28.08.06
Справа №АС13/420-06.
За позовом приватного підприємства «Автодіагностика» м. Сумидо відповідача Сумської міської ради м. Суми
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний підприємець Калініченко Ольги Іванівни м. Суми
про визнання рішень недійсними
Колегія суддів у складі:
Головуючого судді: Коваленко О.В.
Суддів: Соп'яненко О.Ю.
Рижков М.Б.
за участю секретаря судового засідання: Котенко Н.М.
Представники сторін:
від позивача: Гордєєв В.О.
від відповідача: Курбатова С.С.
від третьої особи: Лук'янець Ю.В.
Суть спору: позивач просить суд відновити його порушене право користування земельною ділянкою розташованою за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19 шляхом визнання недійсними рішень Сумської міської ради № 869-МР від 23.06.2004р., № 1385-МР від 28.09.2005р., № 1629-МР від 22.02.2006р. в частині, що стосується надання земельної ділянки площею 0,1373 Га, розташованої за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19 в оренду ПП Калініченко О.І.
Позивач вважає, що в зв'язку з придбанням ним за договором купівлі-продажу від 20.01.01р. укладеним з Сумською обласною спілкою товариств споживчої кооперації будівлі контрольно-пропускного пункту за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19 до нього разом з цим перейшло право користування земельною ділянкою, розташованою поряд з придбаною будівлею, тому відповідач не мав права передавати зазначену земельну ділянку в користування третій особі - приватному підприємцю Калініченко О.І.
В судове засідання позивачем було надано план присадибної ділянки виконаний Комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації» при реєстрації права власності об'єкта нерухомого майна в якому відображена спірна земельна ділянка, право власності на яку доводить позивач.
Також позивачем було надано до суду копії свідоцтв про сплату ним єдиного податку в період 2000-2006р. з посиланням на те, що зазначені документи є доказом, що свідчать про сплату ним податку на землю.
Відповідач подав заперечення на позов, в якому вимоги позивача не визнає в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що оскаржувані рішення відповідача були прийняті у відповідності до норм діючого законодавства. Крім того, відповідач посилається на пропущення позивачем річного строку позовної давності, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для відмови у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача подала до суду пояснення з приводу спору, в якому підтримала позицію відповідача та окремо зазначила, що отримала земельну ділянку за адресою м. Суми по вул. Білопільській шлях, 19 в порядку передбаченому Земельним кодексом України, про що свідчать рішення Сумської міської ради, договір оренди, акт погодження та закріплення земельної ділянки та інші документи, додані до матеріалів справи.
Судом було отримано письмовий відгук на позовну заяву Управління земельних та природних ресурсів Сумської міської ради, в якому проти позову заперечено з посиланням на те, що позивач не є правонаступником Сумської обласної спілки товариств споживчої кооперації, через що при ліквідації останнього жодне майно позивачу в порядку реорганізації не передавалося крім передачі будівлі контрольно-пропускного пункту шляхом укладення договору купівлі-продажу від 20.01.2001р.
Сумською обласною спілкою товариств споживчої кооперації було надано письмове пояснення по справі, в якому зазначалося, що підприємством жодного дозволу або погодження на відчуження земельної ділянки на користь позивача, окрім тієї, на якій знаходиться сама будівля контрольно-пропускного пункту не надавалось.
В судовому засіданні 23.08.2006 року позивачем було заявлено клопотання про винесення окремої ухвали стосовно факту невиконання судового рішення, а саме ухвали господарського суду Сумської області від 29.06.2006 року по зазначеній справі про забезпечення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані письмові докази суд встановив:
Рішенням Сумської міської ради № 869-МР від 23.06.2004р. було погоджено місце розташування об'єкту та надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю Калініченко Ользі Іванівни за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19 за рахунок вилучення земельної ділянки Сумського автотранспортного підприємства Сумської обласної спілки споживчих товариств, за згодою останнього.
Рішенням відповідача № 1385-МР від 28.09.2005р. земельну ділянку площею 0,1373 Га за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19 на умовах оренди було надано ПП Калініченко О.І. Підставою для виділення та надання земельної ділянки в оренду відповідно до рішення № 1385-МР від 28.09.2005р. було вилучення земельної ділянки Сумського автотранспортного підприємства Сумської обласної спілки споживчих товариств, за згодою.
Рішенням відповідача № 1629-МР від 22.02.2006р. було затверджено договір оренди земельної ділянки площею 0,1373 Га за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19, що був укладений 03.02.2006р. між Сумською міською радою та ПП Калініченко О.І.
28.12.2000р. між Сумською обласною спілкою товариств споживчої кооперації (продавцем) та ПТВП «Лювіум» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу приміщення контрольно-пропускного пункту за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19.
20.01.01р. між ПТВП «Лювіум» (покупцем) та позивачем (новим покупцем) був укладений договір, згідно з яким позивач прийняв на себе права та обов'язки покупця - ПТВП «Лювіум» та став новим покупцем приміщення контрольно-пропускного пункту за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19 по договору купівлі-продажу від 28.12.2000р.
В зв'язку з укладенням зазначених угод позивач вважає оскаржувані рішення відповідача незаконними з тих підстав, що відповідач не мав права передавати земельну ділянку за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19 в користування третій особі, так-як зазначена земельна ділянка раніше вже перейшла в користування позивачу разом з придбанням ним приміщення контрольно-пропускного пункту відповідно до договору купівлі-продажу від 20.01.01р.
При цьому позивач посилається на ч.3 ст.30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в чинній на той час редакції), відповідно до якої при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
В обґрунтування правомірності користування земельною ділянкою до прийняття відповідачем оскаржуваних рішень позивач посилається на сплату податку за землю у складі сплачуваного ним єдиного податку.
Відповідач вважає посилання позивача на ч.3 ст.30 Земельного кодексу 1990р. безпідставним, так-як у зазначеній статті йдеться про передачу права користування тільки тією земельною ділянкою, на якій знаходяться передані будівлі та споруди. Що стосується земельної ділянки переданої в оренду третій особі, то зазначена земельна ділянка відповідно до п. 1.1. договору оренди, укладеним між ПП Калініченко О.І. та Сумською міською радою від 03.02.2006р. є вільна від забудови, в тому числі придбаної позивачем та не підлягає передачі позивачеві разом з будівлею контрольно-пропускного пункту.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.30 Земельного кодексу 1990р. право власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 цього кодексу, а саме, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідач зазначив, що жодних звернень щодо реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою від позивача не надходило. При погодженні та закріпленні меж земельної ділянки ніяких претензій від сумісних землевласників, в тому числі позивача також не було.
Також, відповідно до п. 1.1. договору оренди орендодавець (Сумська міська рада) гарантує, що зазначена земельна ділянка на момент укладення договору іншій особі не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не знаходиться в іпотеці, в спорі та під забороною (арештом).
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу 1990р. підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.
Відповідно до ст. 22 зазначеного кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу 1990р. право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до ст. 24 Земельного кодексу 1990р. право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм Земельного кодексу 1990р. вбачається, що процедура отримання земельної ділянки в оренду є законодавчо встановлена і складається з ряду послідовних етапів, виконання яких є необхідним та обов'язковим для отримання фізичними та юридичними особами в користування земельних ділянок.
Відповідно до ч. 3,4 ст. 30 Земельного кодексу 1990р. при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. При цьому, право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується, відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, а саме державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Зазначена норма встановлює порядок переходу права користування земельною ділянкою у разі придбання будівель та споруд тільки щодо тієї землі, на якій знаходиться придбана будівля а не будь-якої іншої землі, що знаходиться поруч з будівлею.
З матеріалів наданих сторонами та учасниками процесу вбачається, що позивач в порядку встановленому статтями 19, 22-24 Земельного 1990р. з проханням щодо оформлення права користування вказаною земельною ділянкою у зв'язку з придбанням приміщення контрольно-пропускного пункту за договором від 20.01.2001р. до відповідних органів не звертався, жодних дозволів чи погоджень не отримував, договору користування земельною ділянкою не укладав.
За таких обставин, придбання позивачем приміщення контрольно-пропускного пункту за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19 само пособі не є підставою для виникнення у нього права користування земельною ділянкою, розташованою поруч будівлею, адже жодних встановлених процедур, з виконанням яких Земельний кодекс 1990р. пов'язує виникнення у позивача права користування земельною ділянкою позивачем вчинено не було.
Подані позивачем копії свідоцтв про сплату ним єдиного податку в період 2000-2006р. з посиланням на те, що зазначені документи є доказом, що свідчать про сплату позивачем податку на землю не можуть бути прийняті судом до уваги, в зв'язку з тим, що у позивача для користування зазначеною земельною ділянкою не було жодних правових підстав а відтак підстав для сплати відповідного податку також не було.
Щодо посилання позивача на план присадибної ділянки виконаний Комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації» при реєстрації права власності об'єкта нерухомого майна в якому відображена спірна земельна ділянка, право власності на яку доводить позивач, необхідно зазначити наступне.
На запит, надісланий судом до КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» з вимогою надати пояснення щодо того, на підставі яких документів був оформлений технічний паспорт позивача та зроблений план присадибної ділянки за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19, надійшло письмове пояснення, в якому було зазначено, що земельна ділянка, відображена в технічному паспорті позивача була вказана в зв'язку необхідністю здійснення загального плану місця розташування будівлі ПП “Автодіагностика» та відображення в технічному паспорті інших об'єктів, що знаходилися поруч з будівлею, в тому числі земельної ділянки, поруч з будівлею ПП “Автодіагностика» та прилеглої огорожі.
При цьому, КП “Сумське міське бюро технічної інвентаризації» вказало на відсутність в технічній документації цього підприємства жодних правоустановчих документів що свідчили б про наявність у ПП “Автодіагностика» права власності або користування земельною ділянкою чи огорожі за адресою м. Суми по вул. Білопільській шлях, 19.
Відтак, суд вважає, що план присадибної ділянки, на який посилається позивач, не є правоустановчим документом, тому не може бути прийнятий судом до уваги.
Що стосується правомірності прийняття відповідачем рішень № 869-МР від 23.06.2004р., № 1385-МР від 28.09.2005р., № 1629-МР від 22.02.2006р. то необхідно зазначити, що вказані рішення прийняті в межах компетенції відповідача, передбаченої ст. 25, 26, 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВР, ст. 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. та в порядку, передбаченому ст. 93, 116, 123-125, 149 Земельного 2001р.
Так, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу 2001р. відповідачем була вилучена з користування Сумської обласної спілки товариств споживчої кооперації земельна ділянка за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19, за згодою останнього, про що було прийнято відповідне рішення № 869-МР від 23.06.2004р.
Рішенням відповідача № 1385-МР від 28.09.2005р. було вирішено надати ПП Калініченко О.І. земельну ділянку за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19, площею 0,1373 Га в оренду на 10 років. При погодженні та закріпленні в натурі меж земельної ділянки ніяких претензій від суміжних землевласників не заявлено.
Відповідно до ст. 93, 116, 124, 125 Земельного кодексу 2001р. громадяни набувають права власності та користування земельними ділянками за рішеннями органів місцевого самоврядування шляхом укладення з орендарем договору оренди. При цьому, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Рішенням № 1629-МР від 22.02.2006р. договір оренди від 03.02.2006р. було затверджено а 23.03.2006р. Сумським міським реєстраційним відділенням Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» договір було зареєстровано в державному реєстрі за номером 040661200503 про що в договорі зроблено відповідний напис.
Таким чином, відповідачем в процесі вилучення та надання земельної ділянки в оренду ПП Калініченко О.І. за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19, площею 0,1373 Га було дотримано всіх необхідних норм діючого законодавства, що передбачає порядок надання земельних ділянок в оренду, в зв'язку з чим оскаржувані рішення відповідача № 869-МР від 23.06.2004р., № 1385-МР від 28.09.2005р., № 1629-МР від 22.02.2006р. є законними та не підлягають визнанню недійсними.
За таких обставин позовні вимоги щодо відновлення порушеного права позивача на користування земельною ділянкою за адресою м. Суми, вул. Білопільській шлях, 19 задоволенню не підлягають через відсутність факту їх порушення.
Крім того, позивачем при заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсними спірних рішень відповідача. До компетенції адміністративних судів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України належить розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Згідно ст. 162 зазначеного Кодексу до повноважень суду при вирішенні справи належить визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Таким чином, з наведеного вбачається, що суд не може задовольнити вимоги позивача щодо визнання недійсними рішень Сумської міської ради.
Розглянувши клопотання позивача щодо винесення окремої ухвали по справі, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, оскільки судом підтверджено правомірність рішень відповідача на підставі яких ПП Калініченко О.І. здійснювала дії по будівництву нежилих приміщень.
На підставі викладеного, керуючись статями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В позові відмовити.
Повний текст постанови підписано 31.08.2006 року
Головуючий суддя: Коваленко О.В.
Суддя: Соп'яненко О.Ю.
Суддя: Рижков М.Б.