про залишення позовної заяви без руху
29 квітня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/4265/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Міського голови Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області Бикова Дмитра Геннадійовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
26 квітня 2021 року (згідно відбитку штемпелю поштового відділення на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міського голови Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області Бикова Дмитра Геннадійовича , відповідно до якої просить:
"визнати дії Горішньоплавнівського міського голови Кременчуцького району Полтавської області Бикова Дмитра Геннадієвича у наданні незаконних відповідей на звернення протиправними, зобов'язати утриматися від учинення таких дій.
Визнати відповідь № Ш -335 -П від 15.06.2020 на скаргу № Ш-335-П від 28.05.2020; відповідь №9 Ш- 372 -П від 19.06.2020 на скаргу повторну Ш- 372 -П від 11.06.2020; відповідь № Ш - 373-ГІ від 19.06.2020 на повторне клопотання № Ш - 373-П від 11.06.2020; відповідь № Ш-374-П від 19.06.2020 на скаргу Ш-374-П від 11.06.2020; відповідь № Ш - 454 - П від 20.07.2020 на скаргу Ш - 454 - П від 03.07.2020 - відповідь № Ш -489 від 24.07.2020 на заяву «Актуальні запитання» № 489 -П від 08.07.2020; відповідь од 03.08.2020; на скаргу № Ш- 574 - П необґрунтованими.
Зобов'язати відповідача дати обґрунтовані відповіді на звернення № № 335 від 28.05.2020; 373 від 19.06.2020; 374 від 19.06.2020; 454 від 03.07.2020; 484 від 24.07.2020; 489 від 08.07.2020; 574 від 27.07.2020 у визначений законом строк, скласти до позивача письмові вибачення за незаконні відповіді."
Пунктами 3, 5, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет відповідності останньої вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, суд встановив наступне.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої та третьої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд, надаючи оцінку клопотанню подовжити процесуальний строк, що міститься у прохальній частині позову, зазначає наступне.
Як випливає із матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 пов'язує порушення своїх прав із неналежним, на його думку, розглядом відповідачем скарг та заяв, а також висловлює свою незгоду із відповідями на такі звернення, що мало місце протягом травня - липня 2020 року.
Відповідно до штампу поштового відділення позивач звернувся до суду лише 26.04.2021, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Вищевказаний правовий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року при розгляді справи № 800/30/17 (9901/328/18).
У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі №805/3881/18-авід 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а тощо, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Проте, ОСОБА_1 , порушуючи питання про поновлення строку на звернення до суду, не вказав поважних причин, які б, за наявності у нього заінтересованості у відновленні своїх прав, відповідали вищезазначеним критеріям та свідчили про відсутність у нього можливості дізнатися про порушення своїх прав, носили об'єктивний характер та не залежали від волевиявлення позивача.
Крім того, у частині оскаржуваних відповідей на звернення відповідач посилається на попередні відповіді, а також зазначає про право заявника звернутися до суду з позовом у випадку порушення його прав, свобод чи інтересів, що свідчить про обізнаність позивача щодо можливого порушення своїх прав з боку відповідача, а також про право на звернення до суду.
Частина шоста статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Всупереч викладеному заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду до позовної заяви разом із доказами на підтвердження поважності причин пропуску такого строку або доказів, які б підтверджували вчасне звернення до суду, позивачем не подано.
Отже, поданий до суду адміністративний позов не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За викладених обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних вище недоліків.
Також, суд зазначає, що прохальна частина позову містить клопотання позивача "забезпечить позов", яке за своїм змістом є вимогою про застосування заходів забезпечення позову.
Водночас, відповідно до статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна відповідати вимогам, зазначеним у пунктах 1-5 частини 1 вказаної статті.
Згідно з частиною четвертою статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову, встановлюється ставка судового збору - 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 681 грн.
Судом встановлено, що судовий збір за подання клопотання про забезпечення позову позивачем не сплачено, підстави для відстрочення його сплати відсутні, клопотання заявлено з порушенням вимог частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності подання заяви про забезпечення позову в письмовій формі з відповідними обґрунтуваннями застосування заходів забезпечення позову та зазначення способу забезпечення позову.
З огляду на викладене, керуючись частиною 7 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про повернення клопотання "забезпечить позов" без розгляду.
Відтак, враховуючи, що клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову викладене в тексті прохальної частини позову (не оформлене у вигляді окремого письмового документу) і не може бути фізично виокремлено судом в окремий письмовий документ з метою його повернення заявнику без розгляду, таке клопотання належить вважати повернутим без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міського голови Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області Бикова Дмитра Геннадійовича про та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску із заявленими позовними вимогами.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/4265/21 - вважати повернутим заявнику без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Ясиновський