29 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2915/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Відділу перерахунку пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
29 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Відділу перерахунку пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якій просить:
- визнати протиправним Рішення №168 від 09 лютого 2021 року Відділу перерахунку пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 09 лютого 2021 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 05 лютого 2021 року "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця".
В обгрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у переведенні ОСОБА_1 із пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця. Стверджував, що у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про державну службу" передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
23 квітня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Полтавській області на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, стверджуючи на відсутність правових підстав для переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця (а.с. 83-88).
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІ групи та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, як пенсіонер, який отримує пенсію згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно запису в Трудовій книжці НОМЕР_1 від 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнена з посади у зв'язку з реорганізацією Чутівської райдержадміністрації шляхом приєднання до Полтавської райдержадміністрації, пункт 1 частина перша статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с. 20-21).
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 06 лютого 2021 року повний страховий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 7 місяців 0 днів (а.с. 55).
Довідкою Чутівської РДА Полтавської області № 1-02-38/56 від 05 лютого 2021 року підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 03 травня 199 року по 05 лютого 2021 року мала трудовий стаж на державній службі (а.с. 78-79).
08 лютого 2021 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою в якій просила призначити пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723 "Про державну службу", як особі в якої інвалідність настала під час проходження державної служби (а.с. 56).
09 лютого 2021 року Відділом перерахунків пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення № 168, за змістом якого зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася із заявою № 159 від 08 лютого 2021 року про проведення перерахунку щодо звільнення з роботи та про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця з урахуванням наданих довідок про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця станом на лютий 2021 року, та з 01 травня 2016 року по 2021 року за № 04-19/04 від 05 лютого 2021 року, виданих Чутівською районною адміністрацією Полтавської області. Прийнято рішення провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 щодо звільнення згідно заяви від 08 лютого 2021 року, одночасно відмовити в переведенні на пенсію як державного службовця відповідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889, та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723, оскільки заявник не досяг встановленого законодавством пенсійного віку, а статтею 37 Закону України "Про державну службу" не передбачено призначення пенсії по інвалідності, як державному службовцю (а.с. 80).
Позивач не погоджуючись із відмовою здійснити переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункту 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статті 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частиною першою статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами частини дев'ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).
У постанові від 13 лютого 2019 року по зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_9 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Однак ГУ ПФУ в Полтавській області під час розгляду заяви позивача про переведення пенсії не враховано правові висновки Верховного Суду в зазначеній зразковій справі та неправомірно відмовлено позивачу з підстави: "Згідно статті 37 Закону України "Про державну службу" не передбачено призначення пенсії по інвалідності як державному службовцю".
В той же час, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статті 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIIIдля осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІта актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІв порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18).
Верховний Суд в постанові від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 дійшов висновку, що незалежно від того, чи працювала особа станом на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889-VIII на державній службі, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови - у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
У постанові від 13 лютого 2019 року по зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії є дотримання сукупності вимог, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Водночас право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII пов'язане лише зі стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII. Жодних додаткових умов для призначення такої пенсії не встановлено. Таким чином, відповідно до закону нарахування пенсії по інвалідності не пов'язане з такою умовою, як досягнення відповідного віку. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, за яким розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 22 Основного Закону України.
Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII займала посаду державної служби і мала відповідний стаж державного службовця та перед зверненням про призначення пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 3723-XII, на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII
Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 168 від 09 лютого 2021 року.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 09 лютого 2021 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 05 лютого 2021 року "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця", суд зазначає наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
У спірних у цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні.
Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд дійшов висновку, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 лютого 2021 року, з урахуванням висновків суду.
Таким чином позов підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36000), Відділ перерахунку пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (пров. Центральний, 4а, смт. Чутове, Полтавська область, 38800) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним Рішення №168 від 09 лютого 2021 року Відділу перерахунку пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 лютого 2021 року про призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723 "Про державну службу", як особі в якої інвалідність настала під час проходження державної служби , з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення
Суддя С.О. Удовіченко