Справа № 307/632/21
Провадження № 2/307/201/21
27 квітня 2021 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та на утримання неповнолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та на утримання неповнолітньої дитини. Свої вимоги мотивує тим, що шлюб між нею та відповідачем укладено 27 липня 2002 року та зареєстровано у виконкомі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, за актовим записом №41. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року шлюб розірвано. Від даного шлюбу у них народилося двоєсинів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час їхні діти проживають з нею та знаходяться на її повному утриманні та вихованні, а батько не бере жодної участі в їхньому утриманні, вихованні, не цікавиться їхнім здоров'ям, оскільки, він самоусунувся від виховання дітей, то всі питання щодо матеріального забезпечення сім'ї вона вирішує самостійно. Власного будинку немає, а разом з дітьми проживає в квартирі, яка належить її матері, земельною ділянкою не користується. 04 січня 2021 року їх старший син ОСОБА_6 досяг повноліття та продовжує навчатись у ДВНЗ «Ужгородський національний університет» на другому курсі денної форми навчання юридичного факультету за спеціальністю «Право» на контрактній основі і закінчуватиме навчання 30 червня 2023 року. Оплата за один навчальний рік складає 20 000 гривень по 10 000 гривень за семестр, а за весь період навчання - 80 000 гривень. Крім цього, 1560,00 гривень коштує проживання сина за один квартал в гуртожитку університету та у зв'язку з навчанням, син потребує коштів на проїзд, проживання, одяг, харчування та інше, оскільки він не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток.Молодший син ОСОБА_7 навчається в п'ятому класі Тячівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені В.І.Гренджі-Донського, у зв'язку з чим в неї, з врахуванням його вікових особливостей, також постійно зростають витрати на його утримання (одяг, підручники, тощо). Вона працює вчителем в цій же школі та отримує заробітну плату згідно посадового окладу та на витрати, навчання дітей та оплату житла витрачає всю заробітну плату. Відповідач працює директором ТОВ «КМТ», однак отримуваний там дохід, в цілях уникнення визначеного законом обов'язку щодо утримання дітей, приховує від неї.Також, відповідач не має на утриманні інших дітей чи інших осіб, які потребують обов'язкового утримання з його боку, він є працездатним та молодим за віком, має задовільний стан здоров'я. Таким чином, просить ухвалити рішення суду, яким стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , в розмірі 2500 гривень, щомісячно, з моменту звернення до суду і до його повноліття та на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , в розмірі 4500 гривень, щомісячно, з моменту звернення до суду і до закінчення його навчання.
29 березня 2021 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
07 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 визнає частково. Посилаючись на те, що він неодноразово намагався вирішити питання стосовно матеріального забезпечення дітей, хотів врегулювати даний спір в досудовому порядку, оскільки не відмовляється від матеріального утримання своїх дітей і бажає їх забезпечувати матеріально в такому розмірі, який він реально може їм надати. Однак, позивачка розмір матеріального забезпечення, який він пропонува, вважала не достатнім. Він дійсно працює директором ТОВ «КМТ» та його заробітня плата за 01.10.2020 по 31.03.2021 роки становить: жовтень 2020 року - 5000 грн., листопад 2020 року - 5000 грн., грудень - 5000 грн., січень 2021 року - 6000 грн., лютий 2020 року - 6000 грн., березень - 6000 грн., однак, не має матеріальної можливості сплачувати суму, яку просить позивачка. Стосовно, оплати за навчальний рік, то він неодноразово говорив позивачці, що являється учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 25.08.2020 року і пропонував подативказані документи до ректорату УЖНУ для можливості оформлення пільг на оплату за навчання для сина, однак, позивачка відмовляється приймати вказані документи та оформити пільги на навчання. Крім того, якщо оплату за рік 20 000 грн. розділити на 9 навчальних місяців то оплата за один становить 2 222 грн., тобто фактично, він самотужки буде оплачувати навчання сина по подвійному тарифу, при визначенні законом рівності батьківських обов'язків. Стосовно затрат на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування, проїзд, проживання, одяг, то вважає за необхідне зазначити, що ректоратом Ужгородського національного університету, починаючи з листопада 2019 року, періодично приймаються накази «Про дистанційне навчання та запровадження обмежувальних заходів» в залежності від ситуації, яка складається з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19.Отже, фактично позивачка з 2019 року не несе витрати на щоденне виділення коштів на харчування, проїзд, проживання, одяг, харчування сина. Такі витрати є періодичними, а не стабільними та розмір таких не можна встановити. Враховуючи наведене та оскільки син ще не досяг 23 - річного віку, продовжує навчання вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 1700 гривень. Позовні вимог на утримання неповнолітнього сина також визнає частково на суму 1300 гривень, що не переивщує встановлені законом 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з викладених підстав у позовній заяві та просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засідання зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає частково на суму вказану у відзиві на позовну заяву та в цій частині не заперечив щодо задоволення позову.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2002 року, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року, яке набрало законної сили 30 грудня 2020 року, розірвано (а.с.16).
Від даного шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають з позивачкою та знаходяться на її повному утриманні та вихованні,батьком яких згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 значиться відповідач (а.с.9, 11).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов позивачки ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , складеного депутатом Тячівської міської ради VIII-го скликання, встановлено, що до складу сім'ї позивачки входять: сини ОСОБА_5 , 2010 р.н., та ОСОБА_4 , 2003 р.н. Сім'я проживає в трикімнатній квартирі матері ОСОБА_8 , загальною площею 50,6 кв. м. Позивачка є власником земельної ділянки площею 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в смт. Тересва. На утриманні ОСОБА_1 перебуває двоє дітей, з яких: один син ОСОБА_4 , навчається в ДВНЗ «УЖНУ», стипендію не отримує, а інший син навчається в Тячівській ЗОШ. Матеріальний стан позивачки потребує додаткової матеріальної допомоги (а.с.17).
Згідно довідки № 87 від 01 жовтня 2020 року, виданої Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет», ОСОБА_4 являється студентом другого курсу денної форми навчання юридичного факультету. Термін закінчення навчання 30.06.2023 року (а.с.12).
Копією договору №19/016б про навчання за кошти фізичних та юридичних осіб укладеного між ДВНЗ «УЖНУ» та ОСОБА_4 стверджується, що ОСОБА_4 дійсно навчається у вказаному закладі за спеціальністю «право». Вартість освітньої послуги становить 80000 гривень, оплата за навчальний рік 20000 гривень, строк дії договору з 01.09.2019 року по 30.06.2023 року (а.с.13).
Копіями квитанцій від 16.02.2021 року, 01.07.2020 року та 06.02.2020 року стверджується, що ОСОБА_1 здійснювала оплату за навчання та гуртожиток (а.с.14-15).
З копії посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 25.08.2020 рокувбачається, що відповідач ОСОБА_3 являється учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України (а.с.33).
З приєднаної копії довідки ТОВ «КМТ» № 4 від 05.04.2021 року встановлено, що відповідач ОСОБА_3 працює на ТОВ «КМТ» підрозділ Адмінуправління та його заробітна плата за період з 01.10.2020 по 31.03.2021 роки становить: жовтень 2020 року - 5000 грн., листопад 2020 року - 5000 грн., грудень - 5000 грн., січень 2021 року - 6000 грн., лютий 2020 року - 6000 грн., березень - 6000 грн., всього 33 000 гривень (а.с.34).
Відповідно до наказу ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Про запровадження дистанційного навчання та застосування карантинних обмежувальних заходів від 09.03.2021 року вбачається, що в університеті запроваджено дистанційне навчання на період дії обмежувальних протиепідемічних заходів у зв'язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19 (а.с.35).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України та є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Статтею 180 СК України, встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, як це передбачено ч. 1 ст. 184 СК України.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 8 ч. 1 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як роз'яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Також, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ст. 199 Сімейного Кодексу України, передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язкуз цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до положень ст. 200 Сімейного Кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 Сімейного Кодексу України.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягненням дочкою, сином віку який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчатися; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У відповідності з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно до ст. 184 СК України, суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що позивачкою не доведено належними доказами розмір фактичних витрат, які вона несе на утримання дітей та, відповідно, обґрунтованість заявленого нею до стягнення розміру аліментів.
Відповідачем також не надано належних та допустимих доказів щодо його матеріальної неспроможності сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в більшому розмірі, ніж 1300 гривень та на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в більшому розмірі, ніж 1700 гривень, які були визнані ним згідно поданого відзиву на позовну заяву, зокрема, стан здоров'я, наявність на його утриманні інших осіб, тощо.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів, враховуючи всі наведені обставини, що відповідач має працездатний вік,величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також положення ст. 180 СК України проте, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень, щомісячно, починаючи з 01.03.2021 року, і до його повноліття та на утримання повнолітнього сина в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з 01.03.2021 року, на період його навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років, оскільки така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дітей хоча б найнеобхіднішим.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 81, 141, 209, 258-259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень, щомісячно, починаючи з 01.03.2021 року, і до його повноліття.
Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з 01.03.2021 року, на період його навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п.15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель: АДРЕСА_2 , зареєстрований АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення суду складено 29 квітня 2021 року.
Суддя: М.Д.Стецюк