Справа № 242/391/21
Провадження № 2/242/491/21
29 квітня 2021 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Переясловської Ю.А., за участю секретаря судового засідання Каменської А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» про стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна». Позовна заява мотивована тим, що вона з 04.11.2005 року по 11.06.2020 року та з 17.08.2020 року по 04.09.2020 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах та працювала в ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Україна». 04.09.2020 року її було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Після звільнення відповідач заборгував їй заробітну плату та не виплатив ці суми до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 30 926 грн. 47 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення в сумі 27863,48 грн. та судові витрати.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 25.01.2021 року прийнято справу до розгляду та відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала повністю та просить суд слухати справу у її відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Представник відповідача ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відзив суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону, суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Судом встановлено, що згідно запису № 28 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.01.1985 року, ОСОБА_1 з 17.08.2020 року по 04.09.2020 року перебувала на основному виробництві машиністом конвеєру 2 розряду.
Згідно запису № 29 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.01.1985 року, звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.
З довідки № 368-11 від 03.11.2020 року, виданої ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» вбачається, що заборгованість по заробітній платі позивача складає 30 926 грн. 47 коп.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов'язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов'язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до роз'яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню, оскільки дана сума заборгованості підтверджується довідкою, виданою відповідачем, і ніким не оспорюється, відповідач не спростував позовні вимоги. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 30 926 грн. 47 коп.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Однак, відповідно ст. 117 КЗпП України, механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно довідки № 366/11 від 03.11.2020 року, виданої ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Україна», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 269 грн. 42 коп.
Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».
Тобто, день звільнення ОСОБА_1 це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
Отже, оскільки останнім днем роботи ОСОБА_1 був «04.09.2020 року», тому суд вважає, що необхідно здійснити розрахунок середнього заробітку з наступного дня після його звільнення, а саме, з 05.09.2020 року.
Як вбачається зі змісту позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач просить стягнути середній заробіток за весь період розрахунку по день ухвалення судового рішення.
З урахування листа № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» та листа №3501-06/219 від 12.08.2020 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році», кількість робочих днів позивача, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 05.09.2020 року (з наступного дня після звільнення) по 29.04.2021 року (день ухвалення рішення) складає 164 дні, тому сума середнього заробітку за затримку розрахунку складає 44 184 грн. 88 коп. з розрахунку 269 грн. 42 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 164 (кількість робочих днів з дня звільнення по день ухвалення судового рішення).
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 26 червня 2019 року справу №761/9584/15-ц, прийшла до правового висновку щодо зменшення суми відшкодування, визначеного позивачу відповідно до ст.117 КЗпП України. Зокрема, в постанові зазначено, що відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України, його положення застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Таким чином, суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню, в сумі 25 000 грн.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суддопускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні із позовною заявою до суду сплачено судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору звільняються.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач ОСОБА_1 у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір в дохід державиза цією вимогою в розмірі 908 грн. 00 коп., згідно до ставки судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду (21.01.2021 р.).
Враховуючи те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, та оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. 80 коп. згідно до ставки судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» та відповідно до вимог ст. 140 ЦПК України, та беручи до уваги те, що суд задовольнив позовні вимоги в цій частині повністю, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 908 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237-1, 264, 430 КЗпП України,ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268, 280 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» (місцезнаходження: Донецька область, м. Українськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1, ЄДРПОУ 38033446) про стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» (ЄДРПОУ 38033446) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 30 926 (тридцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 47 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 88 коп., а всього у сумі 55 926 грн. 35 коп.
Суми, що підлягають стягненню, визначені судом без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» (ЄДРПОУ 38033446) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» (ЄДРПОУ 38033446) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 ( дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.А. Переясловська