Справа № 420/6284/19
19 квітня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Грачук В.С.
За участю сторін:
Позивач: не з'явився
Представника відповідача: Пилипенко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду Державного майна України про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду Державного майна України, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України, оформленого протоколом №114 від 26 вересня 2019 року в частині зобов'язання ОСОБА_1 пройти програму підвищення кваліфікації за напрямком «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності» за спеціалізацією 2.1. «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності)» та за напрямком «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» за спеціалізацією 1.1. «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них», а також в частині попередження ОСОБА_1 про те, що якщо він до 01 листопада 2019 року не виконає рішення Екзаменаційної комісії в частині проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації, то на розгляд Екзаменаційної комісії буде винесено питання щодо позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулювання) за відповідною спеціалізацією.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 вересня 2019 року на засіданні Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України було прийнято рішення, оформлене протоколом №114, яким позивача було зобов'язано позачергово пройти навчання за програмою підвищення кваліфікації за напрямом «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності» за спеціалізацією 2.1 «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності)» та за напрямом «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» за спеціалізацією 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них». У зазначеному рішенні також було попереджено позивача про те, що якщо він до 01 листопада 2019 року не виконає рішення Екзаменаційної комісії щодо позачергового проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації, то на розгляд Екзаменаційної комісії буде винесено питання щодо позбавлення його кваліфікаційних свідоцтв (кваліфікаційних документів) оцінювача (їх анулювання) за відповідними спеціалізаціями.
Водночас ОСОБА_1 вважає, що вказане рішення прийнято відповідачем безпідставно та з порушення встановленого порядку. Так, позивач зазначає, що засідання Екзаменаційної комісії відбулося без його належного повідомлення, чим порушено його право надати свої зауваження, бути присутнім під час засідання, надавати докази та пояснення. Також оскаржене рішення прийняте без відповідного звіту про оцінку майна (акту оцінки майна) та без відповідної рецензії на звіт.
Щодо висновку відповідача про професійну оціночну діяльності ОСОБА_1 , а саме складання ним висновку експерта від 11 серпня 2016 року №351/16 та від 19.09.2012 року №93, позивач вказав на те, що він у даних обставинах не був суб'єктом оціночної діяльності, а діяв виключно як експерт (фахівець у відповідній галузі права).
З огляду на вищезазначені обставини, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду (головуючий у справі суддя Соколенко О.М.) від 05.11.2019 року по справі №420/6284/19 було відкрито загальне позовне провадження.
28.02.2020 року ухвалою суду провадження в адміністративній справі №420/6284/19 було зупинено до одержання результатів судової почеркознавчої експертизи.
Разом з тим, 10.09.2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу №420/6284/19 було передано для подальшого розгляду судді ОСОБА_2 , яку ухвалою суду від 15.09.2020 року було прийнято до провадження.
20.10.2020 року після надходження результатів судової почеркознавчої експертизи провадження у справі №420/6284/19 було поновлено та продовжено розгляд справи.
20.10.2020 року, 08.02.2021 року, 26.02.2021 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких учасники справи надали пояснення, у тому числі письмові (т. 2 а.с. 90-95, 117-119, 229-237), відзив на адміністративний позов (т. 1 а.с.87-105) та додаткові письмові докази (т. 1 а.с. 211-214, 217-233, т. 2 а.с. 2-37, 41-49, 68, 80-89, 96-98, 221-224, т. 3 а.с. 53-62, 65-216).
03.12.2020 року та 31.03.2021 року провадження у справі зупинялось та було поновлено відповідно 08.02.2021 року та 19.04.2021 року.
Підготовче провадження у справі було закрито 26.02.2021 року та призначений розгляд справи по суті.
Позивач до судового засідання 19.04.20201 року не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник Фонду Державного майна України проти задоволення позовних вимог позивача заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т. 1 а.с.87-105) та зазначила, що 30.05.2019 року на засіданні Екзаменаційної комісії було розглянуто постанову Верховного Суду від 24.04.2019 року в адміністративній справі №815/2467/17 та за результатами такого розгляду було прийнято рішення від 30.05.2019 року №112.
Зазначеним рішенням було вирішено розглянути питання щодо професійної оціночної діяльності оцінювача ОСОБА_1 на засіданні, яке відбудеться 26.09.2019 року.
Листом від 06.06.2019 року за поштовою адресою: АДРЕСА_1 (яка була зазначена у зверненні ОСОБА_1 від 06.05.2019 року), позивача було повідомлено про рішення Екзаменаційної комісії від 30.05.2019 №112 і запрошено оцінювача ОСОБА_1 на засідання Екзаменаційної комісії, яке було заплановане на 26.09.2019 року.
Зазначений лист було направлено позивачу засобами поштового зв'язку (рекомендованим повідомленням №0113326703906), та згідно з повідомлення пошти його було вручено ОСОБА_1 13.06.2019 року, що підтверджується відповідними доказами.
Усі матеріали із зазначеного питання були також направлені на електрону пошту позивача 10.06.2019 року та 10.09.2019 року.
Таким чином, як стверджує відповідач, на адресу ОСОБА_1 лист Фонду від 06.06.2019 року направлявся тричі. Враховуючи викладене, Фонд та секретаріат Екзаменаційної комісії вжив вичерпних заходів щодо завчасного запрошення оцінювача ОСОБА_1 на засідання Екзаменаційної комісії, яке відбулося 26.09.2019 року, та надання йому можливості ознайомитися з матеріалами.
Також відповідач посилається на порушення позивачем законодавства під час складання висновку експерта від 11.08.2016 року №351/16 та від 19.09.2012 року №93. Вказані обставини стали підставою для прийняття стосовно оцінювача рішення щодо проходження ним програми підвищення кваліфікації.
З огляду на зазначене, відповідач вважає, що Екзаменаційна комісія Фонду державного майна України діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, доводи позивача є необґрунтованими, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.
Судом у справі було встановлено наступне.
17.09.2012 року Прокуратура Одеської області завернулась до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Одеській області із листом надати висновок фахівця щодо правильності виконання ТОВ «Одеська регіональна експертна компанія» звіту №07.10/10 від 30.09.2010 року та відповідності його результатів діючому законодавству, яким регламентовано проведення нормативно-грошової оцінки зазначеного об'єкту нерухомості (т. 1 а.с. 66).
На виконання зазначеного листа-доручення ОСОБА_1 було складено висновок спеціаліста №93 від 19.09.2012 року.
Також судом встановлено, що 11.12.2015 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у цивільній справі №523/16492/15-ц за позовом Спілки рибалок-любителів «Сичавка», причал №257 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди було призначено судову експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Науково-дослідний інститут судової експертизи та оцінки» (т.1 а.с. 68).
11.08.2016 року на виконання ухвали Суворовського районного суду м.Одеси у цивільній справі №523/16492/15-ц ОСОБА_1 було складено висновок експерта №351/16 (а.с. 69-77).
30.03.2017 року відбулось засідання Екзаменаційної комісії Фонду державного майна Україна, в порядку денному якого стояли питання щодо професійної оціночної діяльності оцінювачів, у тому числі щодо професійної оціночної діяльності оцінювача ОСОБА_1 .
При цьому з протоколу засідання Екзаменаційної комісії Фонду державного майна Україна №94 від 30.03.2017 року вбачається наступна інформація:
« 09.09.2016 року та 23.12.2016 року до Фонду державного майна Україна надійшли листи гр. ОСОБА_3 щодо об'єктивності визначення ринкової вартості права грошової вимоги Спілки рибалок-любителів «Сичавка» до колишнього керівництва спілки, у складеному оцінювачем ОСОБА_1 висновку експерта від 11.08.2016 року №351/16.
При цьому підставою для складання висновку експерта від 11.08.2016 року №351/16 ОСОБА_1 на першій сторінці висновку зазначив Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 05.04.2011 року №8670 та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 14.12.2014 року ЦМК №805-ПК за спеціалізацією 2.1, а також сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Науково-дослідний інститут судової експертизи та оцінки» від 05.08.2014 року №16763/14.
Листом від 11 січня 2017 року №10-36-341 Фонд направив звернення гр. ОСОБА_3 та матеріали до нього для розгляду експертною радою саморегулівної організації оцінювачів Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів».
Листом від 17.03.2017 року №17/03-2017 зазначена громадська організація повідомила, що за даними Державного реєстру атестованих судових експертів, станом на дату проведення дослідження та складання документа під назвою «Висновок експерта від 11.08.2016 року №351/16» ОСОБА_1 не був атестований як судовий експерт, а раніше отримані свідоцтва експерта за експертними спеціальностями 12.1 «Оцінка машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання» та 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» були анульовані 12.06.2014 року. Вирішення питання щодо визначення ринкової вартості права вимоги відноситься до спеціалізації 16.1 «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів», яка виключена з переліку експертиз, що виконуються судовими експертами Міністерства юстиції України. Питання №2 щодо визначення суми збитків, спричинених спілці рибалок-любителів «Сичавка» відноситься до компетенції судового експерта-економіста за експертною спеціальністю 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств та організацій». Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не мав правових підстав проводити судову експертизу за ухвалою від 11.12.2015 року Суворовського районного суду м. Одеси у цивільній справі №523/16492/15-ц.
З огляду на зазначене, Екзаменаційна комісія дійшла до висновку про те, що документ під назвою «Висновок експерта від 11.08.2016 року №351/16», складений ОСОБА_1 , не відповідає ні вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ні вимогам Закону України «Про судову експертизу», є неякісним, не професійним та не може бути використаний.
Також в протоколі Екзаменаційної комісії було зазначено стосовно професійної оціночної діяльності ОСОБА_1 щодо складаного ним висновку спеціаліста від 19.09.2012 року №93 на звіт від 30.09.2010 року №07.10/10 про оцінку ринкової вартості одноповерхової будівлі колишнього залізничного вокзалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до акту службового розслідування, проведеного регіональним відділенням Фонду по Одеській області, Висновок спеціаліста від 19.09.2012 року №93, виконаний спеціалістом ОСОБА_1 , який не мав необхідної кваліфікації для проведення експертних досліджень об'єкту нерухомості.
На підставі вищезазначених обставин протоколом засідання №94 від 30 березня 2017 року Екзаменаційною комісією було прийнято рішення, яким оцінювача ОСОБА_1 було зобов'язано позачергово пройти навчання за програмою підвищення кваліфікації за напрямком “Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів”, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності” за спеціалізацією 2.1 “Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності” та за напрямком “Оцінка об'єктів у матеріальній формі” за спеціалізацією 1.1 “Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них”.
Також зазначеним рішенням ОСОБА_1 попереджено про те, що якщо він до 01 червня 2017 року не виконає рішення Екзаменаційної комісії в частині проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації, то на розгляд Екзаменаційної комісії буде винесено питання щодо позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулювання) за відповідною спеціалізацією».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що прийняте без його належного повідомлення позивач звернувся до суду в межах адміністративної справи №815/2467/17.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 року справі №815/2467/17 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду Державного майна України в особі Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України.
Визнано протиправним та скасовано рішення Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України, оформлене протоколом №94 від 30 березня 2017 року в частині зобов'язання ОСОБА_1 позачергово пройти програму підвищення кваліфікації за напрямком “Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів”, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності” за спеціалізацією 2.1 “Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності” та за напрямком “Оцінка об'єктів у матеріальній формі” за спеціалізацією 1.1 “Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них”, а також в частині попередження оцінювача ОСОБА_1 про те, що якщо він до 01 червня 2017 року не виконає рішення Екзаменаційної комісії в частині проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації, то на розгляд Екзаменаційної комісії буде винесено питання щодо позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулювання) за відповідною спеціалізацією.
Постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 року та Верховного Суду від 24.04.2019 року було залишено в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду в 28.08.2017 року у справі №815/2467/17.
При цьому судами було зроблено висновок, щодо позивача було неналежним чином повідомлено про дату та час засідання Екзаменаційної комісії, чим порушено його право надавати відповідні пояснення.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
15.05.2019 року з метою розгляду питання щодо виконання постанови Верховного Суду України від 24.04.2019 року по справі №815/2467/17 Фонд державного майна України направив ОСОБА_1 запрошення на засідання Екзаменаційної комісії, яке відбудеться 30.05.2019 року о 14 год. 00 хв. (т. 1 а.с. 108).
Зазначене повідомлення не було вручено позивачу та повернуто на адресу Фонд державного майна, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 109).
30.05.2019 року Екзаменаційною комісією Фонду державного майна України було проведено засідання, за результатами якої було прийнято рішення, оформлене витягом із протоколу №112 (т. 1 а.с. 110-113).
Зазначеним рішенням (серед іншого) було ухвалено скасувати рішення Екзаменаційної комісії, оформленого протоколом №94 від 30.03.2017 року щодо оцінювача ОСОБА_1 , а також було вирішено розглянути питання щодо професійної оціночної діяльності оцінювача ОСОБА_1 на засіданні, яке відбудеться 26.09.2019 року.
Про зазначені обставини Екзаменаційна комісія повідомила позивача листом від 06.06.2019 року №10-59-10564 (т. 1 а.с. 114), який був надісланий відповідачем засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення (№0113326703906) за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з рекомендований повідомленням про вручення поштового відправлення (№0113326703906) вказаний лист був вручений 13.06.2019 року адресату (без зазначення його ПІБ) за адресою: АДРЕСА_1 .
26.09.2019 року відбулось засідання Екзаменаційної комісії Фонду державного майна Україна, в порядку денному якого стояли питання щодо професійної оціночної діяльності оцінювачів, у тому числі щодо професійної оціночної діяльності оцінювача ОСОБА_1 .
За результатами проведеного засідання Екзаменаційною комісією Фонду державного майна Україна було складено протокол №114 від 26 вересня 2019 року, в якому відповідачем викладена інформація щодо порушення позивачем вимог ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» при складані ним висновку експерта від 11.08.2016 року №351/16 та висновку спеціаліста від 19.09.2012 року №93, що була аналогічна зазначеній у протоколі засідання Екзаменаційної комісії Фонду державного майна Україна №94 від 30.03.2017 року.
На підставі вищезазначених обставин позивача було зобов'язано позачергово пройти навчання за програмою підвищення кваліфікації за напрямом «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності» за спеціалізацією 2.1 «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності)» та за напрямом «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» за спеціалізацією 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них».
У зазначеному рішенні також було попереджено позивача про те, що якщо він до 01 листопада 2019 року не виконає рішення Екзаменаційної комісії щодо позачергового проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації, то на розгляд Екзаменаційної комісії буде винесено питання щодо позбавлення його кваліфікаційних свідоцтв (кваліфікаційних документів) оцінювача (їх анулювання) за відповідними спеціалізаціями.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням відповідача та, вважаючи його протиправним, оскаржив його в адміністративному судочинстві в межах адміністративної справи №420/6284/19.
Дослідивши адміністративний позов, відзив на нього, а також надані до суду письмові докази, заслухавши обґрунтування, доводи та заперечення сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі також - Закон №2658-ІІІ).
Органом державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні, є Фонд державного майна України (частина перша статті 24 Закону № 2658-ІІІ).
З метою реалізації вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у частині організаційного забезпечення прийняття Екзаменаційною комісією рішень про видачу або позбавлення (анулювання) кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів розроблено Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії, затверджене наказом Фонду державного майна України від 13 листопада 2002 року №1997 (далі - Положення №1997).
Згідно з пунктом 3 цього Положення, відповідно до покладених завдань Екзаменаційна комісія, окрім іншого, приймає рішення щодо необхідності проходження підвищення кваліфікації оцінювачем (оцінювачами) за напрямами оцінки майна та спеціалізаціями в межах цих напрямів, що відповідають напрямам та спеціалізаціям звіту про оцінку майна, до якого були зауваження.
Згідно з п. 4 розділу І Положення №1997 організаційне та технічне забезпечення роботи Екзаменаційної комісії за всіма напрямами оцінки майна та спеціалізаціями в межах цих напрямів здійснює секретаріат Екзаменаційної комісії, що утворюється Фондом державного майна України з членів Екзаменаційної комісії та працівників Фонду державного майна України. Очолює секретаріат Екзаменаційної комісії заступник голови Екзаменаційної комісії.
Відповідно до п.1 розділу IV Положення №1997 розгляд питань, пов'язаних з позбавленням кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулюванням), здійснюється за таких умов у разі отримання Фондом державного майна України письмового звернення (скарги) заінтересованих осіб (заявників).
Звернення (скарга) має містити аргументовані підстави для позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача.
До звернення (скарги) додаються звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) або належним чином оформлена його копія відповідно до вимог Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31 жовтня 2011 року №1585/1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 року за №1351/20089, а також одна або декілька рецензій на нього. До звернення (скарги) можуть додаватися матеріали, які розкривають суть питання, зокрема судові рішення, листування з порушеного питання, інші документи.
Пунктом 2 розділу IV Положення №1997 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що якщо письмове звернення (скарга) не містить звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), Фонд державного майна України листом звертається до суб'єкта оціночної діяльності для отримання такого звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). У разі відсутності у письмовому зверненні (скарзі) рецензії на звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) Фонд державного майна України забезпечує його рецензування.
Якщо за результатами опрацювання документів з оцінки, в тому числі рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), виявлені грубі порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності, визначені абзацами другим - шостим пункту 4 цього розділу, Фонд державного майна України надсилає письмове звернення (скаргу) заявника разом із документами до нього (неї) на розгляд до секретаріату Екзаменаційної комісії.
У разі виявлення грубого порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності, передбачених абзацами другим - п'ятим пункту 4 цього розділу, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) надсилається для забезпечення його рецензування експертною радою саморегулівної організації оцінювачів (якщо оцінювач є членом такої організації) або члену Екзаменаційної комісії, якому доручено здійснити рецензування (якщо оцінювач не є членом жодної із саморегулівних організацій оцінювачів).
Пунктом 5 розділу IV Положення №1997 встановлено, що після отримання секретаріатом Екзаменаційної комісії рецензій на звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) питання щодо професійної оціночної діяльності оцінювача включається до порядку денного чергового засідання Екзаменаційної комісії.
З цією метою секретаріат Екзаменаційної комісії готує та подає звернення (скаргу) заявника та пакет документів до нього (неї) на розгляд Екзаменаційної комісії. До матеріалів долучаються рецензії на звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).
У двотижневий строк до дати проведення чергового засідання секретаріат Екзаменаційної комісії готує лист на адресу оцінювача, звернення щодо професійної оціночної діяльності якого розглядається, з вимогою надати письмові пояснення з порушеного питання, а також прибути на засідання Екзаменаційної комісії.
Імперативний характер норми щодо повідомлення оцінювача за два тижні свідчить про істотність цієї процедурної гарантії. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлену особу про засідання, але й забезпечити їй реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб її пояснення були прийняті та враховані. З огляду на це, на думку суду, неповідомлення оцінювача про засідання не може вважатися формальним порушенням.
В свою чергу, результатом належного та завчасного повідомлення у цьому розумінні, є фактична обізнаність оцінювача про дату, час та місце засідання Екзаменаційної комісії, яка реалізована за такий період, який надає оцінювачу можливість належно підготуватися до розгляду питань, пов'язаних з позбавленням кваліфікаційного свідоцтва, та взяти участь у засіданні.
З наведених законодавчих приписів випливає, що проведення розгляду питань, пов'язаних з позбавленням кваліфікаційного свідоцтва, повинно здійснюватися з дотриманням принципу змагальності. Вказане означає, що законодавець прямо надає оцінювачу, відносно якого здійснюється розгляд такого питання, можливість захищати себе та брати участь у процесі прийняття рішення. З огляду на вказані приписи, оцінювач може реалізувати таке своє право, зокрема, шляхом участі у засіданні, надання пояснень, подання відповідних доказів.
Аналогічний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 815/2467/17.
Відповідно до п.7 розділу IV Положення №1997 у разі неприбуття оцінювача або уповноваженого ним представника на засідання Екзаменаційної комісії питання щодо професійної оціночної діяльності такого оцінювача розглядається з урахуванням наданих ним письмових пояснень без його присутності. При цьому ненадання оцінювачем письмових пояснень не є підставою для непроведення Екзаменаційною комісією розгляду порушеного питання.
Пунктом 10 розділу IV Положення №1997 передбачено, що у разі відсутності підстав для позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача Екзаменаційною комісією за підсумками розгляду винесеного питання щодо його професійної оціночної діяльності можуть прийматися такі рішення: щодо необхідності позачергового проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації оцінювачем за відповідним(и) напрямом(ами) з оцінки майна та спеціалізацією(ями) в межах цього(их) напряму(ів).
Як було зазначено відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на адміністративний позов, Фонд державного майна України рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№0113326703906) надіслав позивачу повідомлення від 06.06.2019 року №10-59-10564, в якому зазначив, що засідання Екзаменаційної комісії, відбудеться 26.09.2019 року.
Зазначений лист був направлений за адресою: АДРЕСА_1 , та, за твердженням відповідача, отриманий позивачем 13.06.2019 року.
У судових засіданнях позивач проти отримання зазначеного листа заперечував та вказав, що підпис, який був проставлений на рекомендованому листі з повідомленням про вручення (№0113326703906) йому не належить, а кому саме було вручено зазначене поштове відправлення йому не відомо.
З огляду на вищезазначені обставини ухвалою суду від 28.02.2020 року в адміністративній справі №420/6284/19 було призначено судову почеркознавчу експертизу.
На вирішення судової почеркознавчої експертизи було поставлено питання, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі - рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення із штриховим кодовим ідентифікатором « 0113326703906» власноручно тією особою, від імені якої він зазначений ( ОСОБА_1 ) або іншою особою.
27.08.2020 року Кропивницьким відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерством юстиції України було складено висновок експерта за результатом проведення почеркознавчої експертизи №3476/3477/20-27, у якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу із штрихованим кодовим ідентифікатором « 0113326703906» від 13.06.2019 року, який міститься під графою «___(дата)», виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 2 а.с. 242-246).
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
На думку суду висновок судової почеркознавчої експертизи №3476/3477/20-27 від 27.08.2020 року відповідає вимогам, визначеним статтею 101 КАС України, є належним та допустимим доказом, а тому суд приймає його до уваги при вирішенні справи.
З огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не було своєчасно повідомлено про дату та час засідання Екзаменаційної комісії, яке відбулось 26.09.2019 року, чим позбавлено його необхідності/можливості надати письмові пояснення з порушеного питання, а також прибути на засідання.
Посилання відповідача на те, що позивачу повідомлення від 06.06.2019 року №10-59-10564 додатково надсилалось засобами електронної пошти, суд також до уваги не приймає, оскільки зазначених доказів такого відправлення та отримання таких листів ОСОБА_1 до суду не надано.
Крім того, відповідачем також не було надано доказів надіслання позивачу листа №10-59-10898 без дати та №10-59-10900 від 11.06.2019 року, в додатках до яких зазначено лист від 06.06.2019 року №10-59-10564 (т. 1 а.с. 123, 125), якими позивача (за твердженням Фонду державного майна України) повідомлялось про дату та місце засідання Екзаменаційної комісії,
Також суд вважає слушним посилання позивача, та чого не було спростовано відповідачем, що Екзаменаційною комісією було прийнято оскаржуване рішення без оригіналу звіту (або належними чином засвідченої її копії) та без відповідної рецензії, що передбачено розділом IV Положення №1997.
Додатково суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до пункту 2 розділу IV Положення №1997 (у редакції, яка чинна на момент вирішення справи №420/6284/19) було змінено зазначену правову норму та визначено, що у разі ненадання до Фонду державного майна України документів, визначених абзацом другим пункту 1 цього розділу, розгляд питання щодо професійної діяльності оцінювача Екзаменаційною комісією не здійснюється.
Також суд зауважує, що відповідно до статті 16 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) приймається Екзаменаційною комісією за письмовим поданням заінтересованих осіб з таких підстав:
неодноразове грубе порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна;
рішення суду за фактами непрофесійної оцінки майна, яка проведена оцінювачем; наявність у оцінювача непогашеної судимості за корисливі злочини;
з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного свідоцтва;
з'ясування факту порушення оцінювачем обмежень, встановлених статтею 8 цього Закону.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Положення №1997 грубими порушеннями нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності оцінювачем вважаються:
складання звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) оцінювачем, який не відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим законодавством про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність;
складання звіту про оцінку (акта оцінки майна), який за результатами рецензування класифіковано як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті (акті), після виправлення зазначених недоліків, при цьому доопрацювання такого звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) є неможливим, оскільки за результатами виконаної оцінки були прийняті управлінські рішення;
складання звіту про оцінку майна, який за результатами рецензування класифіковано як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний;
складання в процесі консультаційної діяльності документа, який за змістом підсумкового висновку містить інформацію про величину вартості майна, без складання звіту про оцінку майна відповідно до вимог нормативно-правових актів з оцінки майна;
складання оцінювачем документа з оцінки майна у формі висновку про вартість об'єкта оцінки без складання звіту про оцінку майна;
оформлення результатів досліджень, що проводяться відповідно до процесуального законодавства та стосуються практичної діяльності з оцінки майна, з порушенням вимог щодо кваліфікації та методичного регулювання оцінки майна, встановлених законодавством;
невнесення оцінювачем інформації зі звіту про оцінку майна, складеного для цілей визначення оціночної вартості у випадках, передбачених Податковим кодексом України, до єдиної бази даних звітів про оцінку майна, яка ведеться відповідно до вимог законодавства;
складання рецензії на звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) оцінювачем, який не мав правових підстав проводити рецензування таких звітів (актів) відповідно до статті 13 Закону;
складання рецензії оцінювачем з порушенням вимог законодавства, національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру проведення рецензування звітів про оцінку майна (актів оцінки майна);
складання рецензії на звіт про оцінку майна, в якій міститься загальний висновок щодо відповідності звіту про оцінку майна абзацу другому або третьому пункту 67 Національного стандарту №1, який на підставі розгляду та рішення Екзаменаційної комісії визнано таким, що відповідає абзацу четвертому або п'ятому пункту 67 Національного стандарту № 1;
складання рецензії на звіт про оцінку майна, в якій міститься загальний висновок щодо звіту про оцінку майна відповідно до абзацу четвертого або п'ятого пункту 67 Національного стандарту № 1, який на підставі розгляду та рішення Екзаменаційної комісії визнано таким, що відповідає абзацу другому або третьому пункту 67 Національного стандарту № 1;
невиконання рішення Екзаменаційної комісії оцінювачем, питання щодо професійної діяльності якого розглядалося на засіданні Екзаменаційної комісії.
З огляду на вищезазначене суд зауважує, що порушення, на які посилається відповідач у оскаржуваному протоколі, є підставою виключно для прийняття рішення про позбавлення особи кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання). Водночас спонукання оцінювача пройти підвищення кваліфікації (за наявності в його діях обґрунтованих та доведених відповідними доказами грубих порушень) не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 13.03.2019 року та 15.03.2019 року пройшов підвищення кваліфікації та отримав відповідні сертифікати серії МФ №3222-ПК (т.1 а.с.78) та серії ЦМК №996-ПК (т.1 а.с.79) за напрямом:
- «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» за спеціалізацією 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них», 1.2 «Оцінка машин і обладнання», 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів», 1.4. «Оцінка літальних апаратів», 1.5 «Оцінка судноплавних засобів», 1.7 «Оцінка рухомих речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, колісних транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів, та тих що становлять культурну цінність»;
- «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності та спеціалізація ми в межах напряму: 2.1 Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності)».
Тобто позивачем, ще у березні 2019 року було фактично пройдено підвищення кваліфікації, про яке відповідачем було вказано як в протоколі №94 від 30 березня 2017 року, так і в протоколі №114 від 26.09.2019 року.
Крім того, відповідачем жодним чином не було обґрунтовано необхідності для повторного проходження ОСОБА_1 вищезазначеного підвищення кваліфікації у період з 26.09.2019 року по 01.11.2019 року, враховуючи відсутність з боку позивача будь-яких нових порушень, вчинених у період з моменту підвищення кваліфікації (березень 2019 року) по дату винесення оскаржуваного рішення (26.09.2019 року), та яким би надавалась оцінка відповідачем у оскаржуваному рішенні.
При цьому суд не приймає до уваги при вирішенні справи №420/6284/19 твердження відповідача про те, що рішення Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України, оформлене протоколом №114 від 26 вересня 2019 року (в оскаржуваній позивачем частині) не впливає на його права та охоронювані законом інтереси, оскільки як було встановлено судом, в подальшому ОСОБА_1 було позбавлено кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №4889 виданого 03.03.2007 року Фондом та ПВНЗ «Міжнародний інститут бізнесу», виключно з підстав не виконання ним рішення Екзамінаційної комісії щодо проходження підвищення кваліфікації.
Також суд при вирішення даної адміністративної справи вважає слушними посилання позивача на те, що він при складанні висновків від 11.08.2016 року №351/16 та від 19.09.2012 року №93, діяв не як оцінювач, а як фахівець у відповідній галузі права, якому було доручено провести відповідно судову експертизу та здійснити відповідне експертне дослідження за положеннями процесуальних кодексів України.
Так згідно ст.1 Закону України «Про судову експертизу» (в редакції, чинній на момент виконання позивачем спірних експертних досліджень) судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом Судового розгляду".
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються
виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи
або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися
крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей
знань.
Згідно ст.7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Частиною 2 ст.9 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 5 ст.10 Закону України "Про судову експертизу" до фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов'язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III Закону.
Відповідно до статті 53 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем висновку експерта від 11.08.2016 року №351/16) експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.
Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необхідності - роз'яснити його.
Експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
Згідно статі 69 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення позивачем висновку від 19.09.2012 року №93) експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
Крім того, суд зауважує, що оцінка доказів, зокрема висновку експерта, належить виключно до компетенції суду. При цьому згідно статті 147 ЦПК України висновок експерта не є для суду обов'язковим і оцінюється судом за правилами встановленими статтею 212 ЦПК. Аналогічні положення містяться в і Кримінальному процесуальному Кодексі.
Крім того відповідно до статті 150 ЦПК якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
З огляду на зазначене суд погоджується з позивачем що при складанні ним висновків від 11.08.2016 року №351/16 та від 19.09.2012 року №93, він не діяв як оцінювач, а здійснював відповідні дослідження як фахівець у відповідній галузі знань згідно процесуального законодавства у відповідному виді судочинства.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначені обставини, суд доходить висновку, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України, оформлене протоколом №114 від 26 вересня 2019 року, в частині зобов'язання ОСОБА_1 позачергово пройти навчання за програмою підвищення кваліфікації за напрямком «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності» за спеціалізацією 2.1. «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності)» та за напрямком «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» за спеціалізацією 1.1. «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них», а також в частині попередження ОСОБА_1 про те, що якщо він до 01 листопада 2019 року не виконає рішення Екзаменаційної комісії в частині проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації, то на розгляд Екзаменаційної комісії буде винесено питання щодо позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулювання) за відповідною спеціалізацією прийнято з порушенням вимог Положення №1997, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 24.10.2019 року (т. 1 а.с. 46).
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Фонду Державного майна України.
У відповідності з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно ч.ч. 6-8 ст.137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Судом встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 року в адміністративній справі №420/6284/19 було призначено судову почеркознавчу експертизу.
27.08.2020 року Кропивницьким відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерством юстиції України було складено висновок експерта за результатом проведення почеркознавчої експертизи №3476/3477/20-27.
На підтвердження здійснення оплати за проведену почеркознавчу експертизу позивачем було надано до суду рахунок на оплату від 21.08.2020 року №1847 на суму 6537,60 грн., акт здачі-приймання висновку експерта №3476/3477/20-27 від 27.08.2020 року №3476/3477/20-27, в якому зазначено про сплату позивачем суми у розмірі 6537,60 грн., квитанцію про сплату суми у розмірі 6537,60 грн. за проведення експертизи згідно рахунку від 21.08.2020 року №1847.
Суд зазначає, що відповідач з висновком експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерством юстиції України за результатом проведення почеркознавчої експертизи №3476/3477/20-27, рахунком на оплату від 21.08.2020 року №1847 та квитанцією від 21.08.2020 року №1847 був ознайомлений. При цьому клопотань про зменшення витрат на проведення зазначеної експертизи відповідачем не заявлено, доказів неспівмірності таких витрат Фондом Державного майна України не надано.
На підставі вищезазначеного, враховуючи задоволення по суті спору позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а також надані позивачем докази на підтвердження здійснення відповідних витрат, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду Державного майна України на користь позивача судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 6 537,60 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-80, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 257, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Фонду Державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м.Київ, 01133) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України, оформлене протоколом №114 від 26 вересня 2019 року, в частині зобов'язання ОСОБА_1 позачергово пройти навчання за програмою підвищення кваліфікації за напрямком «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності» за спеціалізацією 2.1. «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності)» та за напрямком «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» за спеціалізацією 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них», а також в частині попередження ОСОБА_1 про те, що якщо він до 01 листопада 2019 року не виконає рішення Екзаменаційної комісії в частині проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації, то на розгляд Екзаменаційної комісії буде винесено питання щодо позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулювання) за відповідною спеціалізацією.
Стягнути з Фонду Державного майна України на користь ОСОБА_1 суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №420/6284/19, у розмірі 7306,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 29 квітня 2021 року.
Суддя О.В. Білостоцький