Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3628/19
(заочне)
26.04.2021 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглядувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олексіївна, про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекотримачем,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Акціонерного товаристсва Комерційний банк “ПриватБанк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олексіївна, про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекотримачем.
Вимоги позову мотивовано тим, що 28.01.2008 року між позивачем та відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №MKV0GA0000000006 у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 16822,00 долари США (тіло 15000 доларів США) з кінцевим терміном повернення 26.01.2018 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 30.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки бланк ВКЕ №224083, згідно якого в заставу було передано будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 м кв., житловою площею 47,4 м. кв. - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав позивачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 12.12.2007 року Малокопанською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 24.07.2007 року за №31-2. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського нотаріального округу Матієм А.В. та накладено заборону на відчуження вказаного нерухомого майна за №270 та запис про «Іпотеку». Зобов'язання за договором позивач виконував належним чином до 2013 року. Коли курс валют значно виріс, у нього виникла заборгованість, яка мала місце до 09.10.2019 року. Цього дня позивач уклав з відповідачем додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої погасив наявну заборгованість по кредиту одним платежем у розмірі 13447,60 доларів США , а банк натомість здійснив прощення решти заборгованості по кредиту та видав позивачу довідку про відсутність будь-якої заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» від 10.10.2019 року за №О3GPIJRH2IEKJ2E3, чим банк підтвердив виконання позивачем умов кредитного договору. 24.10.2019 року позивач звернувся до відповідача з проханням видати оригінали правовстановчих документів на предмет застави, які передав в банк при оформленні кредиту, та з проханням вилучити запис про «заборону» та «Іпотеку» з Державного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру Іпотек у зв'язку з погашенням заборгованості по кредиту в повному обсязі, однак отримав відповідь про те, що видати оригінали документів неможливо оскільки предмет застави - житловий будинок з нідвірними спорудами в АДРЕСА_1 , 30.01.2018 року банком було взято на баланс через наявність простроченої заборгованості по кредиту. Цього ж дня позивачем було отримано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна як щодо суб'єкта (позивача як власника будинку) так і щодо об'єкта (будинку як нерухомості). Позивач з'ясував, що 11.01.2018 року приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу - Біловар І.О., діючи як державний реєстратор згідно п. 2 ч.1 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснив реєстрацію права власності на вищевказаний предмет застави за іпотекотримачем - AT КБ «ПриватБанк». Дану реєстрацію позивач вважає такою, що здійснена з порушенням норм діючого законодавства посилаючись на те, що жодного повідомлення (письмової вимоги) застереження про усунення порушень та про намір звернути стягнення на предмет застави позивач не отримував, оцінки будинку суб'єктом оціночної діяльності проведено не було, жодна сума від зверненим стягнення на предмет застави не була зарахована на погашення кредиту. Добровільно скасувати державну реєстрацію та повернути право власності в попередній стан AT КБ «ПриватБанк» відмовляється. Позивач вказує, що як видно з кредитного договору та договору іпотеки кредит валютний та підпадає під дію мораторію - відтак будь-який перехід права власності в період дії мораторію є таким, що здійснений з порушенням норм діючого законодавства, оскільки за ним, позивачем, більше немає іншого зареєстрованого житлового майна. У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з даним позовом та просить скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 м кв., житловою площею 47,4 м кв. - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за AT КБ «ПриватБанк» вчинену 11.01.2018 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріальною округу Біловар Іриною Олександрівною; повернути в попередній стан право власності на житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 м кв., житловою площею 47,4 м кв. - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації права власності на такий будинок за попереднім власником - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий код НОМЕР_1 .
Представником відповідача AT КБ «ПриватБанк» подано до суду відзив на позовну заяву, зя яким відповідач позовні вимоги не визнає, вважає такі безпідставними, посилаючись на те, що кредитний договір MKV0GA0000000006 від 28.01.2008 року та іпотечний договір від 30.01.2008 року є дійсними, а тому у разі неспростування презумпції правомірності даних договорів всі права, набуті сторонами правочину за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Перелік необхідних документів для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки був наданий Банком реєстратору і як наслідок ним було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за Банком. Вказані документи знаходяться в реєстровій справі і позивачем не спростовані. Вважає, що позивач не довів наявність порушеного свого права, відповідно позовні вимоги є безпідставними та такими, що до задоволенння не підлягають.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав до суду заяву про підтримання позовних вимог, розгляд справи у відсутність сторони позивача та надав письмові пояснення, де вказує, що у 2009 року банк звертався до суду з позовом до його довірителя і рішенням Виноградівського районного суду у справі за №2-465/2010 року від 30 липня 2009 року позовні вимоги банку задоволено частково - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKV0GA0000000006 від 28.01.2008 року, в розмірі 15105, 77 доларів США, що становить 116314, 46 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки будинок, загальною площею 160,3 квм., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ Комерційним банк «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу. Рішення суду набрало законної сили 06.09.2010 року. У 2009 році Банк вибрав конкретний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом подачі позовної заяви до суду, а вже у 2018 році, при наявності судових рішень та виконавчого провадження, повторно скористався іншим способом шляхом державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекотримачем, тобто, станом на 26 січня 2018 року, коли приватним нотаріусом проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, права іпотекодержателя вже були захищені, оскільки існувало судове рішення Виноградівського районного суду від 30.07.2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили. Посилаючись на преюдиціальну практику Верховного Суду просить позовні вимоги задоволити.
Представник відповідача AT КБ «ПриватБанк» будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з'явився, заяв клопотань від нього не надходило.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу - Біловар І.О. належним чином своєчасно повідомлена про день, час та місце розгляду справи в судове засідання також не з'явилася.
Відтак, у відповідності до порядку, встановленого ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Обстеживши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що 28.01.2008 року між позивачем та відповідачем ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №MKV0GA0000000006 у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 16822,00 долари США (тіло 15000 доларів США) з кінцевим терміном повернення 26.01.2018 року.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 30.01.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір, предметом якого є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, а саме: будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 м кв., житловою площею 47,4 м. кв. - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав позивачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 12.12.2007 року Малокопанською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 24.07.2007 року за №31-2, в забезпечення виконання зобов'язань позивача ОСОБА_1 перед Іпотекодержателем (Банком), в силу чого Іпотекодержатель має право, в разі невиконання Позичальником зобов'язань забезпечених іпотекою, одержати задоволення своїх вимог в рахунок переданого в іпотеку Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Позичальника.
Іпотечний договір посвідчений нотаріусом Виноградівського нотаріального округу Матієм А.В. та накладено заборону на відчуження вказаного нерухомого майна за № 270 та запис про «Іпотеку».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачене законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачене законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, визначених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю.
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» (частина перша та друга статті 36 цього Закону).
Відповідно до змісту частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).
Пунктом 24 Договору іпотеки, укладеного між сторонами 30.01.2008 року визначено, що у випадку порушення Кредитного договору Іпотекодавцем або цього договору Іпотекодавцем Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V ЗУ «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі .
Згідно п. 29 вищевказаного Договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити Іпотекодавця; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснювати всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.
Всупереч вказаних положень Іпотечного договору та положень Закону України «Про іпотеку» АТ КБ «ПриватБанк» не надіслав позивачу письмову вимогу про усунення порушень умов Кредитного договору із зауваженням, що після спливу тридцятиденного строку з дня отримання вимоги Іпотекодержатель розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У статті 12 ЗУ «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» .
Статтею 35 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Отже, законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Згідно з пунктом 57 Порядку № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплений в в законі порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
У січні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень /щодо права власності/ на підставі якої 11.01.2018 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І.О. було зареєстровано право власності на предмет іпотеки - будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» код ЄДРПОУ 14360570.
З матеріалів справи встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що Банком письмова вимога до ОСОБА_1 про повернення заборгованості не надсилалась взагалі.
Таким чином суд приходить до переконання, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за Банком проведена з порушенням вимог Закону.
Суд вважає, що спірні правовідносини щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно пов'язані та виникли з договірних відносин саме між позивачем ОСОБА_1 та іпотекодержателем ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань ОСОБА_1 і реалізацією банком прав іпотекодержателя за договором іпотеки.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 квітня 2020 року у справі№ 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).
Разом з цим суд встановив, що в 2009 році банк звертався до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.
Рішення Виноградівського районного суду від 30.07.2009 року у справі за № 2-465/10 позовні вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення задоволено частково : в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKV0GA0000000006 від 28.01.2008 року, в розмірі 15105, 77 доларів США, що становить 116314, 46 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки будинок, загальною площею 160,3 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ Комерційним банк «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду набрало законної сили 06.09.2010 року.
Таким чином ПАТ КБ «ПриватБанк» ще у 2009 році використав своє право передбачене п. 24 Договору іпотеки та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а саме - звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, використавши судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Тобто, станом на 11.01.2018 року, коли приватним нотаріусом проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, права іпотекодержателя вже були захищені, оскільки існувало судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У зв'язку з наведеним позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок - предмет іпотеки є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
09.10.2019 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої позивач погасив наявну заборгованість по кредиту одним платежем у розмірі 13447,60 доларів США.
Банком видано позивачу довідку від 10.10.2019 року за №О3GPIJRH2IEKJ2E3 про відсутність заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».
Щодо позовної вимоги повернути в попередній стан право власності на житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 м кв., житловою площею 47,4 м кв. - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації права власності на такий будинок за попереднім власником - позивачем ОСОБА_1 , то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.
Поновлення скасованих записів про право власності за своєю правовою природою не є спором про відновлення майнових прав позивача, адже таке поновлення не пов'язане з виникненням або припиненням права на це майно, а є наслідком скасуванням неправомірного рішення про реєстрацію права власності за Банком.
При цьому п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1141, передбачено, що внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.
Пунктом 52 Порядку визначено, що у разі коли в Державному реєстрі прав відсутні записи про речові права, їх обтяження, що підлягають автоматичному поновленню, а відомості про такі речові права, їх обтяження, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, містяться у реєстрах (кадастрах), поновлення записів про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором шляхом внесення з відповідних реєстрів (кадастрів) відомостей про такі права, обтяження, передбачених пунктами 30 - 32 цього Порядку разом з відомостями про: реєстраційний номер запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та/або Державному земельному кадастрі; дата і час державної реєстрації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та/або Державному земельному кадастрі.
У разі коли у Державному реєстрі прав відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна, а у зв'язку із внесенням записів про скасування державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав чи у реєстрах (кадастрах), у яких до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства здійснювалася державна реєстрація прав, відсутні записи чи відомості, які підлягають поновленню, такий розділ на об'єкт нерухомого майна залишається відкритим та використовується для проведення в подальшому державної реєстрації прав на відповідний об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством.
Отже, вчинення дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», відноситься до виключної компетенції державного реєстратора, при цьому поновлення записів про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, здійснюється автоматично, з особливостями визначеними п. 52 вищевказаного Порядку.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 384,20 грн .
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141,223, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.
Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 160,3 м кв., житловою площею 47,4 м кв. - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1461994321212, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за AT КБ «ПриватБанк» вчинену 11.01.2018 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріальною округу Біловар Іриною Олександрівною.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий код НОМЕР_1 , сплачену суму судового збору у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Виноградівського районного суду Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
ГоловуючийТ. Ю. Левко