83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.08.06 р. Справа № 44/181
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (представники Бєляєв А.П., довіреність 09/84 від 06.01.06 року, Каршенов Д.П., довіреність 09/4828 від 30.12.05 року) до відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» (представники Ханча Н.О., довіреність 06-06 від 03.01.06 року, Костюк С.В. довіреність від 01.11.05 року), про стягнення заборгованості за спільне використання технологічних мереж з урахуванням індексу інфляції у загальному розмірі 334'800,09 грн.,
Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - Комбінат) 26.06.06 року звернулося до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості у розмірі 194'767,59 грн. та інфляційних 38'339,83 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором про спільне користування технологічних мереж основного споживача № 5479 від 11.12.03 року (далі - Договір). Позовні вимоги Комбінату ґрунтуються на неналежному виконанні Товариством умов Договору у частині обов'язку вчасно сплачувати плату за користування електричними мережами Комбінату.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, та 09.08.06 року скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, збільшивши розмір позовних вимог за рахунок розширення періоду стягнення з врахуванням 2006 року, внаслідок чого вимога щодо стягнення заборгованості збільшилась до 311'625,67 грн., наразі після перерахунку вимоги щодо стягнення інфляційних зменшилися до 23'174,42 грн. Крім того, Комбінат надав низку додаткових доказів у справі.
Представники відповідача заперечили проти позову, письмово зазначивши, що позивач не надав доказів надіслання відповідачу рахунків на оплату послуг, не надав доказів надання послуг, не обґрунтував законності застосування тарифів та не надав арифметичного розрахунку заборгованості, обґрунтування обсягів переданої електроенергії та інш. Усно відповідач заявив, що додаток № 7 до Договору «Фактичні витрати споживача на транспортування електричної енергії» - не підписані відповідачем, що позбавляє цей документ сили додатку до Договору, крім того, згідно пункту 10.4 Договору строк дії Договору закінчується 31.12.04 року та у разі відсутності заперечень сторін продовжується лише на один наступний 2005 рік, тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за 2006 рік є безпідставними.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що суд має частково задовольнити позовні вимоги виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Комбінату та Товариства, суд дійшов висновку, що укладена між сторонами угода за своїм змістом та своєю правовою природою є складним договором, який вміщує в себе елементи договорів надання послуг та договорів майнового найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм статей 4, 256-276 ЦК УРСР та статей 759-786, 901-907 ЦК України, застосування яких можливе на підставі пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України - через продовження існування після 01.01.04 року строку дії Договору, а також взаємних прав та обов'язків сторін.
Таким чином, в силу статті 4, 256 ЦК УРСР, статей 901 та 759 ЦК України, а також розділів 1 та 4 Договору Комбінат зобов'язався забезпечити передачу власними електричними мережами електричної енергії Товариству в межах, дозволених Товариству до використання, а Товариство - зобов'язалося своєчасно оплачувати Комбінату грошові кошти за використання електричної мережі Комбінату та за отримані послуги.
Заперечення відповідача, які стосуються недоведеності позивачем факту надання послуг за Договором - судом до уваги не беруться, оскільки не мають безпосереднього відношення до предмету спору.
Згідно пункту 4.1 Договору, плата за користування електричними мережами Комбінату вноситься Товариством на підставі рахунку позивача, протягом 5 днів з моменту отримання зазначеного рахунку. Розрахунок плати за користування електричними мережами здійснюється згідно додатку № 8 до Договору «Порядок розрахунків» та додатку № 7 «Фактичні витрати споживача на транспортування електричної енергії».
Позивачем надано платіжні вимоги-доручення №№ 416369, 424000, 424001, 429011, 433678, 438191, 443175, 447824, 501361, 505294, 509432, 514013, 519321, 523353, 528317, 537766, 542855, 548331, 553570, 532740, 601116, 605601, 609974, 614950, 620325, 624803 та 629480, які за своїм змістом та суттю мають силу рахунків, передбачених пунктом 4.1 Договору, що підтверджують розмір плати за використання електричних мереж за період з травня 2004 року до червня 2006 року у загальній сумі 311'625,67 грн.
Порядок нарахування Комбінатом та розмір плати за використання електричних мереж за висновком суду відповідає пункту 4.1 Договору, а також додатку № 8 до Договору «Порядок розрахунків» та додатку № 7 «Фактичні витрати споживача на транспортування електричної енергії», оскільки зазначений розрахунок зроблений на підставі відповідних спільних актів щодо визначення розміру переданої електроенергії (дані з лічильників Комбінату), наданих до матеріалів справи позивачем, з урахуванням фактичних витрат Комбінату, що наведені у відповідних щоквартальних розрахунках позивача, вказаних в додатках № 7 «Фактичні витрати споживача на транспортування електричної енергії», які узгоджувалися з відповідачем шляхом їх надіслання останньому. Про факти пересилки Товариству щоквартальних додатків № 7 до Договору «Фактичні витрати споживача на транспортування електричної енергії» свідчать відповідні супровідні листи та реєстри вихідної кореспонденції, надані позивачем. З огляду на наведене, суд вважає повністю спростованими матеріалами справи твердження відповідача про безпідставність розрахунку ціни позову.
Згідно пункту 3 додатку № 8 до Договору «Порядок розрахунків», фактичні витрати Комбінату на транспортування електроенергії (додаток № 7 до Договору) розраховуються безпосередньо Комбінатом та надсилаються відповідачу, а у разі незгоди Товариства з розміром фактичних витрат Комбінату - означений показник узгоджується з територіальним представництвом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України. Водночас, жодних належних доказів незгоди Товариства з розрахунками позивача, наведеними у щоквартальних додатках № 7 «Фактичні витрати споживача на транспортування електричної енергії» - суду не надавалося.
Усні заперечення відповідача стосовно неналежної форми додатків № 7 до Договору «Фактичні витрати споживача на транспортування електричної енергії», оскільки зазначені документи не підписані Товариством, судом до уваги не беруться, оскільки не зважаючи на те, що додаток № 7 згідно пункту 10.8 Договору є невід'ємною частиною останнього, умови Договору не передбачають, що додатки до Договору мають бути підписаними обома сторонами. Навпаки, виходячи зі змісту пункту 3 додатку № 8 до Договору «Порядок розрахунків», фактичні витрати Комбінату за транспортування електроенергії лише доводяться до відома Товариства, і мають узгоджуватися з НКРЕ України винятково у разі заперечень щодо розміру фактичних витрат з боку відповідача. І головне - пунктом 6.32 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 прямо передбачено, що фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються основному споживачу (Комбінату) відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж основного споживача складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності, а у разі виникнення спору кошторис передається до відповідного територіального представництва НКРЕ для вирішення спірних питань. Аналогічний зміст мав і пункт 7.30 вказаної постанови НКРЕ України на момент укладення Договору.
Спираючись на зазначене, суд вважає, що додаток № 7 до Договору «Фактичні витрати споживача на транспортування електричної енергії» має складатися лише на підставі кошторису Комбінату і доводитися до відома Товариства, та не вимагає обов'язкового підписання обома сторонами Договору.
Аналізуючи зміст пункту 10.4 Договору, який стосується строку дії Договору, суд дійшов висновку, що кінцевою датою дії вказаної угоди є 31.12.04 року, водночас, сторони передбачили можливість автоматичної пролонгації Договору на наступний (2005) календарний рік у разі, коли за місяць до 31.12.04 року жодна із сторін не заявить про розірвання або перегляд умов Договору. Суду не надано доказів звернення в період 31.11.04-31.12.04 року сторін одна до одної з письмовою завою щодо припинення дії Договору, тому, виходячи із вказаного, строк дії Договору скінчився 31.12.05 року, оскільки можливості автоматичної пролонгації на 2006 рік Договір не передбачає.
Із вказаного слідує те, що вимоги позивача щодо стягнення плати за користування електричними мережами Комбінату у розмірі 90'858,78 грн. за період січня-червня 2006 року, нарахованої згідно платіжних вимог-доручень №№ 605601, 609974, 614950, 620325, 624803 та 629480 - позбавлені належних правових підстав, оскільки за пунктом 10.4 Договору з 01.01.06 року Договір втратив свою силу, а нарахування плати за користування електромережами на підставі Договору після 31.12.05 року - є неможливим, що наразі не позбавляє позивача права звернення до суду з вимогами щодо стягнення 90'858,78 грн. за період січня-червня 2006 року на підставах, не пов'язаних з Договором.
Плата за користування електромережами за Договором за період з травня 2004 року до грудня 2005 року за розрахунком суду складає 220'766,89 грн., причому право вимоги виникало у позивача в порядку статті 530 ЦК України та пункту 4.1 Договору - на шостий день після щомісячного надіслання Товариству відповідної платіжної вимоги-доручення. Факти надіслання відповідачу платіжних вимог-доручень підтверджені наданими позивачем реєстрами вихідної кореспонденції, а оскільки рахунок (платіжна вимога-доручення) за грудень 2005 року була надіслана Товариству 11.01.06 року, то право вимоги на загальну суму боргу 220'766,89 грн. виникло (з урахуванням поштового обігу) 20.01.06 року.
Таким чином, грошове зобов'язання Товариства перед Комбінатом щодо сплати за Договором плати за користування електромережами за період з травня 2004 року до грудня 2005 року на суму 220'766,89 грн. на момент прийняття рішення - не виконане, на порушення норм статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на підставі статті 625 ЦК України. За розрахунком суду, сума інфляційних з простроченої суми 220'766,89 грн. за період з моменту виникнення права вимоги за кожною з платіжних вимог-доручень до липня 2006 року становить 22'562,43 грн. Суд не вправі задовольнити вимоги позивача щодо стягнення інфляційних у розмірі 23'174,42 грн., оскільки у власному розрахунку позивач враховує суми боргу, який виник у період січня-червня 2006 року, і нарахування якого на підставі Договору судом визнано неправомірним, тому вимоги щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції задовольняються частково, у визначеному судом розмірі.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є протиправне порушення Товариством умов Договору, а також порушення останнім норм ЦК УРСР та ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів про надання послуг та договорів найму (оренди), наразі через часткове задоволення позовних вимог судові витрати діляться судом між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст.4, 256-276 ЦК УРСР, ст.ст.525-526, 530, 759-786, 901-907 ЦК України, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Частково задовольнити позов відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» про стягнення заборгованості за спільне використання технологічних мереж з урахуванням індексу інфляції у загальному розмірі 243'329,32 грн. В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на користь відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суму боргу з урахуванням індексу інфляції 243'329,32 грн., а також відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 2'433,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 85,76 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Мєзєнцев Є.І.