вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" квітня 2021 р. Справа№ 910/17885/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Добрицька В.С.
учасники справи згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.02.2021
у справі №910/17885/20 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ"
про стягнення 224 236, 00 грн
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" про стягнення 224 236, 00 грн, у зв'язку з порушення договірних зобов'язань.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17885/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" суму основного боргу в розмірі 200 000 грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 800 грн 00 коп., пені в розмірі 11 508 грн 20 коп., 3% річних в розмірі 4 508 грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 297 грн 25 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував доводів позивача та відповідно не надав суду доказів здійснення ТОВ "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" повної оплати поставленого товару, отже відповідачем було порушено умови договору поставки № 04122019 від 04.12.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/17885/20 у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги повністю. Розглянути апеляційну скаргу за участі представника апелянта (відповідача).
В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що не існує жодних підстав для визнання Господарським судом м. Києва установленим факту прострочення відповідачем до сплати суми основного боргу у розмірі 200 000 грн, і підстав для стягнення інфляційних втрат, пені та 3%.
Крім того відповідач зазначав, що усупереч положенням пункту 3 статті 13, пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено обставини, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, та відповідно, не подано відповідних доказів, а саме - отримання відповідачем/покупцем «рахунку від постачальника»/позивача на підтвердження факту прострочення сплати заборгованості за Договором поставки № 04122019 від 04.12.2019, та, відповідно, на підтвердження існування відповідного порушеного права позивача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" у справі №910/17885/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17885/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ". Розгляд справи призначено на 06.04.2021.
06.04.2021 на електронну адресу суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання, яке відбулось 06.04.2021 учасники справи не з'явилися.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відкладено розгляд справи №910/17885/20 до 28.04.2021.
Розпорядженням керівника апарату суду від 26.04.2021 № 09.1-08/1674/21 у зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17885/20.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" у справі №910/17885/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" до провадження у визначеному складі суддів.
Колегія суддів зазначає, що п. 2 резолютивної частини ухвали суду від 15.03.2021 позивачу було надано строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. Станом на дату винесення даної постанови, позивач своїм правом не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Отже, суд апеляційної інстанції розглядає дану господарську справу за наявними матеріалами справи.
27.04.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника. У даному клопотанні позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача. Крім того, просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2021 у справі №910/17885/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
У судове засідання, яке відбулось 28.04.2021 з'явився представник відповідача.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
З матеріалів господарської справи убачається наступне.
04.12.2019 між ТОВ "Нарні-Трейд" (далі - постачальник) та ТОВ "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" (далі - покупець) був укладений договір поставки № 04122019 за умовами якого постачальник зобов'язується на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця продукцію (у подальшому - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
За умовами п. 2.1, 2.2. та 2.3. договору ціна товару, який має бути поставлений за цим договором, визначається у відповідних специфікаціях. Порядок і умови розрахунків визначаються сторонами у відповідній специфікації. Сторони здійснюють розрахунки за цим договором у безготівковій формі.
Постачальник зобов'язується поставити товар в строки, визначені відповідною специфікацією (п. 3.1. договору).
Згідно п. 12.1. цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань, що виникають під час дії договору.
Позивав указував, що ним відповідно до умов специфікації № 1 до договору 04.12.2019 було здійснено поставку відповідачу "метанолу (спирт технічний) марки А" у кількості 11,3 т загальною вартістю 276 850, 04 грн. Даний факт підтверджується видатковою накладною № 9 від 04.12.2019. Разом з товаром відповідачу було передано усі супровідні документи, передбачені специфікацією, у тому числі, рахунок на оплату товару.
Крім того позивач зазначав, що відповідачем 20.02.2020 з простроченням у 68 днів було проведено часткову оплату вартості товару у розмірі 76 850, 04 грн, будь-яких інших платежів в рахунок оплати боргу здійснено не було.
Звертаючись до суду першої інстанції з позовом позивач указував, що відповідачем в порушення договірних зобов'язань здійснено лише часткову оплату поставленого товару, унаслідок чого у останнього й утворилася заборгованість за поставлений товар, що складає 200 000,00 грн. Виходячи із суми основного боргу позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 3 800, 00 грн, пені в сумі 15 094, 00 грн та 3% річних в сумі 5 342, 00 грн.
У суді першої інстанції відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог указуючи про:
- відсутність доказів отримання покупцем рахунку від постачальника, на підтвердження факту, як прострочення сплати заборгованості за договором поставки, так, відповідно на підтвердження існування порушеного права позивача;
- безпідставність намагань позивача надання у якості доказів листи, оскільки, надані листи не містять жодного зазначення визначення факту існування простроченої заборгованості.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Відповідно до п. 1 специфікації № 1 до договору поставки № 04122019 від 04.12.2019 постачальник зобов'язується поставити покупцеві "метанолу (спирт технічний) марки А" на загальну суму 276 850, 04 грн.
Судом було установлено, що на виконання обумовлених сторонами договірних зобов'язань позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 276 850, 04 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 9 від 04.12.2019. Указана накладна підписана сторонами та скріплена печатками установ, зокрема й зі сторони відповідача без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни поставленого товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що дана накладна є належним, допустимим та достовірними доказом при вирішення даного спору, адже, підтверджує факт виконання умов договору з боку позивача та відповідно факт виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати поставленого товару.
В п. 2.2. договору сторони дійшли згоди, що порядок і умови розрахунків визначаються сторонами у відповідній специфікації.
Так, згідно п. 9 специфікації № 1 до договору поставки № 04122019 від 04.12.2019 оплата по факту поставки, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної та отримання рахунку від постачальника.
Відповідно до п. 7 специфікації № 1 до договору поставки № 04122019 від 04.12.2019 разом з товаром постачальник зобов'язаний передати покупцеві наступні документи, що стосуються товару: сертифікат про походження товару, сертифікат якості на товар, рахунок фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, посвідчення про калібрування автоцистерни.
Позивач зазначав, що разом з товаром відповідачу було передано усі супровідні документи, передбачені специфікацією, у тому числі у рахунок на оплату.
Судом першої інстанції було установлено, що у свою чергу не заперечує відповідач, 20.02.2020 ним було проведено часткову оплату вартості товару у розмірі 76 850, 04 грн.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару та не заперечення факту отримання супровідних документів, що визначені в п. 7 специфікації 1, відповідно до якого зокрема, й передбачено надання рахунку на оплату, тим самим спростовують твердження відповідача щодо неотримання такого рахунку.
Крім того суд зазначає, що ураховуючи п. 9 специфікації 1, у відповідача виник обов'язок щодо здійснення оплати товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної та отримання рахунку від постачальника. Ураховуючи, дату підписання видаткової та отримання рахунку - 04.12.2019, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату товару у строк до 02.02.2020, а оскільки, цей день припадає на вихідний, то останнім днем оплати є наступний робочий день - 03.02.2020.
Крім того, судом було зазначено, що у матеріалах справи міститься лист відповідача від 31.01.2020, у якому останній зазначає підстави затримки сплати заборгованості, а також просить з розумінням віднестися до затримки з погашення заборгованості та гарантує погашення існуючої заборгованості до кінця першого кварталу 2020 року.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач є таким, що допустив порушення виконання грошового зобов'язання, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 200 000,00 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3 800, 00 грн, пені в сумі 15 094, 00 грн та 3% річних в сумі 5 342, 00 грн, суд зазначає наступне, що оскільки відповідачем не було спростовано доводів позивача та не надано суду доказів здійснення ТОВ "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" повної оплати поставленого товару, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 04122019 від 04.12.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням того, що відповідач в установлений договором строк свого обов'язку по оплаті поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України установлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як убачається із змісту договору, а саме п.9.4., що за порушення умов оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню у розмірі облікової ставки, встановленої Національним банком України за кожен день прострочення.
За умовами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вищенаведених норм матеріального права, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не установлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, колегія суддів зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Отже, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
З урахуванням вищенаведеного та оскільки судом було установлено, що згідно специфікації 1, обов'язок щодо здійснення оплати товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної та отримання рахунку від постачальника, отже останнім днем оплати є - 03.02.2020, то за таких обставин, початком прострочення виконання зобов'язання є наступний день - 04.02.2020 з якого й потрібно здійснювати нарахування.
Як слідує із змісту рішення суду першої інстанції, судом було здійснено перерахунок/розрахунок пені, 3% та інфляційних втрат.
Судом першої інстанції було установлено, що обґрунтованими сумами пені та 3% за повні місяці, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пені є 11 508, 20 грн, 3% річних - 4 508, 20 грн, з чим і погоджується апеляційна інстанція. Отже, можна дійти висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3 800, 00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.
Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про часткове задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17885/20, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17885/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на відповідача.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17885/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/17885/20 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2021.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран