28 квітня 2021 р. Справа № 400/3058/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007
третя особа:ОСОБА_2 , АДРЕСА_2
про:скасування наказу № 607/05 від 29.11.2019 р., скасування акту службової перевірки від 24.12.2019 р.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якому просить суд:
- скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 607/05 від 29.11.2019 року «Про проведення службової перевірки»;
- скасувати Акт службової перевірки від 24.12.2019 року.
Свій позов обґрунтовує наступним:
Посилаючись на «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, позивач зазначає, що підстави для проведення службової перевірки відсутні, так як перевірка проводилася згідно із зверненням фізичної особи, а цей порядок визначає інший механізм проведення службового розслідування.
Також позивач зазначає, що висновки викладені в акті службової перевірки не відповідають дійсним обставинам, зокрема:
- у зв'язку з тим, що Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» набрав чинності 17.06.2018 року;
- оскаржити результати оцінки майна мають лише сторони виконавчого провадження, а надавати правову оцінку лише суд;
- з вини ТОВ «К-термінал» не були надані необхідні документи, у зв'язку з чим позивач не здійснив розрахунок та не повідомив інших учасників товариства.
З урахуванням вищевикладеного позивач вважає, що наказ Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 607/05 від 29.11.2019 року «Про проведення службової перевірки» та Акт службової перевірки від 24.12.2019 року підлягають скасуванню.
Ухвалою від 19.10.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
11.11.2020 року до суду надійшов відзив Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та який обґрунтовано наступним:
Відповідач вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню так як відсутній факт порушення прав, свобод, та законних інтересів позивача оскаржуваними наказом та актом. Відповідач вважає, що акт службової перевірки не може бути самостійним об'єктом оскарження, оскільки є юридично нейтральним документом, не створює правових наслідків для позивача.
При цьому відповідач зазначає, що за результатами перевірки позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувався, премій або надбавок не позбавлявся.
Стосовно висновків, які вказані в акті відповідач вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства.
Ухвалою від 16.01.2021 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 .
Третя особа надала пояснення, в яких зазначила, що позивачем порушено передбачені Законом України «Про виконавче провадження» третьої особи та просив у задоволенні позову просила відмовити.
Ухвалою від 28.04.2021 року суд замінив відповідача у справі - Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області - на його правонаступника - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі та раніше за текстом - відповідач).
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 , займаючи посаду заступника начальника Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, забезпечував виконання зведеного виконавчого провадження за номером АСВП 51173599 про стягнення коштів з ОСОБА_2
26.11.2019 року на адресу відповідача надійшла скарга ОСОБА_2 щодо незаконного привласнення групою осіб корпоративних прав ТОВ «К-Термінал».
З метою забезпечення розгляду звернення та перевірки дотримання вимог чинного законодавства посадовими особами Центрального та Інгульського відділів ДВС відповідачем видано наказ Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 607/05 від 29.11.2019 року «Про проведення службової перевірки», яким створено відповідну комісію.
Членами комісії за результатами проведення службової перевірки складено Акт службової перевірки від 24.12.2019 року. Згідно з висновками комісії, які вказані в акті, позивачем:
- не дотримано вимоги ч. 1 ст. 18, ст. 531 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки постанова про арешт майнових прав боржника ОСОБА_2 не направлена ТОВ «К-Термінал»;
- висновок експерта щодо оцінки майнових прав ТОВ «К-Термінал» ставить під сумнів його подальше використання в ході виконавчого провадження;
- передача майнових прав засновника ТОВ «К-Термінал» на реалізацію ДП «СЕТАМ» здійснена без дотримання вимог ч. 3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», зокрема, без повідомлення іншого учасника товариства.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затверджено наказом Міністерства юстиції України 20.04.2016 року № 1183/5 (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в областях є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в областях.
На підставі Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 року № 1707/5 (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), відповідач підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальним органом.
Відповідно до п. 4.26 вказаного Положення відповідач згідно з покладеними завданнями контролює здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та районними, районними у місті, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної виконавчої служби.
Крім того, згідно з п. 6.5 Положення відповідач може здійснювати перевірки в підвідомчих органах та установах юстиції.
Відповідно до п. 8 Положення відповідач у межах своєї компетенції видає накази, які є обов'язковими для виконання підвідомчими органами та установами юстиції та посадовими особами.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 19 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право, у тому числі оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
З урахуванням наведеного вище, враховуючи скаргу ОСОБА_2 від 26.11.2019 року, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо видання наказу № 607/05 від 29.11.2019 року «Про проведення службової перевірки».
Аналогічна правова позиція щодо перевірок, які проводяться територіальними управліннями юстиції, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року у справі № 814/1851/15.
В контексті вищевикладеного суд зазначає, що «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, на який посилається позивач, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже цим Порядком передбачено проведення службового розслідування, а ні службової перевірки, а також визначені певні випадки, мета та механізм, які не мають відношення до службової перевірки, яка проводилася відповідачем стосовно підвідомчих органів та посадових осіб.
На підставі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно зі ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В цьому аспекті оспорюваний акт службової перевірки є результатом етапу реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції та не є рішенням (актом індивідуальної дії або нормативно-правовим актом) у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації встановленої, під час перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 року у справі № 804/7724/16.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд звертає увагу, що в результаті перевірки, будь-яких актів індивідуальної дії стосовно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позбавлення премії або надбавки, і які могли б бути оскаржені позивачем, відповідачем не видавалися, отже будь яких негативних наслідків в результаті проведення перевірки для позивача не настало. Таким чином, оспорюваний акт, як результат перевірки, не містить будь-яких рішень відносно позивача, які порушують його права та можуть бути оскаржені.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Як встановлено судом, Акт службової перевірки від 24.12.2019 року та інформація, що міститься в ньому не порушує права позивача, не містить будь-яких індивідуальних рішень щодо нього, разом з тим, позивач в адміністративному позові не обґрунтовує належним чином реальні порушення своїх прав, не посилається на нормативно-правові акти, що порушують його права та законні інтереси, не наводить фактичні обставини такого порушення.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), про скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 607/05 від 29.11.2019 року «Про проведення службової перевірки» та скасування Акту службової перевірки від 24.12.2019 року - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.04.2021 року.
Суддя О.В. Малих