Справа№464/1625/21
пр.№ 3/464/1124/21
23.04.2021 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Сабара Л.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживає за адресою АДРЕСА_1 , директор ПП «Колодій», паспорт № НОМЕР_1 , -
за ч.1 ст. 163-1 КУпАП,
встановив:
На розгляд Сихівського районного суду скеровано протокол про адміністративне правопорушення № 77-ж-12/13-01-07-01 серії ГУ ЛВ № 004648 від 01.03.2021 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу останній, будучи посадовою особою - директором ПП «Колодій» порушив вимоги законодавства про порядок ведення податкового обліку, а саме занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2018 в сумі 4802,4 грн. та завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2018 року в сумі 4802,4 грн., чим порушив п. 185.1, ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.
Особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до положень ст. 268 неявка особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
З витягу з акту від 09.02.2021 № 2050/13-01-07-01/30053177 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Колодій» вбачається, що ОСОБА_1 , який є посадовою особою - директором ПП «Колодій» порушено вимоги законодавства про порядок ведення податкового обліку, а саме занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2018 в сумі 4802,4 грн. та завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2018 року в сумі 4802,4 грн., чим порушив п. 185.1, ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, ПП « ОСОБА_2 » в липні 2018 року необхідно було сформувати податкові зобов'язання з ПДВ з обсягу операцій та нарахувати ПДВ в розмірі 4802,4 грн., однак вказані зобов'язання з ПДВ у вказаному розмірі були сформовані в серпні 2018 року, на що були виписані податкові накладні та включені до декларації з ПДВ за серпень 2018 року.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 163-1 КУпАП керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій притягуються до адміністративної відповідальності серед іншого, за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
З цього слідує, що диспозиція вказаної норми являється бланкетною, оскільки називає склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права або нормативних (підзаконних) актів - правил, положень, інструкцій.
При цьому, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України ( п.1.1. ст. 1 ПК України).
Згідно ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Одночасно, ст. 16 ПК України визначено обов'язки платника податків, серед яких стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи .
Документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документом, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку у відповідності до ст. 46 ПК України є податкова декларація.
При цьому, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом (п.54.1 ПК України).
Крім того, п.п. 200.1, 200.4, 200.14 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Увідповідності до ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Одночасно, п.185.1 ст. 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно п.187.1 ст.187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою (п. 31.1. ПК України).
При цьому, податкова декларація підписується керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником (п. 48.5.1. ПК України).
Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи ( ст. 47 ПК України).
З урахуванням вищевикладеного, та беручи до уваги склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, у вказаній справі доведенню підлягають обставини порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, особою, яка є керівником або іншою посадовою особою підприємства, установи, організації, що визначені платником податку та перебуває на обліку у контролюючий органах.
Згідно із ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення посадова особа ПП «Колодій» ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності на підставі ч.1 ст. 163-1 КУпАП оскільки порушив вимоги п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України якими встановлено порядок ведення податкового обліку, у зв'язку із чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2018 в сумі 4802,4 грн. та завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2018 року в сумі 4802,4 грн.
Однак, головним державним ревізором -інспектором ГУ ДПС у Львівській області у протоколі не зазначено, які саме дії чи бездіяльність вчинив ОСОБА_1 , що є об'єктивною стороною інкримінованого адміністративного правопорушення, чи саме останній є суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення, оскільки у витязі з акту перевірки вказано, що за допущення вищевказаного порушення несуть відповідальність директор ОСОБА_1 . Крім того, не надано доказів, що на ОСОБА_1 покладено обов'язок ведення податкового обліку, зокрема, останній являється уповноваженою особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації, до повноважень якої віднесено підписання податкових декларацій, до яких вносяться дані, на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору.
Також, як випливає зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи, особа, що склала протокол про адміністративне правопорушення, в графі «суть правопорушення» послалася на нормативні акти, які порушив ОСОБА_1 та вказала наслідки, які настали внаслідок порушень, однак не зазначила, у яких документах податкової звітності та ким внесені дані, на підставі яких встановлено факт завищення чи заниження ПДВ, який строк реєстрації податкових накладних порушено та якими доказами підтверджується завищення чи заниження суми ПДВ. Інших доказів щодо вказаних обставин суду не надано.
Також, зі змісту протоколу не можливо встановити період, що є часом вчинення адміністративного правопорушення. Оскільки, згідно обставин вчиненого адміністративного правопорушення не зазначено коли саме ОСОБА_1 порушив вимоги податкового обліку, у зв'язку із чим завищено за серпень 2018 та занижено за липень 2018 суму ПДВ. Одночасно, у протоколі датою вчинення правопорушення визначено липень-серпень 2018.
Згідно ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно висновків Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рамках справи № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).
Положеннями ст.252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді справи про адміністративне правопорушення, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України, суд тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Приймаючи до уваги, що у справі відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, у суду не має можливості встановити обставини вчинення останньою інкримінованого їй адміністративного правопорушення та наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
На підставі ч.1 ст. 163-1КУпАП та керуючись п.1 ст.247, ст. 284 КУпАП суд,-
постановив:
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Сабара Л.В.