Справа № 600/1991/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
29 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
28.10.2020 позивач, Головне управління ДПС у Чернівецькій області, звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 податковий боргу в сумі 209 317,13 грн. до місцевого бюджету.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг на суму 209317,13 грн. до місцевого бюджету.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на п. 266.7.2 ст. 266 Податкового кодексу України, згідно якого податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, апелянт вказує, що податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №00343261-5607-2412 прийнято позивачем з порушенням строку, визначених ст. 267 ПК України.
Крім того, апелянт також зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про її вручення належним чином та коли саме, для визначення дати, з якої мають бути обчислені процесуальні строки.
Таким чином, сума податкового зобов'язання не є узгодженою, оскільки в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують отримання відповідачем чи представником позивача спірних податкових-повідомлень рішень.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зі змісту інтегрованої картки платника за ОСОБА_1 станом на 26.10.2020 року рахується заборгованість по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 100035,95 грн. (а.с. 20), а по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - 109281,18 грн. (а.с. 22).
Вказана обставина підтверджується розрахунком заборгованості по відповідачу станом на 26.10.2020 року (а.с. 7).
Вказана заборгованість нарахована відповідачу згідно податкових повідомлень-рішень форми “Ф”:
- від 16.05.2019 р. №0034312-5607-2412, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 31515,84 грн. за 2017 рік (а.с. 12);
- від 16.05.2019 р. №0034324-5607-2412, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 36666,71 грн. за 2018 рік (а.с. 11);
- від 24.04.2020 р. №0031544-5607-2412, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 41098,63 грн. за 2019 рік. (а.с. 9);
- від 16.05.2019 р. №0034311-5607-2412, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 40355,68 грн. за 2017 рік (а.с. 12);
- від 16.05.2019 р. №0034323-5607-2412, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 13585,86 грн. за 2018 рік (а.с. 11);
- від 29.11.2019 р. №00343261-5607-2412, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 32723,11 грн. за 2016 рік (а.с. 10);
- від 24.04.2020 р. №0031545-5607-2412, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 15070,73 грн. за 2019 рік (а.с. 13).
05.02.2018 Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області податкового боргу винесено податкову вимогу форми “Ф” №540-54, яка, згідно матеріалів справи, направлена відповідачу рекомендованим повідомленням та отримана 21.02.2018 (а.с. 14). На день розгляду справи у суді вказана податкова вимога є не відкликаною.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог, оскільки на день розгляду справи, заборгованість відповідачем не погашена, а тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу на загальну суму 209317,13 грн. - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядок та у строки, визначені податковим законодавством.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 даного Кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI)
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).
Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 ПК України).
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (підпункт 56.18 пункту 56.17 статті 56 ПК України).
За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (пункт 58.3 статті 58 ПК України).
Згідно ч. 2 п. 42.4 ст. 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З матеріалів справи встановлено, що Головним управління ДПС у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення форми “Ф”:
- від 16.05.2019 №0034312-5607-2412, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 31515,84 грн. за 2017 рік. Вказане податкове повідомлення-рішення належним чином вручено представнику відповідача, що підтверджується відміткою на корінці податкового повідомлення-рішення 17.05.2019 (а.с. 12);
- від 16.05.2019 №0034324-5607-2412, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 36666,71 грн. за 2018 рік. Вказане податкове повідомлення-рішення належним чином надіслані відповідачу, однак згідно довідки Укрпошти не вручене з причини “інші причини” (а.с. 11);
- від 24.04.2020 №0031544-5607-2412, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 41098,63 грн. за 2019 рік. Вказане податкове повідомлення-рішення належним чином надіслане та вручене відповідачеві, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 9);
- від 16.05.2019 №0034311-5607-2412, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 40355,68 грн. за 2017 рік. Вказане податкове повідомлення-рішення вручено представнику відповідача, що підтверджується відміткою на корінці податкового повідомлення-рішення 03.06.2019 (а.с. 12);
- від 16.05.2019 №0034323-5607-2412, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 13585,86 грн. за 2018 рік. Вказане податкове повідомлення-рішення належним чином надіслані відповідачу, однак згідно довідки Укрпошти не вручене з причини “інші причини” (а.с. 11);
- від 29.11.2019 №00343261-5607-2412, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 32723,11 грн. за 2016 рік. Вказане податкове повідомлення-рішення належним чином надіслане та вручене відповідачеві, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 10);
- від 24.04.2020 №0031545-5607-2412, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 15070,73 грн. за 2019 рік (а.с. 13). Вказане податкове повідомлення-рішення належним чином надіслане та вручене відповідачеві, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 9).
Тобто, враховуючи встановлені обставини та положення ст. 42 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що вказані податкові повідомлення-рішення вручені платнику податків належним чином відповідно до вимог Закону.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції не здобуто доказів на спростування дати отримання відповідачем відповідних податкових повідомлень-рішень, а таких доказів до апеляційної скарги апелянтом не надано.
Крім того, посилання апелянта на те, що податкові повідомлення-рішення від 16.05.2019 №0034323-5607-2412 та від 16.05.2019 №0034324-5607-2412 згідно довідки Укрпошти не вручені з причини “інші причини”, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 п. 42.4 ст. 42 ПК України документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно прийняття податкового повідомлення-рішення з порушення строків, передбачених п.п. 267.6.2, п. 267.6 ст. 267 ПК України, колегія суддів зазначає, що адміністративному чи судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №00343261-5607-2412 відповідачем не оскаржувалось, у зв'язку з чим вказані доводи є необґрунтованими.
Також, позивачем правомірно нараховано пеню на податкове зобов'язання в сумі 80.77 грн. При цьому, суд звертає увагу, що апеляційна скарга аргументів щодо протиправності нарахування податковим органом пені не містить.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за відповідачем обліковується податковий борг по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, який становить 209317,13 грн., та є узгодженим, що підтверджується матеріалами справи, розрахунком заборгованості та інтегрованими картками платника ОСОБА_1 .
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5 статті 59 ПК України).
Згідно матеріалів справи, податковим органом сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми “Ф” від 05.02.2018 року №540-54 на суму 31566,66 грн. Вищевказана податкова вимога, як встановлено судом, належним чином надіслана та вручена відповідачу (а.с. 14).
Оскільки після вручення податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача змінилася, але борг не було погашено, позивачем враховуючи п.60.6 ст.60 ПК України повторно податкова вимога не надсилалась (не вручалась).
В силу п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Головного управління ДПС в Чернівецькій області та стягнуто з ОСОБА_1 податковий боргу в сумі 209 317,13 грн. до місцевого бюджету
При цьому, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС в Чернівецькій області та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.