Справа № 120/3343/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
28 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №120/3343/19-а позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року з обмеженням її максимальним розміром та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром та здійснити виплату її з урахуванням раніше виплачених сум.
27 січня 2021 року позивачем подано до суду заяву в порядку ст.383 КАС України. Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №120/3343/19-а відповідачем з 01 січня 2018 року здійснено перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром та у період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року її розмір становив 18010,50 гривень. Водночас, з 01 січня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI застосовано обмеження її максимальним розміром. Заявник вважає вказані дії пенсійного органу протиправними, тому просить зобов'язати відповідача виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №120/3343/19-а та здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром та здійснити виплату її з урахуванням раніше виплачених сум.
08 лютого 2021 року Вінницьким окружним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу, яку направлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог законодавства.
Зобов"язано про вжиті заходи письмово повідомити Вінницький окружний адміністративний суд у місячний термін з дня отримання копії вказаної ухвали.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу значених норм слідує, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Як встановлено розглядом справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №120/3343/19-а позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, зокрема й шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром та у період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року розмір пенсії заявника становив 18010,50 гривень.
Водночас, листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вих. №0200-0308-8/64234 від 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено, що розмір пенсії з 01 січня 2021 року приведено у відповідність до абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», у результаті чого з 01 січня 2021 року її розмір становить 17690 гривень.
05 січня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив поновити виплату його пенсії без обмеження її максимальним розміром.
За результатами розгляду вказаної заяви листом вих. №181-69/Б-02/8-0200/21 від 12 січня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило заявника про те, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №120/3343/19-а здійснено перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром. Так, після виконання рішення суду у грудні 2020 року розмір пенсії ОСОБА_1 становив 18010,50 гривень. Відтак, з 01 січня 2021 року розмір пенсії приведено у відповідність до абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та застосовано обмеження пенсії максимальним розміром в 17690,00 грн.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів зазначає наступне.
В ході судового розгляду адміністративної справи №120/3343/19-а, судом встановлено, що органом пенсійного фонду з 01 січня 2018 року застосовано обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, посилаючись при цьому на приписи частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою і передбачено встановлення такого обмеження.
Надавши правову оцінку діям Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, суд першої інстанції у рішенні від 20 січня 2020 року у даній справі дійшов висновку про необгрунтованість таких обмежень, адже частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до якої внесено зміни у зв'язку із прийняттям Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року, визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016, а тому вказана норма втратила чинність. Також, суд наголосив на тому, що "буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими".
Отже, суд вважав, що відповідач безпідставно застосував обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, спростувавши при цьому доводи пенсійного органу з посиланням на Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року, яким і запроваджені такі обмеження.
Водночас, у листах вих. №0200-0308-8/64234 від 30 грудня 2020 року та вих. №181-69/Б-02/8-0200/21 від 12 січня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як на підставу для застосування обмеження пенсії заявника максимальним розміром знову ж таки посилається на приписи Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року, яким суд уже надав оцінку у судовому рішенні за результатами розгляду адміністративної справи №120/3343/19-а.
Тобто, відповідач, вчиняючи дії щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №120/3343/19-а, допустив протиправні дії, адже знову застосував обмеження пенсії заявника максимальним розміром, обгрунтовуючи такі, тими ж самими приписами Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року.
Будь-яких нових підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром не з'явилося, що підтверджує висновки суду, що такі протиправні дії допущені саме у зв'язку із виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №120/3343/19-а.
За таких обставин дії пенсійного органу щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 січня 2021 року є протиправними, адже такі грунтуються на положеннях Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року, яким суд уже надав оцінку у судовому рішенні за результатами розгляду адміністративної справи №120/3343/19-а, а тому заява позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.249 КАС України, у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що окрема ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.