Справа № 120/2768/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
28 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною,
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення у справі №130/2787/18 в частині стягнення моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року у справі №130/2787/18 вирішено стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації, а також стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю начальника Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації Цимбал Інни Володимирівни.
На виконання вказаного рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року видано виконавчі листи, які подані до Державної казначейської служби України для виконання.
Проте, всупереч вимогам Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вказані виконавчі документи тривалий час не виконуються, у зв'язку із чим позивачка звернулася із позовом до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у невиконанні виконавчих документів №130/2787/18, що видані Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області, в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної школи.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Відповідачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства просили скасувати зазначене рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
На апеляційну скаргу Позивачем до суду подано відзив в якому, з наведених в ньому підстав, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року у справі №130/2787/18 вирішено стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації, а також стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивачки 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю начальника Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації Цимбал Інни Володимирівни.
У зв'язку із набранням вказаним судовим рішенням законної сили Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області видано виконавчі листи №130/2787/18 щодо стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди по 1000 гривень кожен.
У жовтні місяці 2019 року виконавчі листи №130/2787/18 надіслані до Державної казначейської служби України для виконання вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45).
Однак, у визначений чинним законодавством строк, відповідачем не виконано виконавчі документи №130/2787/18.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Зазначена норма кореспондується із положеннями частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI (надалі - Закон №4901-VI), відповідно до якої виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Крім того, згідно з пп.1 п.9 розд.VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.
Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 Закону №4901-VI.
Так, цією статтею передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Водночас механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) (надалі - Порядок №845).
Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відтак, обов'язок щодо виконання рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року у справі №130/2787/18, яке набрало законної сили, покладено на Державну казначейську службу України як на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства:
- документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;
- інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
При цьому, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів (пункт 48 Порядку №845).
У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог покликалась на те, що відповідачем рішення суду про стягнення на її користь моральної шкоди не було виконано у порядку та строки, визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Натомість відповідач мотивуючи свою позицію покликався на відсутність достатнього фінансування, а також на неодноразове звернення до Міністерства фінансів України з листами про необхідність виділення додаткових коштів.
Слід звертнути увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України є суб'єктом владних повноважень на якого покладений обов'язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів, а у випадку їх не виконання протягом трьох місяців, на виплату стягувачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Важливо й те, що невиконання судових рішень державою не може бути виправдано нестачею коштів. Зокрема, забезпечення достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим зобов'язанням саме держави.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №818/674/17 (адміністративне провадження № К/9901/23597/18, К/9901/23604/18), у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №809/836/17 (адміністративне провадження №К/9901/335/18) .
Посилання Державної казначейської служби України на те, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються у порядку черговості надходження таких документів, на переконання суду, не можуть слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення та, як наслідок, порушення прав позивача.
Доводи відповідача, про направлення до Міністерства фінансів України та інших державних органів листів із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 є необґрунтованими, оскільки адресовані Міністерству фінансів України з цього приводу листи не є належними доказами своєчасного надання відповідачем пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України».
Відтак, наведені у відзиві відповідача посилання на п.3 Порядку №845, за яким рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються у порядку черговості надходження таких документів, не можуть слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення.
Вказана норма не встановлює жодних винятків для недотримання приписів ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо тримісячного строку для перерахування стягувану коштів та підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв'язку із зазначеним законодавчим положенням.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування обраного позивачем способу захисту порушених прав шляхом задоволення вимог про визнання протиправними дій Головного управління державної казначейської служби України в Київській області та Державної казначейської служби України, що полягають у невиконанні у встановлений законом строк рішення суду, слід звернути увагу на наступне.
Так, дії суб'єкта владних повноважень - це завжди активна поведінка, що являє собою вчинення певних дій всупереч вимог законодавства та покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків, тоді як під бездіяльністю слід розуміти пасивну форму поведінки суб'єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним у встановлені строки дій, що випливають з його повноважень.
Як встановлено з матеріалів справи, порушення прав та інтересів позивача виникло внаслідок не вчинення дій Державною казначейською службою України, які вона повинна і могла вчинити в силу покладених на неї обов'язків та виходячи з положень Порядку №845.
Отже, порушення прав позивача зумовлене саме протиправною бездіяльністю Державної казначейської служби України, як особи, що здійснює виконання рішень суду, боржником за якими є держава або її органи, яка полягає у невиконанні рішення Вінницького міського суду Вінницької області суду від 07.06.2019 по справі №130/2787/18.
Беручи до уваги, що внаслідок протиправною бездіяльності відповідача рішення Вінницького міського суду Вінницької області суду від 07.06.2019 по справі №130/2787/18, яке ухвалена на користь позивача, виконане у встановлений законом строк не було, вимоги позивача про зобов'язання Державної казначейської служби України виконати рішення Вінницького міського суду Вінницької області суду від 07.06.2019 по справі №130/2787/18 є обґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.