт".
29.12.2008, з метою виконання вказаних нормативно-правових актів, між КП "Київський метрополітен" (підприємство) та Відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" (комбінат) було укладено Договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій комбінату, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві (далі - Договір №158-ДБМ від 29.12.2008).
За умовами Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 сторони прийняли на себе зобов'язання щодо врегулювання всіх земельних, технологічних та майнових питань комбінату, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену, а саме: досягнення згоди з вирішення питання щодо розміру земельної ділянки та площі виробничих будівель, споруд і інженерних мереж (або їх частини), які підпадають в зону відчуження за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78; умови їх вилучення і надання відповідної компенсації комбінату, в тому числі, шляхом часткової реконструкції комбінату, метою якої є забезпечення нормального і безперебійного функціонування об'єктів комбінату, як єдиного технологічного і майнового комплексу, як під час будівництва так і в подальшій експлуатації Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену.
Пунктом 2.1 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 погоджено, що комбінат зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78 (об'єкт), а підприємство зобов'язується сплатити комбінату компенсацію за нього, визначену в цьому Договорі.
Відповідно до п. 2.3 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 комбінат зобов'язується передати підприємству одночасно з відмовою від права власності на об'єкт усі документи, що стосуються об'єкту та підлягають переданню разом з ним згідно з чинним законодавством України та вимогами, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 2.4 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 комбінат гарантує, що об'єкт належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством.
У відповідності до п. 2.7 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 розмір грошової компенсації за об'єкт становить з врахуванням податку на додану вартість 50 832 257 грн.
Положеннями п. 2.9 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 передбачено, що комбінат на умовах цього Договору зобов'язується відмовитись від права користування земельною ділянкою загальною площею 1, 87 га, в тому числі, площею 1, 73 га, що підтверджується документами, яка знаходиться у м. Києві по вул. Межигірська, 78 (земельна ділянка) і на якій розташовано об'єкт, при умові виділення комбінату окремої рівноцінної земельної ділянки для перенесення виробничих потужностей.
Відповідно до п. 3.1 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 за відмову комбінату від права власності на об'єкт, підприємство сплачує комбінату суму грошової компенсації, визначеної в п. 2.7 договору, з них зобов'язання на 2008 рік складають з урахуванням податку на додану вартість 10 810 000 грн.
Пунктом п. 3.2 цього Договору встановлено, що виплата компенсації за ним здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.
Згідно з п. 3.3 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 за відмову комбінату від права користування земельною ділянкою, комбінат має отримати рівноцінну земельну ділянку в користування для розміщення виробничих потужностей. Для цього комбінат повинен звернутися із відповідним клопотанням до Київської міської ради, підприємство має сприяти в прийнятті рішення Київської міської ради щодо надання в користування комбінату рівноцінної земельної ділянки.
За умовами п. 4.1 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 комбінат відмовляється від права користування земельною ділянкою та права власності на об'єкт при настанні одразу двох умов: винесення рішення Київською міською радою про надання комбінату в користування рівноцінної земельної ділянки та надходження на рахунок комбінату грошової компенсації в розмірі визначеному в п. 2.7 цього Договору.
У відповідності до п. 4.2 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 після настання одразу всіх умов визначених п. 4.1 Договору, комбінат здійснює відмову від права користування земельною ділянкою шляхом оформлення письмової згоди комбінату, складеної в довільній формі, яка підписується головою правління комбінату і скріплюється печаткою комбінату та відмову від права власності на об'єкт шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
Як передбачено п. 7.1 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 (в редакції Додаткової угоди від 12.08.2009) Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Пунктами 8.1, 8.2 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань за цим Договором, зміна та розірвання його в односторонньому порядку не допускається.
21.01.2010 між ВАТ "ДОК-3", як стороною 1, та ТОВ "Деснянськпарксервіс", як стороною 2, було підписано Договір співробітництва (далі - Договір про співробітництво від 21.01.2010), предметом якого згідно п.1.1 є співробітництво сторін щодо здійснення модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв. м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв. м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв. м, які зареєстровані на праві власності за стороною 1 на умовах і в порядку, передбачених Договором.
За умовами п.2.3 вказаного Договору фінансування модернізації нежитлових будівель здійснюється стороною 1 шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок сторони 2, а стороною 2 шляхом капітальних вкладень у відтворення основних фондів.
Згідно з п.2.5 Договору про співробітництво від 21.01.2010 за умови виконання взятих на себе за цим Договором зобов'язань сторони отримують у власність наступні частки в об'єкті модернізації - нежитлових будівлях, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв. м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв. м:
- сторона 1 отримує 50% в об'єкті модернізації (нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв. м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв. м) або грошові кошти пропорційно розміру її частки, виходячи з балансової вартості об'єкту модернізації на дату виділення частки;
- сторона 2 отримує 50% в об'єкті модернізації (нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв. м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв. м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв. м) або грошові кошти пропорційно розміру її частки, виходячи з балансової вартості об'єкту модернізації на дату виділення частки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі №5011-62/8193-2012 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та КП "Київський метрополітен" до ПАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс" укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс" Договір про співробітництво від 21.01.2010 визнаний недійсним. Вказане рішення в апеляційному та касаційному порядку не переглядалося.
Зазначеним рішенням у справі № 5011-62/8193-2012 було встановлено наступні обставини:
- укладання Договору № 158-ДБМ від 29.12.2008 між КП "Київський метрополітен" та ВАТ "ДОК-3" (з урахуванням додаткової угоди від 12.08.2009) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві було обумовлено необхідністю виконання вищезазначених приписів нормативно-правових актів та метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України;
- ВАТ "ДОК-3", як сторона за Договором № 158-ДБМ від 29.12.2008, яка прийняла на себе зобов'язання відмовитись від права власності на нерухомість, що розташована у м. Києві по вул. Межигірська, 78, та отримала за це першочергово бюджетні грошові кошти у розмірі 10 810 000,00грн, усвідомлювала негативні наслідки, які могло спричинити виконання Договору про співробітництво від 21.01.2010, що передбачав модернізацію та набуття іншою особою у власність нерухомості, про відмову від якої йшлося у Договорі № 158-ДБМ від 29.12.2008;
- службові особи ВАТ "ДОК-3", усвідомлюючи, що нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, повинні бути передані КП "Київський метрополітен" за Договором № 158-ДБМ від 29.12.2008, вступили у попередню злочинну змову з службовими особами ТОВ "Деснянськпарксервіс" та 21.01.2010 уклали з ними завідомо невигідний та вочевидь збитковий Договір про співробітництво від 21.01.2010, використовуючи який та на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2010, передали право власності на нежитлові будівлі загальною площею 4113, 4 кв.м, вартістю 25240223 грн, за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, ТОВ "Деснянськпарксервіс";
- нормативно-правові акти, прийняті у зв'язку із будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві (розпорядження Кабінету Міністрів України "Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м. Києві" від 14.05.1993 № 302-р; розпорядження Київської міської ради "Про відновлення робіт із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з електродепо" від 20.07.2004 №1312, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про затвердження проекту дільниці Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві від станції "Глибочицька" до станції "Райдужна" з відгалуженням в бік житлового масиву Вигурівщина-Троєщина" від 20.05.2008 № 696, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про створення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 30.04.2008 № 608), були опубліковані у визначеному законом порядку, внаслідок чого ТОВ "Деснянськпарксервіс" за всіма обставинами мало бути відомо, що об'єкти по вул. Межигірська, 78, у м. Києві, передані ВАТ "ДОК-3", як вклад у сумісну діяльність, підлягають знищенню з метою реалізації будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві;
- ТОВ "Деснянськпарксервіс" не було вчинено визначених Договором про співробітництво від 21.01.2010 обов'язків, спрямованих на його виконання;
- не починаючи виконання Договору та не проводячи роботи стосовно модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745, 1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392, 4 кв.м; будівля лісоцеху загальною площею 1975, 9 кв.м, було ініційовано спір про право власності на вказане майно у Бориспільському міськрайонному суді Київської області, що, в тому числі, як вказувалося вище, фактично спричинило перешкоди при будівництві Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві та порушення інтересів суспільства;
- Договір про співробітництво від 21.01.2010 було підписано ВАТ "ДОК-3" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;
- ВАТ "ДОК-3" при підписанні Договору про співробітництво від 21.01.2010 з ТОВ "Деснянськпарксервіс" знало та усвідомлювало суспільно небезпечні наслідки, які виражалися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, неможливості реалізації проекту по створенню нової гілки метрополітену та порушенні, як результат, інтересів суспільства щодо забезпечення транспортним сполученням у визначеному напрямку.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 у справі №758/15968/13-к ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які полягають у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто у вчиненні дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень та виразились у незаконному відчуженні майна ВАТ "ДОК-3" вартістю 45240223 грн, за яке КП "Київський метрополітен" було сплачено 10 810 000 грн, що спричинили тяжкі наслідки інтересам держави та акціонерів підприємства, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365-1 КК України.
Разом з тим, 15.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" (далі - ТОВ "Деснянськпарксервіс"), як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" (далі - ТОВ "Бетоніндустріяпроект"), як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу №1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №4120 (далі - Договір купівлі-продажу від 15.12.2011).
За умовами п. 1.1 вказаного Договору продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є 1/2 частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1745,10 кв. м, будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392,40 кв. м, будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1975,90 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, буд. 78.
Відповідно до п. 1.4 вказаного Договору договірна ціна будівель частина яких відчужується, тобто сума, за яку продаються будівлі становить 327 268грн.
Право власності на будівлі переходить від продавця до покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору. Передання будівель, ключів від них та технічної документації здійснюється продавцем покупцю в день підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 3.1., 3.2 вказаного Договору).
Згідно акту прийому-передачі до Договору купівлі-продажу від 15.12.2011, підписаного представниками сторін, підписи яких скріплені печатками товариств, продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність вказане вище нерухоме майно.
15.12.2011 між ТОВ "Деснянськпарксервіс", як продавцем, та ТОВ "Бетоніндустріяпроект", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу № 2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 4121 (далі - Договір купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011).
За умовами Договору купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011 продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, яким є 1/2 частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1 745, 10 кв.м, будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392, 40 кв.м, будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1 975, 90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі №910/48/16 за позовом КП "Київський метрополітен" до ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс" про визнання недійсним договору, позовні вимоги були задоволені частково. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу від 15.12.2011, укладений між ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 4120. Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2017.
Вказаним рішенням у справі № 910/48/16 були встановлені, зокрема такі обставини, що оспорюваний Договір купівлі-продажу від 15.12.2011 (реєстровий номер № 4120), укладений між ТОВ "Деснянськпарксервіс" та ТОВ "Бетоніндустріяпроект", порушує інтереси КП "Київський метрополітен" та унеможливлює виконання ним функцій, покладених чинним законодавством.
Відносно визнання недійсним іншого (який є аналогічним вищевказаному за реєстровим номером 4120) Договору купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011, зареєстрованому за номером 4121, Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/5133/16 за позовом КП "Київський метрополітен" до ТОВ "Бетоніндустріяпроект" за участю третіх осіб, зокрема і ВАТ "ДОК-3", про визнання договору недійним та скасування державної реєстрації.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 у справі №910/5133/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016, у задоволенні позову відмовлено. При цьому, суди виходили з того, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, а тому його права та охоронювані законом інтереси не порушені.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що судами не було з'ясовано, чи впливає оспорюваний Договір купівлі-продажу №2 від 15.12.2011, укладений між ТОВ "Деснянськпарксервіс" та ТОВ "Бетоніндустріяпроект", на права та обов'язки позивача.
Під час нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №910/5133/16, позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу №2 від 15.12.2011, укладений між ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 4121. У задоволенні решти позову відмовлено.
Суди, визнаючи недійсним спірний Договір, виходили з положень ст. 228 ЦК України, ч.1 ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та зазначили, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При цьому, судами підкреслено, що власний інтерес позивача полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності ПАТ "ДОК-3", оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації позивачем його прав та обов'язків по спорудженню Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро, з метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України.
Постановою Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/5133/16 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16 у частині задоволення позову КП "Київський метрополітен" до ТОВ "Бетоніндустріяпроект" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу №2 від 15.12.2011, укладеного між ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрованого в реєстрі за № 4121. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16 залишено у силі.
28.07.2016 між ТОВ ТД "Пелікан" (відповідач 2), як продавцем, та ТОВ "Ріал Подол Істейт" (відповідач 1), як покупцем, було укладено Договір купівлі - продажу нежитлових приміщень (з відкладальною умовою), згідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові приміщення - групи приміщень № 1, 1а в літ. "С", які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, буд. 78, загальною площею 317,20 кв.м (далі - Договір купівлі - продажу від 28.07.2016), який є предметом спору у даній справі.
Відповідно до п. 3 Договору купівлі-продажу від 28.07.2016 нежитлові приміщення, які відчужуються за цим Договором, належать продавцю на праві власності, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 15525281, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 979061080000, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 64569175, виданою Єгоровою М.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28.07.2016.
Спірний Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. та зареєстровано за №1296.
Посилаючись на обставини, які було встановлено в судових рішеннях у справах №5011-62/8193-2012, №910/5133/16, №910/48/16, а також у вироку Подільського районного суду міста Києва у справі №75815968/13-к, як такі, що мають преюдиційне значення, позивач стверджує, що укладений між відповідачами спірний Договір порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави у розумінні ст. 228 ЦК України, оскільки предметом останнього було відчуження нерухомого майна, право вимоги щодо якого наявне у КП "Київський метрополітен" на підставі Договору №158-ДБМ від 29.12.2008, укладеного на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №302-р "Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м. Києві" з метою забезпечення спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина, між позивачем і ВАТ "ДОК-3". Проте, з боку ВАТ "ДОК-3" Договір №158-ДБМ від 29.12.2008 не виконано в повному обсязі.
У зв'язку з викладеним, КП "Київський метрополітен" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним укладеного між ТОВ ТД "Пелікан", як продавцем, і ТОВ "Ріал Подол Істейт", як покупцем, Договору купівлі-продажу від 28.07.2016, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові приміщення - групи приміщень № 1, 1а в літ. "С", які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, буд. 78, загальною площею 317,20 кв.м.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення закріплено у ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за якими господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з приписами ч. ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже за змістом ст. ст. 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.
З огляду на вказані норми чинного законодавства, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання Договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, в також порушення прав та законних інтересів КП "Київський метрополітен", внаслідок укладення відповідачами оспорюваного правочину, та чи забезпечить обраний спосіб захисту відновлення порушених його прав та законних інтересів.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 та в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 909/278/17 суди відзначали, що виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, зроблено висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вказану правову позицію висловлено також у постанові від 05.12.2019 Верховного Суду у справі №922/668/19.
Оскільки позивачем не будо доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) умислу у сторін оспорюваного Договору на настання протиправних наслідків, не вказано в чому саме полягає порушення публічного порядку та яким чином порушені суспільні інтереси укладенням між відповідачами оспорюваного Договору купівлі-продажу, а судом першої інстанції таких обставин не встановлено, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного позивачем Договору відповідно до ст. 228 ЦК України.
Зокрема,в апеляційній скарзі апелянтом також не доведено з посиланням на конкретні докази наявності а ні у ТОВ "Ріал Подол Істейт", а ні у ТОВ "Торговий дім "Пелікан" під час укладання оспорюваного правочину наміру порушити публічний порядок (вина).
Посилання позивача на обставини, встановлені вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 у справі №758/15968/13-к, як на підтвердження підстав для визнання недійсним укладеного між ТОВ ТД "Пелікан" і ТОВ "Ріал Подол Істейт" Договору купівлі-продажу від 28.07.2016, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими, зважаючи на таке.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 75 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вже зазначалося, в межах вказаного кримінального провадження було встановлено вину органу управління ВАТ "ДОК-3" стосовно відчуження майна товариства, за яке КП "Київський метрополітен" було сплачено 10 810 000, 00грн, проте, на переконання суду апеляційної інстанції, це не свідчить про наявність вини сторін оспорюваного Договору (відповідачів у даній справі), як наміру на порушення внаслідок його укладення публічного порядку.
Отже, не доведення у даному випадку вини відповідачів, або одного з них фактично виключає можливість кваліфікувати Договір купівлі-продажу від 28.07.2016 як такий, що суперечить публічному порядку у розумінні вимог ст. 228 ЦК України.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав посилання позивача на рішення суду у справі №910/48/16 такими, що жодним чином не підтверджують недійсність оспорюваного у даній справі Договору з заявлених позивачем підстав щодо суперечності правочину вимогам ст. 228 ЦК України.
Оцінюючи доводи КП "Київський метрополітен" в обґрунтування позовних вимог у даній справі про те, що за спірним Договором було відчужене нерухоме майно, право вимоги щодо якого наявне у нього на підставі Договору №158-ДБМ від 29.12.2008, укладеного з ВАТ "ДОК-3", і останнім не виконано в повному обсязі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
У відповідності до вимог ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України, ст. 183 ГК України правовим наслідком укладеного договору є виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, а отже, з огляду на укладення між позивачем та ВАТ "ДОК-3" дослідженого судами Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 у кожної з його сторін є право законного очікування на досягнення мети вчиненого правочину і, відповідно, виконання з боку іншої сторони своїх обов'язків.
При дослідженні обставин щодо ступеня виконання сторонами умов Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 та з'ясування питання, чи наявне у позивача право вимоги на нерухоме майно, право власності на яке належало ВАТ "ДОК-3", а в подальшому було ним відчужене і є предметом спірного Договору, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №5011-62/8193-2012 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства "Київський метрополітен" до відповідачів Публічного акціонерного товариства "ДОК-3", Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" про визнання недійсним Договору про співробітництво від 21.01.2010, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ДОК-3"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі №5011-62/8193-2012, яке набрало законної сили 12.10.2012, визнано недійсним Договір про співробітництво від 21.01.2010, укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс".
У вказаному судовому рішенні встановлено, що платіжним дорученням №793 від 29.12.2008 КП "Київський метрополітен" перерахувало на користь ВАТ "ДОК-3" грошові кошти у розмірі 10 810 000,00 грн. на виконання умов Договору №158-ДБМ від 29.12.2008.
Вказані обставини також встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі №910/48/19 за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 15.12.2011 №4120. За результатами перегляду в апеляційному та касаційному порядку зазначене судове рішення залишено без змін (постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016, постанова Вищого господарського суду України від 23.03.2017).
18.12.2009 сторони підписали акт №12/1 приймання-передачі під розбирання будівель та споруд Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3", що попали у зону будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, згідно цього акту ВАТ "ДОК-3" передає, а КП "Київський метрополітен" приймає під розбирання частину будівлі лісоцеху (літ. Ь) у розмірі 62,77% площею 1 240,32 кв.м вартістю 10 809 343,05 грн без податку на додану вартість. Частина будівлі лісоцеху (літ. Ь) у розмірі 37,23% площею 735,58 кв.м ринковою вартістю 6 410 625,95 грн залишається власністю ВАТ "ДОК-3".
Таким чином, наведеним підтверджується, що фактично позивачем та ВАТ "ДОК-3" було вчинено дії, що вказують на часткове виконання умов Договору №158-ДБМ від 29.12.2008.
Отже, наразі доказів виконання сторонами умов вказаного Договору в повному обсязі матеріали справи не містять.
Разом з цим, оцінюючи вказані обставини колегією суддів апеляційного господарського суду також враховується, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №31/271 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення заборгованості в розмірі 40 022 913,95 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання КП "Київський метрополітен" умов Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 у справі №31/271, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010, позовні вимоги задоволено; стягнуто з КП "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" 40 022 913, 95 грн основного боргу, 25 500 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У вказаному судовому рішенні встановлено, що 27.11.2009 між ВАТ "ДОК-3" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" було укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно п.2.1 якого первісний кредитор на умовах цього Договору передає (відступає), а новий кредитор набуває право вимоги до боржника (відповідача), що належало первісному кредиторові за зобов'язанням боржника, вказаним у п.1.1. ст.1 вищевказаного Договору. Зобов'язання боржника - це грошове зобов'язання КП "Київський метрополітен" перед первісним кредитором, що виникло на підставі п.2.7 та п.3.1 Договору № 158-ДБМ від 29.12.2008 щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, укладеного між первісним кредитором та боржником, з усіма додатками, змінами та доповненнями.
При цьому, необхідно врахувати, що Господарським судом міста Києва розглянута справа №910/28356/14 за позовом КП "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз", Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги.
Рішенням суду у цій справі від 15.03.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2016, визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 27.11.2009, укладений між Публічним акціонерним товариством "ДОК-3" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз".
У зв'язку з чим, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги твердження позивача про списання державним виконавцем в межах виконавчого провадження грошових коштів на виконання судового рішення у справі №31/271 в сумі 40 022 913, 95 грн на підтвердження обставин щодо виконання КП "Київський метрополітен" своїх обов'язків перед ВАТ "ДОК-3" за Договором №158-ДБМ від 29.12.2008 в повному обсязі.
З наведеного вбачається, що зобов'язання позивача та ВАТ "ДОК-3" за Договором №158-ДБМ від 29.12.2008 на теперішній час не є такими, що виконані в повному обсязі. Доказів припинення вказаних зобов'язань з підстав визначених чинним законодавством, матеріали справи не містять, що вказує на наявність зустрічних вимог, як у ВАТ "ДОК-3" так і у КП "Київський метрополітен", щодо права вимагати від контрагента виконання своїх обов'язків за Договором №158-ДБМ від 29.12.2008.
Підтвердженням вказаних обставин слугують також судові рішення ухвалені у справі №910/12281/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДОК-3.
Так, у грудні 2015 року КП "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва, у межах справи № 910/12281/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДОК-3", із позовом про виконання боржником умов Договору № 158-ДБМ від 29.12.2008, а саме відмовитись від права власності на будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі 910/12281/13, відмовлено у задоволенні заяви КП "Київський метрополітен" про виконання Публічним акціонерним товариством "ДОК-3" умов Договору № 158-ДБМ від 29.12.2008.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №910/12281/13 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 скасовано, справу № 910/12281/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі 910/12281/13 у задоволенні заяви КП "Київський метрополітен" до Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" про виконання умов Договору № 158-ДБМ від 29.12.2008 відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі № 910/12281/13 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву КП "Київський метрополітен" задоволено та зобов'язано Публічне акціонерне товариство "ДОК-3" виконати умови Договору №158-ДБМ від 29.12.2008, а саме передати КП "Київський метрополітен" комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
Постановою Верховного Суду від 15.05.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №910/12281/13 скасовано; ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі 910/12281/13 залишено без змін.
У вказаних вище судових рішеннях фактично встановлено обставини не виконання в повному обсязі сторонами своїх обов'язків за Договором № 158-ДБМ від 29.12.2008.
Отже встановлені обставини свідчать, що доводи позивача про порушення його власних інтересів внаслідок укладення відповідачами спірному у даній справі Договору купівлі-продажу від 28.07.2016 свого підтвердження не знайшли. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суму першої інстанції, що фактично позов подано з метою захисту прав іншої особи - ПАТ "ДОК-3".
При цьому, слушним є врахування судом першої інстанції висновків, відзначених у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/5133/16 стосовно того, що КП "Київський метрополітен" є кредитором і членом комітету кредиторів ПАТ "ДОК-3" у межах справи про банкрутство останнього, а арбітражний керуючий боржника неналежно виконує свої обов'язки та його місцеперебування взагалі невідомо. КП "Київський метрополітен" не скористався всіма правами як кредитора у межах справи про банкрутство ПАТ "ДОК-3" задля вирішення питання повернення боржнику спірного майна від теперішніх власників, беручи до уваги можливість подачі віндикаційного позову арбітражним керуючим (боржником), як це неодноразово зазначав Верховний Суд України при вирішенні позовів про витребування майна від добросовісних набувачів - постанови Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-1158цс15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15. Викладене свідчить про можливість КП "Київський метрополітен", як кредитора боржника, захистити свої права шляхом ініціювання питання заміни арбітражного керуючого (відсторонення керівника) в справі про банкрутство ПАТ "ДОК-3" та спонукання арбітражного керуючого за умови належного виконання ним своїх обов'язків подати відповідний позов у межах справи про банкрутство.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність.
Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов до правомірних висновків щодо того, що у даному випадку застосування обраного позивачем способу захисту ніяким чином не призведе до відновлення права КП "Київський метрополітен" на належне виконання з боку Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" Договору №158-ДБМ від 29.12.2008, а саме відмову останнього від права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.
Вказані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що за загальним правилом, що визначено ч ч. 1-3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Статтею 228 ЦК України унормовано, що якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених вище правових норм щодо наслідків визнання договору недійсним, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що у будь-якому випадку задоволення позовних вимог ніяким чином би не вплинуло на виконання з боку ПАТ "ДОК-3" своїх обов'язків за договором №158-ДБМ від 29.12.2008. До того ж, необхідно врахувати, що позивачем не доведено, що такі обов'язки у ПАТ "ДОК-3" виникли.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог КП "Київський метрополітен" до ТОВ "Ріал Подол Істейт" та ТОВ "Торговий дім "Пелікан" про визнання недійсним Договору купівлі - продажу від 28.07.2016 №1296, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. .
У зв'язку з наведеним, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача .
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі № 910/785/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/785/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/785/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 28.04.2021.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко