29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 160/11708/20
адміністративне провадження № К/9901/13690/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року
у справі №160/11708/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення повноважень, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення повноважень, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу, з підстав не усунення недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.
Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
У касаційній скарзі позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви та постановою апеляційної інстанції, просить скасувати вказані рішення судів.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмова у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Як вбачається із матеріалів касаційного провадження та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків шляхом надіслання на адресу суду позовної заяви, складеної з дотриманням вимог статті 160 КАС України, відповідно до кількості учасників справи: із зазначенням змісту позовних вимог у відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України та викладенням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; із наведенням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується; із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; доказів сплати судового збору у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).
На виконання вказаної ухвали, 18 листопада 2020 року скаржником до суду було подано заяву про усунення недоліків та заяву про уточнення позовних вимог. У заяві позивач просив звільнити його від сплати судового збору як члена малозабезпеченої сім'ї та вказує, що сума судового збору переважає 5 відсотків його річного доходу за 2019 рік, а предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю позивача.
Суд першої інстанції вказав, що вказаним доводам позивача вже надано оцінку в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 09 листопада 2020 року. Так, судом зазначено, що чинним законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. Також судом встановлено, що позивач є особою, який має реальний дохід, при цьому 5 відсотків від річного доходу позивача за 2019 рік складає 1559,94 грн. та, враховуючи положення КАС України та Закону України «Про судовий збір», судом зменшено позивачу розмір належних до оплати судових витрат до суми 1000,00 грн., що не перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній 2019 рік.
Водночас, будь-яких доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору до суду не надано, а отже клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Крім того, у позовній заяві (уточненій), позивачем повторно заявлено вимоги про визнання та/або встановлення фактів та/або обставин, що суперечить вимогам частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, та про що судом зазначено в ухвалі від 19 жовтня 2020 року.
А тому, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу у зв'язку із невиконанням вимог, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови виходив з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано вимоги статті 161 КАС України, а саме: не долучено до позовної заяви документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання такої заяви.
При цьому, розглянувши заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що чинним законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. Судом встановлено, що позивач є особою, який має реальний дохід, при цьому 5 відсотків від річного доходу позивача за 2019 рік складає 1559,94 грн. та, враховуючи положення КАС України та Закону України «Про судовий збір», судом зменшено позивачу розмір належних до оплати судових витрат до суми 1000,00 грн., що не перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній 2019 рік. Натомість позивачем не надано до суду належних та допустимих письмових доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору у визначеному розмірі.
Відповідно до ч.3 ст.161 до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п. 1 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору за подання такої заяви. Разом з тим, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на те, що на момент звернення до суду позивач був позбавлений можливості його сплати через незадовільний матеріальний стан, так як сума судового збору значно перевищує 5 відсотків від доходу за 2020 рік, а іншого доходу, ніж пенсія, у позивача не має.
За приписами ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Так, відповідно до довідки про доходи № 7170 1319 1017 0129 від 22.10.2020 року, копія якої надана позивачем, судом встановлено, що останній перебуває на обліку в Лівоборежному управлінні ПФУ в м. Дніпрі в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком, яка за період з 01.01.2020 року по 30.09.2020 року складає 25382,45 грн.
Крім того, відповідно до довідки про доходи, копія якої надана позивачем, встановлено, що останній перебуває на обліку в Лівоборежному управлінні ПФУ в м. Дніпрі в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком, яка за період з 01.01.2019 року по 31.03.2020 року складає 36542,14 грн.
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про суми виплачених доходів та утриманих податків від 26.02.2020 №459 щодо позивача в період з 1 по 4 квартал 2019 року інформація про доходи відсутня.
Разом з цим, згідно до вимог чинного законодавства, підставою для звільнення від сплати судового збору може слугувати те, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Відповідно наданих ОСОБА_1 довідок, розмір річного доходу позивача (заявника) - фізичної особи за попередній 2020 календарний рік складає 34 212,44 грн., 5% від якої становить 1710,62 грн. А за 2019 попередній календарний рік - 32198,88 грн., 5% від якої становить 1559,42 грн.
Як зазначалося, ухвалою суду першої інстанції при залишення позову без руху зменшено позивачу розмір належних до оплати судових витрат до суми 1000,00 грн., що не перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній 2019 рік.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Щодо доводів скаржника про обмеження його конституційного права на доступ до суду, слід зазначити, що відмова в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю доказів скрутного майнового стану позивача, жодним чином не заперечує гарантованого Конституцією України права на судовий захист.
Суд, згідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України у своїй діяльності керується виключно чинним законодавством України. Так, Конституція Україна забезпечує право особи на судовий захист, разом з тим, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує процедуру судового розгляду справ від моменту подання позову (або скарги) до особливостей виконання судових рішень, та зокрема, визначає вимоги до поданого позову та/або скарги.
Закон України «Про судовий збір» визначає порядок сплати судового збори, встановлює розміри ставок судового збору та визначає підстави для звільнення від сплати збору. Таким чином, перевіряючи подану заяву на відповідність вимогам КАС України, зокрема в частині сплати судового збору, розглядаючи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, та задовольняючи або відмовляючи в задоволенні такого клопотання суд, не перешкоджає особі реалізувати її право на судовий захист, а лише контролює дотримання особами вимог законодавства щодо порядку звернення до суду.
За таких обставин, суди дійшли висновку, з якими погоджується суд касаційної інстанції, що оскаржувана ухвала суду прийнята судом відповідно до вимог закону, в порядку та у спосіб, що не суперечить вимогам КАС України. Підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду не встановлено.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява (апеляційна скарга) повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви (апеляційної скарги), яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, оскільки, позивачем не було додано документа про сплату судового збору, а надані докази щодо звільнення від сплати судового збору не підтверджували майновий стан позивача, який би надавав право суду звільнити його від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», тобто позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, а тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно застосував норми процесуального права і повернув позовну заяву позивачу.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів чи підтверджень на спростування викладеного.
Отже, суд констатує, що суд, повертаючи позовну заяву позивачу з підстав неусунення недоліків позовної заяви, вірно застосував положення статей 160, 161, 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого і на ухвали судів першої інстанції, перелік яких наведений у частині другій статті 328 КАС України, у тому числі і про повернення позовної заяви позивачу (заявнику).
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 169, 294, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі №160/11708/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про встановлення повноважень, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. Р. Радишевська
Н. В. Шевцова