29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 824/244/20-а
адміністративне провадження № К/9901/9015/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Радишевської Р.О., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - ГУНП в Чернівецькій області), в якому просила: визнати протиправним та скасувати накази начальника ГУНП в Чернівецькій області від 28 грудня 2019 року №811 в частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни у вигляді звільнення та від 22 січня 2020 року № 15 о/с в частині звільнення її зі служби в поліції; поновити на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 20000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Чернівецькій області від 22 січня 2020 року №15 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 22 січня 2020 року. Поновлено позивача на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 23 січня 2020 року. Стягнуто з ГУ НП в Чернівецькій області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 січня 2020 року по 11 червня 2020 року у сумі 22820,16 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано накази начальника ГУНП в Чернівецькій області від 28 грудня 2019 року №811 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни у вигляді звільнення із служби в поліції та від 22 січня 2020 року №15 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції. Поновлено позивача на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 23 січня 2020 року. Стягнуто з ГУНП в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 січня 2020 року по 11 червня 2020 року у сумі 58818,15 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, скаржник подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Проте, ухвалами Верховного Суду від 29 грудня 2020 року та 10 лютого 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
15 березня 2021 року касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області повторно надійшла до Верховного Суду.
01 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання та документа про сплату судового збору в розмірі 1681грн 60 коп.
На виконання вимог ухвали суду, 12 квітня 2021 року відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, а також додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1 681, 60 грн.
В обґрунтування заявленого клопотання скаржником зазначено, що копію ухвали Верховного суду від 10.02.2021 року було направлено на адресу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області 11.02.2021 року та отримано 15.02.2021 року, на підтвердження чого надано копію супровідного листа Верховного суду від 11.02.2021 року № 824/244/20-а/8730/21.
Також, як вбачається з резолютивної частини ухвали Верховного суду від 10.02.2021 року у даній справі, відповідачу було роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Касаційна скарга була подана засобами поштового зв'язку 11.03.2021 року, на підтвердження чого надана копія поштової квитанції та витяг з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» з інформацією щодо відстеження поштового повідомлення.
Вищевказана касаційна скарга підлягала суттєвому доопрацюванню для виправлення недоліків, на які вказував Верховний Суд в ухвалах від 10.02.2021 року та від 29.12.2020 року.
На думку скаржника, та незважаючи на роз'яснення Верховного Суду, викладених у вищевказаних ухвалах Верховного суду щодо можливості повторної подачі касаційної скарги, КАС України не передбачає строків щодо повторної подачі касаційної скарги після повернення попередньої.
Перевіривши доводи вказаного клопотання, Суд зазначає наступне.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову 10 листопада 2020 року, в касаційній скарзі скаржник зазначає про отримання постанови 16 листопада 2020 року, повторну касаційну скаргу скаржником подано 11 березня 2021 року.
Разом з тим, перевіркою змісту касаційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку встановлено, що вона не містить жодної вказівки щодо первісного подання касаційної скарги в строк, а також доказу щодо такого подання.
Суд звертає увагу, що аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання касаційної скарги пройшло 4 місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 333, 355, 359 КАС України,
У задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі №824/244/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. Р. Радишевська
Н. В. Шевцова