29 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3297/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №440/3297/20 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -
14.04.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням Полтавським обласним військовим комісаріатом рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 у справі № 440/3297/20, шляхом зобов'язання Полтавського обласного військового комісаріату подати до суду звіт про виконання в повному обсязі рішення суду від 12.08.2020.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що рішення суду у даній справі набрало законної сили 02.11.2020, проте на час звернення до суду із заявою не виконано.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року вказану заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
28.04.2021 до суду надійшли письмові пояснення від відповідача, в яких останній вказує, що Полтавським ОВК на виконання судового рішення у справі №440/3297/20 здійснено донарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3297/20, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28.11.2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Таким чином, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню судом першої інстанції.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавського обласного військового комісаріату ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та стягнення коштів задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за період з березня 2018 року по дату звільнення з військової служби - 14 червня 2019 року з урахуванням березня 2018 року як базового місяця. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 донарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по березень 2018 року з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця - січень 2008 року та за період з березня 2018 року по дату звільнення з військової служби - 14 червня 2019 року з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця - березень 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вищевказане рішення набрало законної сили 02.11.2020 року.
Як випливає зі змісту рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року відповідача зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 донарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по березень 2018 року з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця - січень 2008 року та за період з березня 2018 року по дату звільнення з військової служби - 14 червня 2019 року з врахуванням проведеної виплати з встановленням базового місяця - березень 2018 року.
На підтвердження факту виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідачем надано платіжне доручення від 04.12.2020 №3387 на суму 1452,46 грн та від 17 лютого 2021 року №344 на суму 739,85 грн.
За результатами дослідження наявного в матеріалах справи розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 , судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача з листопада 2016 по лютий 2018.
Відомості про застосування відповідачем базового місяця січень 2008 року за період з листопада 2016 по лютий 2018 у цьому розрахунку відсутні.
Розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за березень 2018 року із застосуванням відповідачем базового місяця січень 2008 року відповідачем не надано.
Розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з березня 2018 року по дату звільнення з військової служби - 14 червня 2019 із застосування базового місяця березень 2018 відповідачем також суду не надано.
Отже, розрахунок та виплата відповідачем індексації грошового забезпечення за період березень 2018 (базовий місяць січень 2008), березень 2018 - 14 червня 2019 (базовий місяць березень 2018) не здійснювалися.
Суд також зважає, що окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року у справі № 440/3297/20.
Відповідачем не обґрунтовано та не надано суду доказів неможливості виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020.
Наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що у суду є об'єктивні підстави вважати, що за відсутності заходу судового контролю рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року у справі № 440/3297/20, яке набрало законної сили 02.11.2020 року, залишиться невиконаним.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи особливості покладених обов'язків згідно з рішенням суду та можливості відповідача їх виконати, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача протягом одного місяця з дати набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року у справі № 440/3297/20.
Таким чином, заява представника позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №816/3297/20 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №816/3297/20 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів - задовольнити.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) протягом одного місяця з дати набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року у справі № 440/3297/20.
Роз'яснити, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Головуючий суддя Г.В. Костенко