Справа № 304/133/21 Провадження № 1-кс/304/92/2021
23 квітня 2021 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 42020070000000182 від 22 квітня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204 КК України, про скасування арешту майна,
адвокат ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області в інтересах ОСОБА_3 з клопотанням про скасування арешту майна. Клопотання мотивує тим, що слідчими слідчої групи у складі слідчих відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління ГУ НП в Закарпатській області та слідчих СУ ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020070000000182 від 22 квітня 2020 року, де нагляд за додержанням законів здійснюється групою прокурорів Закарпатської обласної прокуратури. Зазначає, що ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2021 року у даному кримінальному провадженні накладено арешт на ноутбук марки «DELL», сірого кольору, серійний номер 9018786350, з написом Service TAG 455JW32 із зарядним пристроєм, який було тимчасово вилучено 08 лютого 2021 року під час проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 , а також встановлено заборону власникам або будь яким іншим особам розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Захисник вважає, що на даний час відпала потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна ОСОБА_3 , оскільки ноутбук вилучений майже два місяці тому, в той час як ОСОБА_3 не є підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні та не має жодного відношення до обставин, що розслідуються, арештоване майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди та не містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім цього захисник зазначає, що подальше застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_3 як арешт його майна, є порушенням вимог статей 13, 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод і не відповідає принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження. Детальніше з приводу підстав скасування арешту майна зазначає, що ОСОБА_3 та його майно не має будь якого стосунку до обставин вчинення кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, майно, яке належить ОСОБА_3 не було прямо зазначено в ухвалі слідчого судді про обшук. До того ж вказує, що у протоколі обшуку від 08 лютого 2021 року не зазначено про неможливість доступу до інформації, що безпосередньо міститься на зазначеному ноутбуці, так само як і не зазначено про те, що цей доступ був обмежений або пов'язаний із подоланням системи логічного захисту, а відтак за майже два місяці з моменту вилучення майна, слідчі та прокурори мали реальну можливість оглянути вказаний ноутбук на предмет перевірки наявної у ньому інформації, ознайомитися з нею та скопіювати із залученням спеціаліста, копія якої вважалась би доказом певних обставин чи фактів. Крім цього захисник звертає увагу слідчого судді на те, що у слідчого і прокурора було достатньо часу як перевірити, так і переконатися, що вилучене та арештоване особисте майно ОСОБА_3 не є та не може бути речовим доказом у даному кримінальному провадженні. Також захисник просить слідчого суддю врахувати те, що у даному кримінальному провадженні Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведена експертиза матеріалів, речовин та виробів - нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, а саме зразків № 4 бензину А-92 та А-95, які вилучалися слідчим 08 лютого 2021 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку якої «за визначеними показниками об'єкт дослідження 1 відповідає маркування як бензин А-92 Євро 5. За визначеними показниками об'єкт дослідження 2 відповідає маркуванню, як бензин А-95 Євро 5. За визначеними показниками об'єкт дослідження 1 відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови» як бензин автомобільний А-92 Євро 5. За визначеними показниками об'єкт дослідження 2 відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови» як бензин автомобільний А-95 Євро 5». Таким чином захисник вважає безпідставним та повністю незаконним подальший арешт майна третіх осіб, оскільки матеріалами кримінального провадження на даний час взагалі не підтверджується правова кваліфікація даного кримінального правопорушення за ч. 1, 3 ст. 204 КК України та взагалі спростовується подія такого. На підставі наведеного просить клопотання задовольнити та скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді від 19 березня 2021 року на зазначене у клопотанні майно.
У судове засіданні захисник ОСОБА_4 не з'явилася, однак до початку такого адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 подав клопотання про долучення додаткових документів, а також просив розглянути клопотання про скасування арешту майна без його участі та підтримав таке у повному обсязі.
Слідчий у судове засідання не з'явився, начальник відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 подав заяву, в якій повідомляє про неможливість бути присутнім при розгляді клопотання через проведення невідкладних слідчих дій у іншому кримінальному провадженні, та просить з метою забезпечення збереження речових доказів клопотання залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши клопотання та додатково долучені документи, слідчий суддя прийшов до такого висновку.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування СУ ГУ НП в Закарпатській області здійснюється розслідування матеріалів кримінального провадження №42020070000000182 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 квітня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204 КК України.
Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2021 року накладено арешт, зокрема на ноутбук марки «DELL», сірого кольору, серійний номер 9018786350, з написом Service TAG 455JW32 із зарядним пристроєм, які були тимчасово вилучені 08 лютого 2021 року під час проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою накладення арешту на вказане майно було існування сукупності розумних підозр вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а метою - забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.
Положеннями КПК України арешт майна визначений як один із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення його дієвості.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носить тимчасовий характер.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Порядок скасування арешту майна встановлюється нормами ст. 174 КПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України, яка регулює порядок скасування арешту майна - підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю, або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Нормами ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено дві взаємовиключні підстави скасування арешту майна слідчим суддею - це необґрунтованість накладення арешту або якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Згідно з ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
В той же час незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42020070000000182 розпочато ще 22 квітня 2020 року, а заходи його забезпечення у вигляді арешту на вказане майно застосовано 19 березня 2021 року, органом досудового розслідування на даний час не здобуто будь яких фактичних даних для оголошення ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального караного діяння, які б тим більше виправдовували доцільність застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі арешту належного йому майна.
Арешт майна може бути скасовано ухвалою слідчого судді, якщо власник, володілець майна доведе, що в арешті майна відпала потреба.
Необхідність скасування арешту майна обумовлена тим, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба так як слідчому судді не надано доказів, що на даний час у зазначеному кримінальному провадженні проводяться будь які слідчі дії чи експертні дослідження щодо арештованого майна, або оголошена підозра власнику майна ОСОБА_3 , останній не викликався у даному кримінальному провадженні для допиту в якості свідка.
Крім цього слідчий суддя беручи до уваги положення ч. 4 ст. 99 КПК України, згідно яких зокрема копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа, вважає, що за період від початку вилучення належного ОСОБА_3 ноутбуку, орган досудового розслідування мав можливість оглянути інформацію, що міститься на ньому, виготовити таку в якості доказу та приєднати до матеріалів кримінального провадження.
В той же час, диспозиція частини 1 статті 204 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів, а частина 3 вказаної статті передбачає відповідальність за ті самі дії, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, а так само збут таких товарів, що призвело до отруєння чи спричинило смерть особи.
Натомість захисник у клопотанні вказує на те, що ОСОБА_3 та його майно не має будь якого стосунку до обставин вчинення кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 1, 2 ст. 204 КК України, будь яких доказів протилежного слідчому судді не надано. Крім того захисник зазначає, що майно, яке належить ОСОБА_3 , навіть не було прямо зазначено в ухвалі слідчого судді про обшук.
З долучених до клопотання документів слідчим суддею встановлено, що ноутбуком із серійним номером 455JW32 користується ОСОБА_7 , на якому встановлено його обліковий запис.
Слідчий суддя зазначає, що у кримінальному провадженні існує два види інтересів - суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції та особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.
Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так у ст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що за відсутності на даний час доказів факту саме незаконно виготовленого пального чи його збуту власником арештованого майна ОСОБА_3 , яке у свою чергу є предметом кримінального правопорушення, зі спливом часу та проведенням ряду слідчих дій, на даний час відпали потреби для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, вжиті за ухвалою слідчого судді від 19 березня 2021 року, тому такі слід скасувати.
В той же час слідчий суддя зазначає, що відповідно до ст. 22, 26 КПК України кримінальний процес являється змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів.
Поряд із цим, слідчим з урахуванням припису змагальності клопотання не надано слідчому судді доказів, які б спростовували обставини, наведені захисником, що стали підставою для скасування арешту.
Слідчим жодним чином не обґрунтовано та не додано жодного доказу, який би підтвердив факт наявності підстав вважати, що арештоване майно, належне ОСОБА_3 , є доказом злочину, тобто було об'єктом кримінально протиправних дій та зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, в органу досудового розслідування було достатньо часу для виконання всіх необхідних слідчих дій з даним майном.
Враховуючи викладене, беручи до уваги мету накладення арешту - забезпечення збереження речових доказів, з урахуванням відсутності підозри відносно власника майна ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні, недоведеності органом досудового розслідування обставин, що перешкоджали здійснити процесуальні дії, спрямовані на швидке та повне досудове розслідування у розумні строки, майже два місяці з моменту накладення арешту, обґрунтованість доводів клопотання про скасування арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, оскільки не доведено необхідність здійснення такого арешту в подальшому, у зв'язку з чим клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя
клопотання задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2021 року на ноутбук марки «DELL», сірого кольору, серійний номер 9018786350, з написом Service TAG 455JW32 із зарядним пристроєм - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя: ОСОБА_1