308/3503/21
29 квітня 2021 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, ідентифікаційний номер платника податків суду невідомий, за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №432454, 17.03.2021 о 19 годині 20 хв. в м. Ужгород, вул. Собранецька, 146, під час перевірки за фактом відсутності захисної маски у гр. ОСОБА_1 був відсутній документ, що посвідчує його особу, чим порушено вимоги п.п. 2 п. 3 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020. Діяння ОСОБА_1 працівником поліції, який складав протокол, кваліфіковано за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений шляхом надіслання судових повісток про виклик до суду за адресою проживання, повідомленою в протоколі, обставини, які б свідчили про поважність причин його неявки, суду невідомі. Окрім того, інформацію щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud0712. Відповідно до ст. 268 КУпАП суд розглядає справу у відсутності ОСОБА_1 , оскільки належним чином повідомлений, останній в судове засідання не з'явився.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Частина 1 статті 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки осіб, передбачених в умовах карантину. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Кваліфікуючі ознаки правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають бути конкретно зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, як того вимагає ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, об'єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є здійснення винною особою діянь, які прямо заборонені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та деталізовані у постанові КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 р. № 1236.
Відповідно п. 2-1 постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 р. № 1236, “зелений”, “жовтий” та “помаранчевий” рівні епідемічної небезпеки визначаються керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов'язаної із поширенням на території України COVID-19, за результатами щоденної оцінки відповідних ознак епідемічної небезпеки. Інформація про зазначені рівні розміщується на офіційному інформаційному порталі Кабінету Міністрів України (за посиланням http://covid19.gov.ua) та веб-сайті Міністерства охорони здоров'я (за посиланням https://moz.gov.ua ).
Так, відповідно положень п.п 2 п. 3 постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 р. № 1236, з 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється “жовтий” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні. Вказана заборона відповідно положень п. 3-5 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року, (в редакції чинній станом на момент вчинення правопорушення) поширює свою дію також на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 17.03.2021, останній перебував без документів, що посвідчують особу у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 146, тобто у приміщенні, а не на вулиці. В протоколі не зазначається, що останній перебував у магазині, однак наявна вказівка, що перевірка документів здійснювалася за фактом відсутності захисної маски у гр. ОСОБА_1 . Отже, сукупність наданих матеріалів свідчить, що відсутність документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 виявлена саме під час знаходження останнього в громадському місці без маски, тобто при виявленні працівниками поліції порушення вимог п.п. 1 п. 3 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020, тобто перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Вулицею вважається відкрита частина території міста чи населеного пункту (крім приміщень та будівель), на якій перебувають громадяни, рухається транспорт і до якої є вільний доступ у будь-яку пору року та час доби. Також вулицею вважається проїжджа частина дороги, у тому числі автомагістралі, тротуари, площі, проспекти, бульвари, набережні, мости, шляхопроводи, естакади, проїзди, зупинки громадського транспорту, парки, сквери, провулки, завулки, двори, за винятком приватних домоволодінь, уключаючи зелені насадження та елементи благоустрою.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення містить суперечності щодо місця правопорушення, що в свою чергу свідчить про недоведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення виходячи із критерію доказування «поза розумним сумнівом».
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З урахуванням викладеного, доходжу висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 283, 284 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, суд
Закрити провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В.Логойда