29 квітня 2021 року м. Рівне №460/8623/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту Дубровицької районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач просила суд:
- визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача провести з 17.07.2018 без обмеження кінцевим строком нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 17липня 2018 року №6-р/2018 відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідачем протиправно не проводиться нарахування та виплата щомісячної допомоги, передбаченої вказаною статтею.
Ухвалою суду від 26.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано.
Враховуючи вимоги ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Берестя Дубровицького району Рівненської області, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 24.02.2004 Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області (а.с.4).
ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 23.02.1995 (а.с.6).
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Берестя Дубровицького району Рівненської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Берестійською сільською радою Дубровицького району Рівненської області 21.03.2003 (а.с.9).
ОСОБА_2 має статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 19.03.2004 (а.с.7).
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Берестя Дубровицького району Рівненської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Берестійською сільською радою Дубровицького району Рівненської області 22.08.2016 (а.с.10).
ОСОБА_3 має статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 14.09.2016 (а.с.8).
Відповідно до довідки Берестівської сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 16.11.2020 №02-22/1428 ОСОБА_1 та її діти дійсно проживають в с.Берестя Дубровицького району Рівненської області з дня народження по даний час (а.с.17).
16.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації із заявою про проведення перерахунку та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати з 17.07.2018 без обмеження кінцевим строком (а.с.13).
Листом від 16.11.2020 №05/01-3199 відповідач повідомив позивача про те, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 статтю 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено. Відтак, підстави для нарахування та виплати вказаної допомоги в управління відсутні (а.с.14).
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Предметом спору у даній справі є нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що дана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4946/18, провадження №Пз/9901/56/18 від 21.01.2019, частково змінене постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до положень статті 37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ч.1 ст.37 Закону №796-XII викладено в новій редакції, згідно з якою громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону №796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 №796-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Згідно зі ст.151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152 Конституції України).
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.
Відповідно до статті 63 Закону №796-XII, фінансування витрат, пов'язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.
Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII.
За таких обставин, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-XII (у редакції, чинній з 09.07.2007).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", с.Берестя Дубровицького району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та згідно з додатком №2 о цієї постанови належить до переліку населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.
Оскільки, ОСОБА_1 та її неповнолітні діти проживають в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, вони має право на відновлення виплати щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону №796-XII, з дня прийняття рішення Конституційним Судом України №6-р/2018, тобто з 17.07.2018.
Відповідач відновлення виплати позивачу зазначеної допомоги не здійснив, їхнє право на соціальний захист, передбачене ст.37 Закону №796-XII - порушив.
У силу вимог пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 прямо зазначив про неможливість обмеження будь-яким строком звернення особи до суду з позовом про стягнення, окрім іншого, усіх виплат, на які особа має право відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.
У сукупності викладеного, враховуючи правові висновки Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Враховуючи приписи ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у виді судового збору в сумі 908,00грн, сплачені згідно з фіскальним чеком від 18.01.2021 (а.с.24).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги згідно зі ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 40% від мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 17 липня 2018 року по 29 квітня 2021 року щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 40% від мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач: Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації (вул.Воробинська, буд.14а, м.Дубровиця, Рівненська область, 34100, код за ЄДРПОУ 03195352).
Рішення складено 29 квітня 2021 року.
Суддя О.М. Дудар