вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2021 р. Справа№ 910/2068/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Владимиренко С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 16.02.2021
про повернення позовної заяви
у справі №910/2068/21 (суддя - Чинчин О.В.)
за позовом Заступника керівника
Святошинської окружної прокуратури міста Києва
в інтересах держави
в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України
по місту Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"
про стягнення заборгованості у розмірі 539 367, 92 грн
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - регіонального відділення Фонду) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (надалі - ТОВ "Лаян Віннер") про стягнення заборгованості у розмірі 539 367, 92 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Лаян Віннер" зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7763 від 08.07.2016, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.
Звернення прокурора з відповідною позовною заявою мотивоване ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та обґрунтоване тим, що з березня 2020 року регіональним відділенням Фонду заходів цивільно-правового характеру, зокрема, звернення до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з оренди нерухомого майна, за вказаним вище договором, не вживались та вжиття таких заходів не планувалось, тобто регіональне відділення Фонду фактично ухилилося від безпосередніх своїх обов'язків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2068/21 позовну заяву Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву повернуто заявникові.
Означене судове рішення мотивоване недоведеністю необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також необґрунтованістю підстав звернення до суду з позовом від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2068/21 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Окрім того, у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, з обґрунтуванням причин такого пропуску.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, через невідповідність висновків суду, обставинам справи.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, відтак дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Скаржник наголошує, що регіональне відділення Фонду протягом розумного строку, після отримання повідомлення про виявлені порушення інтересів держави прокурором (листи від 18.05.2020 та від 20.10.2020), а також самостійного виявлення порушень (претензія на адресу відповідача від 17.09.2019, лист на адресу органів прокуратури від 17.03.2020) з відповідним позовом до суду не звернулось, що беззаперечно свідчить про бездіяльність компетентного органу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), суддів: Мартюк А.І., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Відкрито апеляційне провадження у справі №910/2068/21 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2021.
Згідно з ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на викладене, розгляд справи №910/2068/21 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Також роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржувану ухвалу без змін.
Зокрема, відповідач у своєму відзиві зазначає про те, що прокурором не доведено виключних підстав для звернення до суду з позовом від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а також не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором.
02.04.2021 через управління документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від регіонального відділення Фонду надійшли письмові пояснення, в яких останнє зазначає, що підтримує доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу, матеріали даної справи направити до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.
12.04.2021 через управління документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Святошинської окружної прокуратури міста Києва надійшло клопотання про заміну у справі орган, який звернувся до суду з апеляційною скаргою, а саме Київську місцеву прокуратуру №8 на Святошинську окружну прокуратуру міста Києва.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", від 19.09.2019 №113-IX, та вимог наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 №2ш, у зв'язку з утворенням з 15.03.2021 окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур, внесено зміни до структур і штатних розписів обласних прокуратур. Зокрема, виключено у структурі та штатному розписі Київської місцевої прокуратури - Київську місцеву прокуратуру №8 та встановлено у структурі та штатному розписі Київської місцевої прокуратури - Святошинську окружну прокуратуру міста Києва.
Виходячи зі змісту частин першої та другої ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Враховуючи викладене, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи клопотання Святошинської окружної прокуратури міста Києва про заміну учасника справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання та, здійснення заміни Київської місцевої прокуратури №8 її правонаступником - Святошинською окружною прокуратурою міста Києва.
У відповідності до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом даного апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав, визначених п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Звертаючись із цим позовом до господарського суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та зазначив, що позивач не здійснює захисту інтересів, що має прояв пасивної поведінки.
Така поведінка регіонального відділення Фонду свідчить про неналежне виконання, з боку останнього, повноважень щодо захисту інтересів держави, покладених чинним законодавством, а тому відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в даному випадку є підстави для вжиття заходів представницького характеру, шляхом пред'явлення позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно з абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до аб. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Одночасно згідно з положеннями ч. ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Як вже зазначалося вище, своє звернення до суду з позовом в інтересах держави, в особі регіонального відділення Фонду, прокурор обґрунтовував неналежним здійсненням регіональним відділенням Фонду своїх повноважень, покладених чинним законодавством.
Як зазначає прокурор, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, місцевою прокуратурою на адресу регіонального відділення Фонду скеровувались листи за №43-1688-вих20 від 18.05.2020, №10.38-44-2114 вих-20 від 20.10.2020 щодо стану сплати орендної плати та штрафних санкцій за договором оренди, укладеним з ТОВ "Лаян Віннер", вжиті заходи щодо стягнення заборгованості або причини не вжиття таких заходів.
З отриманих від регіонального відділення Фонду листів за №30-10/4590 від 05.06.2020, №30-10/9598 від 02.11.2020 встановлено, що з березня 2020 року Фондом заходи цивільно-правового характеру, зокрема, звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди, не вживались та вжиття таких заходів не планувалось.
Позивач обмежився лише направлянням на адресу відповідача листа від 17.09.2019 з вимогою погашення заборгованості, інших дієвих заходів щодо її стягнення не вживав.
В той же час, відповідачем відповідь на зазначений лист не надана, заборгованість не погашена.
Разом з тим, заборгованість за договором оренди продовжувала зростати (з 163 689, 50 грн - станом на лютий 2020 року до 539 367, 92 грн - станом на жовтень 2020 року).
Відповідно до п. 5.3 Положення "Про регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву" з метою захисту майнових інтересів держави регіональне відділення здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням.
Прокурор наголошує, що протягом 15 місяців з моменту виникнення заборгованості і до моменту звернення прокурора до суду Фондом заходи щодо її стягнення в судовому порядку не вжито.
Таким чином, наведене свідчить про бездіяльність компетентного органу, оскільки він знав про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся з відповідним позовом у розумний строк.
Окрім того, прокурор зазначає також, що Регіональне відділення Фонду підтверджує факт порушення інтересів держави у зв'язку з несплатою орендної плати відповідачем, в той же час в кожному з вказаних вище листів висловлює прохання до органів прокуратури звернутись з відповідним позовом до суду, фактично відмовляючись від свого безпосереднього обов'язку по захисту інтересів держави, перекладаючи такий обов'язок на прокурора.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
У свою чергу компетентний орган, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, знаючи про порушення, ще з 2019 року протягом розумного строку не звернулось до суду з позовом в інтересах держави, що кваліфікується колегією суддів як бездіяльність відповідного органу, та є самостійною підставою для представництва прокурора інтересів держави і суспільства відповідно до вказаної Закону України "Про прокуратуру".
За таких обставин, враховуючи положення ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеної судової практики щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, сформованих, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №922/708/19, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів прокурора, викладених у апеляційній скарзі щодо представництва інтересів у даній справі останнім в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин апеляційна Заступника керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки суд апеляційної інстанції не розглядає справу по суті, матеріали справи №910/2068/21 відповідно до положень ст. 271, п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України направляються для продовження розгляду до суду першої інстанції, відтак, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2068/21 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/2068/21 скасувати.
3. Справу №910/2068/21 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Матеріали справи №910/2068/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 30.04.2021
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
С.В. Владимиренко