Справа № 307/555/21
Провадження № 2/307/177/21
27 квітня 2021 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів,
Представник позивича ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів. Мотивуючи вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі до 16 липня 2015 року, про що свідчить рішення Тячівського районного суду Закарпатської області про розірвання шлюбу №568/282/15-ц. Від даного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться на вихованні та повному утриманні матері.Відповідно до рішення Радивилівського районного суду Рівенської області від 17.11.2014 року по справі № 568/1299/14-ц, з відповідача стягувались аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до її повноліття. На даний час відповідач не працює вантажником ТзОВ «Юрмія», водночас, характер роботи відповідача є мінливим і свої прибутки він приховує, коштів, які він сплачував не вистачає на елементарні потреби дитини, яка на даний час пішла в перший клас. Разом з цим, позивачка не має постійного місця роботи, проте намагається забезпечити всім необхідним малолітню доньку.З часу ухвалення рішення суду про стягнення з відповідача аліментів від 17 листопада 2014 року, за яким були враховані існуючі на той час обставини, передбачені ч. 1 ст. 182 СК України, ці обставини істотно змінились. Відповідач на даний час офіційно не працевлаштований та враховуючи той факт, що дитина подорослішала і витрати на її утримання кожного року зростають, у позивачки не вистачає коштів для покриття всіх необхідних витрат дитини, її навчання, лікування, придбання одягу, оплати комунальних послуг та інших необхідних витрат. Позивачка власного житла не має та проживає в будинку свого нового чоловіка, про те це не цікавить відповідача взагалі, йому байдужа доля своєї рідної доньки.З огляду на викладене, враховуючи працездатний вік та нормальний стан здоров'я відповідача, зміну обставин, що впливають на визначення розміру аліментів, розмір середньомісячної заробітної плати, що має тенденцію до збільшення, збільшення розміру прожиткового мінімуму для дитини, зростання рівня споживчих цін, з урахуванням вікової особливості дитини, зростання витрат на її утримання та враховуючи, що позивач не працює на попередньому місці роботи вважає, що розмір аліментів, присуджений до стягнення з відповідача ОСОБА_3 підлягає зміні.Враховуючи викладене, просить ухвалити рішення за яким змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 гривень, щомісячно, і до досягнення нею повноліття.
29 березня 2021 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
19 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, оскільки сума аліментів заявлена колишньою дружиною є занадто високою і він не зможе її сплачувати, оскільки змінився його матеріальний стан в бік погіршення. Він перебуваю в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та від даного шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час він не працевлаштований і постійного заробітку не має, заробляє кошти тимчасовими підробітками і його доходи носять нерегулярний (мінливий) характер та розмір.Нерухомого майна у власності не має. Факт того, що він не працює підтверджується довідкою з сільської ради та копією його трудової книжки. Його дружина також ніде не працює. Позивачка на даний час проживає з іншим чоловіком, який заробляє кошти та утримує сім'ю, а сама позивачка їздить на заробітки за кордон.В поданій позовній заяві позивачка стверджує,що вона ніде не працює і при цьому жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цієї обставини до суду не надала.На даний час в нього скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті аліментів. Враховуючи його теперішній матеріальний стан, а саме те, що він не має стабільного заробітку та постійної роботи, на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей та дружина, яка знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, він згідний виконувати свій батьківський обов'язок і сплачувати на дочку ОСОБА_4 аліменти в розмірі 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку. Враховуючи наведене просить позов задовольнити частково і винести рішення про зміну способу стягнення з нього аліментів.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала з викладених підстав та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився, згідно поданого відзиву на позовну заяву просив, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем та поширенням захворюваності на COVID-19, справу розглянути без його участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 березня 2013 року, який рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 липня 2015 року, яке набрало законної сили 31 липня 2015 року, розірвано (а.с.9).
Від даного шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на даний час проживає з позивачкою та перебуває на її повному утриманні,батьком якої згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 значиться відповідач (а.с.8).
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2014 року, яке набрало законної сили 28 листопада 2014 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.10.2014 року і до її повноліття (а.с.10-12).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання позивачки ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 , встановлено, що до складу сім'ї позивачки входять: чоловік ОСОБА_9 , та дочка ОСОБА_4 2014 р.н. Позивачка ОСОБА_2 проживає в квартирі чоловіка разом з своєю дочкою. Разом проживають більше 6 років. Дочку виховує та утримує мати. Батько дівчинки ОСОБА_3 з дитиною не спілкується, участі у її вихованні та утриманні не приймає. (а.с.13).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 встановлено, що відповідач ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 26 вересня 2015 року (а.с.35).
Відповідно до копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37-38)
Довідкою виданою Підзамчівським старостинським округом Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області №01.05-15/291 від 09.04.2021 року про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб стверджується, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 та до складу сім'ї/зареєстрованих входять: дружина ОСОБА_5 , 1994 р.н., дочка ОСОБА_6 2017 р.н., син ОСОБА_7 , 2019 р.н., мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_10 , дідусь ОСОБА_11 , 1938 р.н. сестра ОСОБА_12 , 1997 р.н., племінниця ОСОБА_13 , 2019 р.н., (а.с.36).
З довідки №01.05-15/289 від 08.04.2021 року виданої Підзамчівським старостинським округом Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області та копії трудової книжки НОМЕР_5 від 30.01.2012 року встановлено, що ОСОБА_3 , не працює з 31.12.2019 року і по даний час (а.с.39-40).
Згідно довідки №01.05-15/292 від 09.04.2021 року виданої Підзамчівським старостинським округом Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області та копії трудової книжки НОМЕР_6 від 25.05.2012 року вбачається, що дружина відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 з 13.02.2015 року і по даний час також не працює (а.с.41-42).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_2 , відповідач проживає в будинку дідуся ОСОБА_11 з дружиною та двома дітьми. Дружина з дітьми проживають без реєстрації. Земельної ділянки не мають. ОСОБА_3 не працює, додаткових джерел доходу сім'я не має. Дружина ОСОБА_3 находиться в декретній відпустці по догляду за дитиною (а.с.43).
Згідно листа Радивилівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) №4118 від 26.03.2021 року та приєднаного розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів в сумі 16497,50 гривень, згідно виконавчого документа 3568/1299/14-п від 09.12.2014 року (а.с.44-45).
З наданої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 251796779 від 08.04.2021 року вбачається, що у приватному володінні та користуванні відповідача ОСОБА_3 жодного нерухомого майна не має (а.с.46).
З копії закордонного паспорту позивачки ОСОБА_2 № НОМЕР_7 , виданого 05.05.2018 року, органом 2101 вбачається, що останньою датою перетину кордону є 25.12.2019 рік (а.с.51-53).
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1 ст. 184 цього Кодексу суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Із правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України у справі № 6-143цс-13 від 5 лютого 2014 року, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Правилами ч. 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як роз'яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач не працює, оскільки відомості про його доходи в матеріалах справи відсутні, однак є працездатним, а тому може офіційно працевлаштуватися та отримувати гідну заробітну плату і виконувати передбачений законом обов'язок щодо утримання дитини.
При цьому суд також враховує, що у відповідача на утриманні, окрім малолітньої дочки відносно якої позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів, перебувають також ще двоє малолітніх дітей та дружина, яка на даний час не працює і знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
А тому, з урахуванням фінансового та сімейного стану відповідача, вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки у розмірі 3000 гривень є завищеними та не доведено можливість сплати відповідачем аліментів у заявленому позивачкою до стягнення розміру аліментів.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів, враховуючи всі наведені обставини, що відповідач має працездатний вік,величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також положення ст. 180 СК України проте, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька та виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, змінивши спосіб стягнення аліментів, а саме стягувати з відповідача на користь позивачки, аліменти на утримання їхньої малолітньої доньки в розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення нею повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Повний текст рішення суду складено 29 квітня 2021 року.
Суддя: М.Д.Стецюк