179/1676/20
1-кп/179/13/21
28 квітня 2021 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12020045470000033 від 15 серпня 2020 р. за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'ївка Магдалинівського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,-
ОСОБА_7 15 серпня 2020 року близько 15 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, разом з неповнолітніми онуками приїхав до дитячого майданчика, що знаходиться поблизу задньої частини будинку культури, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , та тривалий час перебував спільно з онуками та іншими жителями села на майданчику, де бачив, що місцеві жителі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спільно вживали спиртні напої, сидячи на краю бетонного вимощення будинку культури, побудованого по всьому його периметру.
В подальшому, того ж дня, ОСОБА_7 , з метою вжиття спиртних напоїв, без відповідної на те пропозиції ОСОБА_8 або ОСОБА_9 , попрямував до компанії останніх, де ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не висловлюючи негативних емоції щодо товариства ОСОБА_7 , з мовчазної згоди, запропонували ОСОБА_7 спільно з ними вживати спиртні напої, на що ОСОБА_7 погодився, та присівши навпочіпки навпроти ОСОБА_9 , почав перебувати спільно зі знайомими йому односельцями.
Того ж дня 15 серпня 2020 року близько 16 години, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 , продовжуючи знаходитись спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та вживати з останніми спиртні напої поблизу задньої частини будинку культури, розташованому за адресою АДРЕСА_2 , де між ним та ОСОБА_9 під час словесного діалогу виникла сварка на побутовому ґрунті, в присутності свідка ОСОБА_8 , під час якої ОСОБА_9 долонею правої руки наніс один удар в ліву частину обличчя ОСОБА_7 , від чого спричинив останньому незначний фізичний біль, та не завдав ніяких тілесних ушкоджень. На завданий удар ОСОБА_9 ОСОБА_7 ніяких активних дій у відповідь не вчинив, а продовжив перебувати спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
ОСОБА_7 , маючи образу на ОСОБА_9 за нещодавно нанесений удар долонею в обличчя, бажаючи помститися, не маючи наміру на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, маючи раптово виниклий умисел, направлений на заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків від свого діяння у вигляді настання смерті потерпілого, діючи з необережності, проявляючи злочинну недбалість, хоча в силу віку та життєвого досвіду повинен був і міг їх передбачити, оскільки до цього тривалий час перебував у даному місці та бачив, що навколо будинку культури мається бетонне вимощення, перебуваючи в положенні стоячи, на відстані близько 1 метра навпроти ОСОБА_9 , який практично випрямив тіло при підніманні, наніс ОСОБА_9 один удар кулаком правої руки в область обличчя, в результаті чого потерпілий ОСОБА_9 впав навзнак назад та отримав тілесні ушкодження, після чого останнього було госпіталізовано до медичного закладу для подальшого проходження лікування.
20 серпня 2020 р. о 04 годині 30 хвилин потерпілий ОСОБА_9 під час перебування на стаціонарному лікуванні в ОКЛ ім. Мечникова, у відділенні другої нейро-реанімації, від отриманих 15 серпня 2020 р. близько 16 години біля Будинку культури, розташованому за адресою АДРЕСА_2 травм голови помер.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 159/403-Е від 10.09.2020 р., смерть ОСОБА_9 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми; крововиливів в товщу м'яких тканин голови; перелому кісток склепіння та основи черепа; забою головного мозку; крововиливів під оболонки та у речовину головного мозку, набряку головного мозку.
Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що цивільний позов ним не заявлявся та в подальшому заявлятися буде, але в цивільному порядку. Спав вдома. Прийшла мати і сказала, що вбили батька. Він поїхав до клубу і до ОСОБА_7 , але там нічого не було зрозуміло. Повернувся додому. Потім приїхала швидка допомога, забрали батька спочатку в місцеву лікарню, а потім у місто. Все відбулося 15 серпня 2020 р. близько 15 години. Він є сином померлого. Вважає за необхідне призначити максимальне покарання обвинуваченому в межах санкції статті. Коло клубу бачив батька, який лежав. Він почекав швидку допомогу, допоміг погрузити батька. Поїхав до обвинуваченого додому, спитав у нього, навіщо вдарив батька. Він відповів, що так вийшло. На місці події були ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 . Від свідків дізнався, що троє чоловіків вживали алкогольні напої. Обвинувачений допомогу батькові не надавав. Від наданих обвинуваченим витрат на поховання його батька відмовився. Неприязних відносин у нього, його батька (за життя) з обвинуваченим не було.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що потерпілий ОСОБА_6 є його двоюрідним братом. Обвинувачений не є родичем. Вони спочатку сиділи та вживали алкогольні напої разом зі ОСОБА_9 . Потім покликали ОСОБА_10 , але вона не підійшла, а підійшов ОСОБА_7 , хоча вони його не кликали. Вони почали вживати алкогольні напої. Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_9 почали між собою сваритися з приводу вмінь по роботі. ОСОБА_9 дав ляпаса ОСОБА_7 . Останній встав, також встав ОСОБА_9 . І ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_9 кулаком по обличчю. ОСОБА_9 впав. ОСОБА_7 забрав пляшку і пішов. Він доганяв ОСОБА_7 і казав, щоб той повернувся. Почали викликати швидку допомогу, оскільки ОСОБА_9 був без свідомості, бо вдарився об бетонне вимощення. Точно не пам'ятає, хто викликав швидку допомогу, сидів поряд зі ОСОБА_9 , намагався привести його до тями. Випили всього 0,5 л коньяку. Відносини у нього з дядьком та обвинуваченим нормальні. Свідки знаходилися в 10 метрах від того місця, де вони сиділи. На вулиці було світло, все було добре видно. Конфлікту як такого сильного не було, посварилися через дрібницю. ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_9 раптово. ОСОБА_7 близько 100 гр. випив, його ніхто не запрошував, прийшов сам. Не знає, чому ОСОБА_9 дав ляпаса ОСОБА_7 , це був не удар. ОСОБА_7 після того, як вдарив ОСОБА_9 , сказав, що в нього діти, зібрав речі і пішов. Він усвідомлював, що людина втратила свідомість, але пішов. Свідок повернув ОСОБА_9 на бік, але той не приходив до тями. Потім викликали швидку допомогу.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений та потерпілий не є її родичами. По суті пояснила, що 15 серпня 2020 р. спочатку сиділи разом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і розпивали спиртні напої. Вона сиділа на дитячому майданчику з дітьми. Вони погукали до них, але кого - не зрозуміло. До них підійшов ОСОБА_7 , почали вживати алкогольні напої. Потім ОСОБА_7 ще купив пляшку алкоголю. Почали сваритися. ОСОБА_9 дав ляпаса ОСОБА_7 , ОСОБА_7 наніс удар ОСОБА_9 в лице. Останній впав та більше не піднімався. ОСОБА_7 забрав дітей і пішов. Викликали швидку допомогу, бо ОСОБА_9 був непритомний, бо вдарився сильно головою об бетон, щось хруснуло. ОСОБА_9 не ворушився. вона була до того моменту, доки не приїхала швидка допомога. Через декілька днів ОСОБА_9 помер в лікарні. Відстань між нею та чоловіками, що вживали спиртні напої, була близько 30 метрів. Просили ОСОБА_7 , щоб залишився, але він пішов додому, забравши дітей. Про що сварилися ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , не знає. У ОСОБА_9 була припухлість коло носа, але на обличчі крові не було.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що потерпілий та обвинувачений їй не родичі. Сиділи з ОСОБА_12 на дитячому майданчику з дітьми. Відстань від дитячого майданчику до чоловіків була невелика, близько 8-10 метрів. Біля клубу сидів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Потім приїхав ОСОБА_7 з дітьми. Він пішов до них, сиділи разом. ОСОБА_9 дав ляпаса ОСОБА_7 . Вони піднялися. ОСОБА_7 вдарив кулаком ОСОБА_9 , той впав. ОСОБА_7 забрав дітей і поїхав на велосипеді додому. ОСОБА_9 був без свідомості, очей не відкривав. Вони з ОСОБА_12 полили його водою, але це не допомогло. Викликали швидку допомогу.
Підстав сумніватися в правдивості наведених вище показань свідків, які судом попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України, судом не встановлено.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що вину визнає повністю. Привіз на дитячий майданчик онуків 15 серпня 2020 р. близько 15 години. Підійшов привітався зі свідками. Почув, що покликали. Підійшов до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 привітався. У них залишалося трохи коньяку. Я взяв ще пляшку коньяку, закуску. Випили десь по 50 гр. ОСОБА_9 вдарив його двічі по обличчю, потім вони встали і обвинувачений рукою вдарив ОСОБА_9 , повернувся та пішов, забравши дітей. Почали сварку через те, що його син пішов свідком відносно племінника ОСОБА_9 , потім по роботі: ніби він вміє робити, а обвинувачений - ні. З потерпілим були нормальні відносини, як в односельчан. Не хотів, щоб так трапилося. Намагався відшкодувати шкоду. Але йому син померлого відповів, що збирає документи, на суді все вирішиться. Зараз він не працює, бо має шкірну хворобу. Пляшку з недопитим коньяком забрав із собою. Пішов з місця події, бо злякалися діти, не думав, що все так трапиться. Не бачив, що ОСОБА_9 впав, просто вдарив його, одразу повернувся та пішов. Те, що він впав, побачив потім, коли забирав дітей. Якби ОСОБА_9 був тверезий, то від удару не впав би. Біля нього знаходилися ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Про стан здоров'я ОСОБА_9 знав, що лежав в лікарні, пропонував його сину грошову допомогу. ОСОБА_9 був у стані більшого алкогольного сп'яніння, ніж обвинувачений. Син ОСОБА_9 з ОСОБА_8 після того, що сталося, в той день приїжджали до нього.
При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке в силу ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, а також обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, згідно ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння у розкритті злочину, щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, підтвердження ним обставин, викладених в обвинувальному акті, не запереченні проти них, його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- протоколом огляду місця події від 21 серпня 2020 р.
- планом-схемою до протоколу огляду місця події від 21 серпня 2020 р.
- таблицею зображень до протоколу огляду місця події від 21 серпня 2020 р. за участю свідка ОСОБА_8
- відеозаписом огляду місця події від 21 серпня 2020 р. за участю свідка ОСОБА_8
- протоколом огляду від 25 серпня 2020 р.
- висновком експерта № 1592/403-Е від 10 вересня 2020 р.
- висновком експерта № 1592/498-Е від 06 жовтня 2020 р.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21 серпня 2020 р.
- таблицею зображень до протоколу слідчого експерименту від 21 серпня 2020 р. за участю свідка ОСОБА_8
- відеозаписом слідчого експерименту від 21 серпня 2020 р. за участю свідка ОСОБА_8
- протоколом огляду від 25 серпня 2020 р.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21 серпня 2020 р.
- планом-схемою до протоколу слідчого експерименту від 21 серпня 2020 р. за участю свідка ОСОБА_11
- таблицею зображень до протоколу слідчого експерименту від 21 серпня 2020 р. за участю свідка ОСОБА_11
- відеозаписом слідчого експерименту від 21 серпня 2020 р. за участю свідка ОСОБА_11
- протоколом огляду від 25 серпня 2020 р.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21 серпня 2020 р.
- таблицею зображень до протоколу слідчого експерименту від 21 серпня 2020 р.
- відеозаписом слідчого експерименту від 21 серпня 2020 р. за участю свідка ОСОБА_12
- протоколом огляду від 25 серпня 2020 р.
- постановою про зміну кваліфікації скоєного кримінального правопорушення від 11 вересня 2020 р.
- постановами про визначення і приєднання до провадження речових доказів від 25 серпня 2020 р. та 15 вересня 2020 р.
- повідомленням про підозру від 11 вересня 2020 р.
- копією паспорта ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1
- вимогою ДІАП при ГУНП в Дніпропетровській області на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1
- характеристикою на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданою виконавчим комітетом Магдалинівської селищної ради Старостинський округ № 4 Магдалинівського району Дніпропетровської області
- довідкою, виданою Мар'ївським старостинським округом № 4 щодо місця реєстрації та проживання ОСОБА_7 та складу його сім'ї
- довідкою лікаря Приорільської АЗПСМ відносно захворювання ОСОБА_7
- довідкою КП «Магдалинівська ЦРЛ» МРР про те, що ОСОБА_7 на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває та групи інвалідності не має.
Наведені докази, які є належними, допустимими і достовірними, повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практикою Європейського суду з прав людини закріплено позицію, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. При цьому, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Оцінивши досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд доходить висновку, що обвинувачений дійсно вчинив злочин за встановленими обставинами.
Таким чином, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд суду сторонами, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши надані докази стороною обвинувачення, давши їм оцінку згідно з вимогами ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і вірність кваліфікації його умисних дій за ч. 1 ст. 119 КК України, а саме у вбивстві, вчиненому через необережність.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. п. 1-5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 (з наступними змінами), при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у скоєнні злочину, суди повинні суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи міркування прокурора, захисників, потерпілого та обвинуваченого, з урахуванням конкретних обставин справи, відношення обвинуваченого до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, його мети, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання у вигляді обмеження волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 покарання у вигляді обмеження волі суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, чи звільнення обвинуваченого від покарання, судом не встановлено.
Витрати на залучення експертів по справі відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження не обирався, а тому питання про його дію суд не вирішує. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов не заявлено.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349 ч. 3, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст. ст. 98, 99, 103 КК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
Запобіжний захід до засудженого до набрання вироком законної сили не обирати.
Строк покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з моменту його фактичного затримання після вступу вироку в законну силу.
Речові докази по справі:
- оглянутий 21 серпня 2020 р. DVD-R диск марки Perfeo з відеозаписом розміром 1120746 КБ, тривалістю 00 год. 12 хв. 44 с., зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- оглянутий 21 серпня 2020 р. DVD-R диск марки Perfeo з відеозаписом розміром 1149432 КБ, тривалістю 00 год. 13 хв. 03 с., зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- оглянутий 21 серпня 2020 р. DVD-R диск марки Perfeo з відеозаписом розміром 1103652 КБ, тривалістю 00 год. 12 хв. 33 с., зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- оглянутий 21 серпня 2020 р. DVD-R диск марки Perfeo з відеозаписом розміром 785796 КБ, тривалістю 00 год. 08 хв. 56 с., зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- оглянутий 21 серпня 2020 р. DVD-R диск марки Perfeo з відеозаписом розміром 1008888 КБ, тривалістю 00 год. 11 хв. 28 с., зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1