Єдиний унікальний № 243/2040/19
Провадження № 2/243/85/2021
Іменем України
27 квітня 2021 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя Гончарова А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Олійник А.Ю.,
представника позивача Лещенка Д.Ю.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
01.03.2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.11.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-якій момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття бідь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70, складають між ним та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою».
Одночасно пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг та п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснення операції по картрахункам.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, а отже, зобов'язання за вказаним договором не виконав.
У зв'язку із зазначеним порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.01.2019 року має заборгованість на загальну суму 398344,86 грн., яка складається з наступного:
- 10838,41 грн. - заборгованість за кредитом;
- 382254,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 5251,47 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звертає увагу, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, з огляду на що, а також на те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання, заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПРИВАТБАНК», позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.11.2007 року в розмірі 126580,16 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 10838,41 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 26.11.2007 року по 29.09.2017 року в сумі 115741,75 грн., та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
23.04.2019 року заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у цивільній справі № 243/2040/19, провадження № 2/243/1048/2019, позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.11.2007 року в сумі 126580,16 грн. та судові витратив сумі 1921,00 грн. (Том 1 а. с. 33)
28.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 23.04.2019 року (Том 1 а. с. 43), посилаючись на те, що йому було невідомо про те, що дана справа розглядається в суді, оскільки копію позовної заяви з додатками він не отримував, та йому стало відомо про існування заочного рішення суду лише 23.10.2019 року, коли за місцем його роботи надійшла постанова державного виконавця про звернення стягнення на доходи боржника від 07.10.2019 року, після чого він звернувся до канцелярії суду та лише 28.10.2019 року отримав копію заочного рішення у даній справі.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31.01.2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду було задоволено, заочне рішення від 23.04.2019 року по цивільній справі № 243/2040/19, провадження № 2/243/1048/2019, скасовано, призначено справу до розгляду. (Том 1 а. с. 80)
02.03.2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.11.2007 року на загальну суму 35633,23 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 10838,41 грн., в т. ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 10838,41 грн., та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 24794,82 грн., а також стягнути понесені позивачем судові витрати.
Представник позивача Лещенко Д.Ю. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Лещенко С.В., в судовому засіданні позовні вимоги Банку не визнали повністю, просили відмовити в їх задоволенні у зв'язку зі спливом строку позовної давності звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідач заперечує те, що він отримував кредитні картки № НОМЕР_1 , терміном дії до червня 2014 року включно, та № НОМЕР_2 , терміном дії до березня 2016 року включно, та враховуючи те, що дві зазначені картки відповідач не отримував, а строк дії останньої картки № НОМЕР_3 , яку відповідач отримував, - до травня 2012 року включно, позивач, звернувшись до суду з позовом 01.03.2019 року, пропустив встановлений законодавством трирічний строк позовної давності.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до укладеного договору № б/н від 26.11.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (Том 1 а. с. 7-14, 75, 76, 134-135)
На підставі заяви ОСОБА_1 від 26.11.2007 року на його ім'я було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку за № НОМЕР_4 терміном дії до червня 2009 року включно. (Том 1 а. с. 7, 124, 134 зв.бік)
Після цього ОСОБА_1 звернувся до Банку із заявою 24.07.2009 року, на підставі якої йому було видано кредитну картку № НОМЕР_3 терміном дії до травня 2012 року включно. (Том 1 а. с. 77)
Окрім цього, відповідно до наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» довідки (Том 1 а. с. 123 зв. бік, 134, 174, 184), на ім'я ОСОБА_1 було видано також ще дві кредитні картки: № НОМЕР_1 , відкрита 11.08.2010 року, термін дії до червня 2014 року включно, та № НОМЕР_2 , відкрита 29.05.2012 року, термін дії до березня 2016 року включно.
Як вбачається з відомостей, наданих банком, щодо руху коштів по картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 (Том 1 а. с. 118-123, 129-133, 169-173, 179-183), відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював платіжні операції за допомогою всіх вищезазначених карток, знімав готівку, сплачував заборгованість, тощо.
Згідно з відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 01.09.2020 року № 1270115-ВБ, наданою на запит суду (Том 1 а. с. 116, 127), Кредитна картка може бути видана клієнту при зверненні останнього до установи Банку, якщо термін її дії сплив або її було загублено, та якщо клас картки було підвищено у зв'язку з певними обставинами. Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнту. Згідно з Умовами обслуговування, Банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає карти, їх вид та строк дії визначено в Заяві та Пам'ятці клієнта. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Клієнт має право звернутися до установи Банку з метою перевипущення недійсних карток. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, вся сума заборгованості, яка сформувалась на дату перевипуску, відображається й враховується, в тому числі, і на перевипущеній картці. Оскільки перевипуск картки не являється укладенням нового кредитного договору, спрямований лише на випуск платіжної картки, додаткові документи під час її отримання не заповнюються, що не суперечить чинному законодавству України.
16.11.2020 року на адресу суду від представника відповідача, адвоката Лещенка С.В., надійшла заява про застосування строку позовної давності (Том 1 а. с. 160-161), згідно з якою відповідачем визнається факт укладання між ним та Банком кредитного договору № б/н від 26.11.2007 року, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 13900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Обов'язковий щомісячний платіж складав 7 % від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості. Відповідачеві було відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку та видано картку № НОМЕР_4 , термін дії якої - червень 2009 року включно. Посилаючись на ст. 256, ст. 257, ч. ч. 3, 4 ст. 267, ч. 1 ст. 631 ЦК України, та звертаючи увагу суду на те, що строк дії кредитної картки № НОМЕР_4 скінчився у червні 2009 року, а позовна заява про стягнення заборгованості подана Банком до суду лише 01.03.2019 року, представник відповідача вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Банку у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
У відповідності до відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 20.11.2020 року № 1858285-ВБ (Том 1 а. с. 167, 177), згідно з умовами кредитного договору, користуватися кредитною карткою можливо лише у випадку введення ПІН-коду, який, відповідно до Умов Договору, відомий лише Клієнту Банку. Позивач зауважує, що з виписки руху коштів по картковому рахунку відповідача вбачаються операції по зняттю коштів - ще є підтвердженням отримання кредитних коштів саме відповідачем.
Також 16.12.2020 року на адресу суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь від 09.12.2020 року № 1858285-ВБ (Том 1 а. с. 195), згідно з якою позивач, в доповнення до раніше наданих відповідей, зауважив, що створення фотографії Клієнта з продуктом Банку - карткою, є право банківської установи, а не обов'язком. Згідно з випискою по картковому рахунку відповідача, є операції по зняттю кошті, що є підтвердженням отримання кредитних картко саме відповідачем. Виписка по картрахунку є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжні картки та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт, та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали, а отже й отримав кредитні картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Надана виписка по картковому рахунку, на думку позивача, є належним та допустимим доказом по справі. Згідно з Постановою НБУ від 05.11.2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів», код авторизації - набір цифр або букв і цифр, який формується, надається емітентом або юридичною особою - учасником платіжної системи, яка діє за його дорученням, за результатами авторизації, що в свою чергу забезпечує гарантію видачі платіжної картки належному клієнту, запобігання шахрайських операцій з картами. Розділом VI встановлено, що користувач карти зобов'язаний: - надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним; - після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку, ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
13.01.2021 року на адресу суду від Банку надійшов лист від 29.12.2020 року № 2138829-ВБ (Том 1 а. с. 222), в якому позивачем викладено доводи, тотожні попереднім.
02.03.2021 року на адресу суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач остаточно просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.11.2007 року на загальну суму 35633,23 грн. та судові витрати. (Том 1 а. с. 241)
У відповідності до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26.11.2007 року станом на 11.02.2021 року сума заборгованості складає 35633,23 грн., в тому числі 10838,41 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 24794,82 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. (Том 1 а. с. 241а-242, Том 2 а. с. 2-10)
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного Кредитного договору № б/н від 26.11.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.
Однак, відповідач, визнаючи сам факт укладення кредитного договору № б/н від 26.11.2007 року між ним Банком, заперечує отримання ним двох кредитних карток, а саме - № НОМЕР_1 , відкритої 11.08.2010 року, терміном дії до червня 2014 року включно, та № НОМЕР_2 , відкритої 29.05.2012 року, терміном дії до березня 2016 року включно, та просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. (ст. 260 ЦК України)
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з ч. ч. 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В обґрунтування вимог про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності відповідач посилається на те, що він не отримував кредитні картки № НОМЕР_1 , відкриту 11.08.2010 року, терміном дії до червня 2014 року включно, та № НОМЕР_2 , відкриту 29.05.2012 року, терміном дії до березня 2016 року включно, а строк дії отриманої ним картки № НОМЕР_3 скінчився 01.06.2012 року, в той час, коли Банк звернувся до суду з позовом лише 01.03.2019 року.
Згідно з п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, Договір діє протягом дванадцяти місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу Сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.
В даному випадку у Договорі, укладеному між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 26.11.2007 року, конкретний строк кредитування не визначений, договір не припинявся, не розривався, відповідач до Банку з приводу припинення Договору не звертався, доказів протилежного суду не надано.
У ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З викладених норм права вбачається, що кожна сторона сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлений сторонами вимог та наданих ними доказів.
Заперечуючи під час розгляду справи отримання кредитних карток № НОМЕР_1 , відкритої 11.08.2010 року, терміном дії до червня 2014 року включно, та № НОМЕР_2 , відкритої 29.05.2012 року, терміном дії до березня 2016 року включно, відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що він звертався до Банку з метою з'ясування, на яких підставах на його ім'я були видані зазначені картки, та хто саме ними користується, здійснює платіжні операції, грошові перекази, знімає готівку, що відображено у виписки по картковому рахунку відповідача, якщо особисто ОСОБА_1 вказані картки не отримував.
У відповідності до п. п. 6.1, 6.3, 6.10, 6.11 Розділу 6 Умов та правил надання банківських послуг, до обов'язків Клієнта входить: не передавати Карти, ПІНи третім особам, не використовувати Карти або нанесені на них дані з метою, не передбаченою цим договором, або такою, що суперечить чинному законодавству; отримувати виписки про стан Картрахунків та про проведені операції по Картрахунках; вживати заходів для запобігання втрати (викрадення) Карт, ПІНа (персонального ідентифікаційного номеру) або інформації, нанесеної на карту та магнітну смужку, або їх незаконного використання; інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу, або отримання відомостей про їх незаконне використання. При настанні вищезазначених випадків необхідно звернутися до відділення Банку, в якому обслуговується Карта, або за визначеними телефонами.
Згідно з п. п. 8.1, 8.3 Розділу 8 Умов та правил надання банківських послуг, Власник несе відповідальність за операції, що здійснюються з Картами, в тому числі наданими Банком його Довіреним особам. Неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє Власника від виконання своїх обов'язків за договором. У випадку, якщо Власник дає згоду на проведення операцій з Картами або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання в подальшому. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу.
Як вбачається з анкет-заяв від 26.11.2007 року та 24.07.2009 року, які містяться в матеріалах справи, підписаних особисто відповідачем ОСОБА_1 , під час оформлення кредиту відповідач ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані йому у письмовому вигляді. Зазначений факт в судовому засіданні відповідачем або його представником не оспорювався.
З доводів відповідача та його представника судом вбачається, що відповідач, починаючи з 11.08.2010 року, коли була відкрита перша невизнана ним кредитна картка № НОМЕР_1 , та до теперішнього часу не звертався до Банку з метою з'ясування, на яких підставах на його ім'я були видані кредитні картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , та хто саме ними користується, з огляду на те, що особисто ОСОБА_1 дані картки не отримував. Також відповідач не звертався до правоохоронних органів з приводу того, що кредитними картками, відкритими на його ім'я користується невідома інша особа.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у своїх відповідях на адресу суду зауважив, що оскільки перевипуск картки не являється укладенням нового кредитного договору та спрямований лише на випуск платіжної картки, додаткові документи під час її отримання не заповнюються, що не суперечить чинному законодавству України, та оскільки з виписки руху коштів по картковому рахунку відповідача вбачаються операції по зняттю коштів - це є підтвердженням отримання кредитних коштів саме відповідачем.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_1 та його представника стосовно неотримання відповідачем кредитних карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , оскільки вказані заперечення нічим не обґрунтовані. Згідно з випискою по картковому рахунку відповідача, наданою Банком, всі чотири кредитні картки - № НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , були відкриті на ім'я ОСОБА_1 та після їх відкриття активно використовувались. Відповідач не звертався ні до Банку, ні до уповноважених правоохоронних органів з приводу незаконного використання платіжних карток від його імені. Окрім того, згідно із заявою відповідача про перегляд заочного рішення суду у даній справі від 23.04.2019 року, про існування на розгляді у Слов'янському міськрайонному суді Донецької області цивільної справи за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, відповідач дізнався 23.10.2019 року, після чого заочне рішення було скасовано та вже тривалий час справа перебуває на розгляді, однак, про факт не отримання ним кредитних карток № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ОСОБА_1 заявив лише в листопаді 2020 року.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що строк дії останньої, відкритої на ім'я відповідача, кредитної картки № 4149437726226028 закінчився 01.04.2016 року, а позовна заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, надійшла до суду 01.03.2019 року, суд приходить до висновку, що Банк звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Також підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України із поєднанням зі статтею 1048 ЦК України у разі прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.
У порушення зазначених норм закону відповідач зобов'язання за Кредитним договором № б/н від 26.11.2007 року належним чином не виконав, не погасив своєчасно заборгованість за кредитом, та на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 35633,23 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 10838,41 грн., в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 10838,41 грн., та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 24794,82 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що заявлені АТ КБ «ПРИВАТБАНК» уточнені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.11.2007 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід стягнути понесені Банком витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1048,1049,1050 ЦК України, суд -
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, заборгованість за договором № б/н від 26.11.2007 року на загальну суму 35633,23 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот тридцять три грн. 23 коп.), яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 10838,41 грн., в т. ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 10838,41 грн., та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 24794,82 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.)
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст рішення виготовлений 29 квітня 2021 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду А.О. Гончарова