Справа № 304/486/20 Провадження № 1-кп/304/106/2021
28 квітня 2021 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
її захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12020070130000107 від 05 березня 2020 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Барановичі Республіки Білорусь, мешканки АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, непрацюючої, неодруженої (має на утриманні чотирьох малолітніх дітей), громадянки України, згідно статті 89 КК України раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України,
згідно обвинувального акту, 18 травня 2017 року обвинувачена ОСОБА_4 з метою незаконного збагачення, переслідуючи корисливий мотив, знаючи, що не має права на отримання допомоги як одинока мати, умисно внесла до заяви № 2542 від 18 травня 2017 року «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» неправдиві відомості як підставу для нарахування такої соціальної допомоги, приховавши інформацію про постійне проживання з батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_7 , внаслідок чого в період із травня по червень 2017 року незаконно отримала соціальну допомогу в сумі 2 608,88 грн, чим спричинила державі збитки на вказану суму, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 190 КК України.
Крім того, з обвинувального акту вбачається, що такі самі дії з метою отримання державної соціальної допомоги як одинокій матері були вчинені обвинуваченою ОСОБА_4 повторно, шляхом заповнення та подання до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації заяв № 3189 від 13 липня 2017 року, № 282 від 22 січня 2018 року, № 3092 від 16 липня 2018 року, № 139 від 16 січня 2019 року, № 2358 від 16 липня 2019 року та № 186 від 20 січня 2020 року, внаслідок чого в період з липня 2017 року по березень 2020 року вона незаконно отримала соціальну допомогу як одинока мати на загальну суму 65 075,70 грн, чим спричинила державі збитки на вказану суму, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 190 КК України.
28 квітня 2021 року в м. Перечин між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог статті 472 КПК України, згідно якої обвинувачена визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України. Крім цього, сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачена за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин (в редакції закону, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення) та за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, та остаточного покарання, яке має понести обвинувачена на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки зі звільненням на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, а також визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, щиро розкаялася. Також підтвердила, що угоду вона укладала добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для неї зрозумілі. Разом зі своїм захисником просила затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор також просив затвердити дану угоду та пояснив, що така відповідає вимогам закону, вказана у ній міра покарання визначена з урахуванням особи обвинуваченої, відповідно до положень ч. 1 ст. 190 КК України у редакції закону, що була чинна на день вчинення кримінального правопорушення, тобто 18 травня 2017 року, та ч. 2 ст. 190 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні зокрема щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частина 5 вказаної статті передбачає, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , передбачені ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
При цьому судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, яке буде до неї застосовано.
Також встановлено, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та відповідно може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки її умови узгоджуються з вимогами вказаного Закону, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої і визначені за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ч. 2 ст. 4 КК України законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.
Речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ч. 2 ст. 373, 314, 374, 474, 475 КПК України, суд,
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28 квітня 2021 року між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України і призначити:
- за ч. 1 ст. 190 КК України - покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин;
- за ч. 2 ст. 190 КК України - покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1