09 квітня 2021 року м. Рівне №460/877/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом адміністративної справи за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована у вересні 2011 року на суму пенсії 86288,25грн згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з строків виплати пенсії за період з вересня 2011 року по вересень 2017 року на суму пенсії 86288,25грн згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Ухвалою суду від 13.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 08.04.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №510/1286/16-а.
Ухвалою суду від 09.04.2021 провадження у справі поновлено.
Разом з відзивом на позовну заяву від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів, заміну неналежного відповідача.
Розглянувши подані клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (ч.2 ст.80 КАС України).
Враховуючи викладене, клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не зазначено про заходи, яких він вжив для отримання доказів самостійно та не надано доказів вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
При цьому, суд зазначає, що загальна сума заборгованості пенсії була перерахована позивачеві у липні 2018 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Аналогічні за змістом положення містяться і у пунктах 1-3 Порядку №159.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання рішення суду.
Судом встановлено, що на виконання постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 31.03.2010 у справі №2а-124-2010 відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що підтверджується розпорядженням від 15.05.2012.
У силу вимог положень ст.6 Закону №2050-ІІІ та п.7 Порядку №159, компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів Пенсійного фонду.
З огляду на викладене, враховуючи зміст позовних вимог та предмету спору, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є належним відповідачем у даній справі, а тому клопотання про заміну неналежного відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 48, 77, 80, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про витребування додаткових доказів та про заміну неналежного відповідача відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.М. Дудар