справа №619/1327/21
провадження №2-а/619/132/21
28 квітня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Калиновської Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону, Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Так, ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, у якому просить скасувати постанову №150455 від 07.03.2021, щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 07.03.2021 відповідачем винесено постанову №150455 від 07.03.2021про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-2 КпАП України. Вказану постанову позивач вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Вказала, що намагалася виїхати з тимчасово окупованих територій на підконтрольну частину України через КПВВ Новотроїцьке, яке відкрито з боку України. З боку непідконтрольних територій КПВВ закриті всі, тому їй було відмовлено. На дійсний час вона є пенсіонером МВСУ з 2014 року та тимчасово не працює. Крім того, у звя?зку з постійною потребою їй необхідно купувати ліки для хворої матусі - 1938 року народження, яка не отримує пенсію з квітня 2017року, бо за станом здоров'я не могла перетинати КПВВ. Позивач вказує, що вона вимушено покидала непідконтрольні території будь-яким доступним способом.07 березня 2021 року під час перетину державного кордону з РФ до України позивач була затримана відділом прикордонної-служби «Дергачі» та відносно неї був складений протокол про адміністративне правопорушення. Зазначила, що пояснення вона під диктування уповноваженої особи виклала на окремому листку, про що є відмітка в протоколі. До підписання протоколу представники прикордонної служби відмовлялися повертати їй паспорт. В зв?язку з викладеним, позивач не згодна з постановою, оскільки вважає себе невинною, та просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, розгляд справи просила проводити без її участі, про що надала суду заяву.
Представник відповідача Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) в судове засідання не з'явився, наддав суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вказує, що на посадових осіб Державної прикордонної служби України державою покладено обов'язки з боротьби з адміністративними правопорушеннями. Законодавством України визначено порядок в'їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської області і визначено місця перетинання лінії розмежування особами, транспортними засобами та іншим майном. В Україні функціонує відповідний порядок перетинання державного кордону України на шляхах міжнародного сполучення через спеціально виділену територію місцевості з комплексом технічних засобів і споруд, які забезпечують право осіб на вільне пересування з дотриманням встановлених правил та функціонують на підставі рішень Кабінету Міністрів України. Розпорядженням КМУ від 18.02.2015 №106-р «Про закриття пунктів пропуску через державний кордон» Кабінет Міністрів України закрив 23 пункти пропуску, з яких 1 міжнародний, 4 міждержавних та 18 місцевих на кордоні з Російською Федерацією, зокрема дані рішення стосуються пунктів пропуску (пунктів контролю) «Маринівка», «Новоазовськ», «Успенка», «Іловайськ», «Квашине», «Донецьк», «Должанський», «Червона Могила», «Ізварине», «Красна Талівка», «Юганівка», «Герасимівка», «Петрівка», «Луганськ».Таким чином на момент скоєння адміністративного правопорушення позивачем пункт пропуску «Новоазовськ» закритий та міжнародний рух там припинений.Також з бази даних Державної прикордонної служби України встановлено відсутність відомостей про виїзд встановленим порядком з території України. Представник відповідача вказує, що визнання провини підтверджується відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення, який не складався відносно позивача на підставі положень ч.3 ст.254 КУпАП, тобто позивач погодився із вчиненим правопорушенням, отримав наручно постанову, поставив в ній свій підпис, зауважень щодо порядку винесення рішень не робив. На підставі викладено представник відповідача вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Представник відповідача, Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи у встановлений строк від нього не надходило, тому, на підставі ст. 205 КАС України, суд розглядає справу за відсутності відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З матеріалів справи встановлено, що 07.03.2021, начальником 3 групи ІПК віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону лейтенантом Тур В.Г. щодо Акуліної Л.А. було винесено постанову №150455 від 07.03.2021 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-2 КУпАП про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 гривень.
У вказаній постанові зазначено, що 07.03.2021 о 14 годині 00 хвилин в пункті пропуску «Гоптівка» на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона виїхала до тимчасово окупованої території Донецької області 10.03.2020 через КПВВ «Новотроїцьке», а 06.03.2021 перетнула державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Новоазовськ». Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 №815 «Про затвердження порядку в?їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», чим вчинила адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на докази, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-2 КУпАП.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.
Щодо розгляду справи, який відбувся на місці скоєння адміністративного правопорушення без складання протоколу, суд виходить з наступного.
Рішенням Конституційного суду України по справі №5-рп/2015 від 26.05.2015 визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).
Так ст.ст. 33, 245, 256, 268 КпАП України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
Статтею 258 КпАП України визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За КпАП України до цього переліку належать, зокрема, порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (ст.204-2 КпАП України).
Скорочене провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що постанова відносно ОСОБА_1 винесена з процесуальними порушеннями, оскільки ОСОБА_1 заперечувала вчинення нею адміністративного правопорушення, їй не були роз'ясненні права. За таких обставин, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з істотними порушеннями ст. ст. 245, 256, 268 КпАП України.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, постанова, яка складена відносно позивача не містить доказів підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, тому є необґрунтованою, а лише факт визнання особою вчинення адміністративного правопорушення, як про те вказано в постанові про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень та не звільняє останнього від доведення його правомірності (таку ж позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 15 травня 2019 року, справа № 537/2088/17).
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що в діях позивача ОСОБА_1 був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Крім того, відповідач не подав до суду належні і допустимі докази на підтвердження правомірності дій по ухваленню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, дотриманню порядку складання цієї постанови та ознайомлення з нею, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, і на спростування даного позову.
Відтак, відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За встановлених і наведених судом обставин, суд вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена всупереч зазначеним нормам КУпАП.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, істотні порушення з якими складена постанова, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 204-2 КУпАП посадові особи Державної прикордонної служби України діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені Державної прикордонної служби України, що реалізує державну політику із забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222-1 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-2 КУпАП.
Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Ухвалою суду від 30.03.2021 залучено у якості співвідповідача - Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951).
З цього слідує, що за результатами розгляду справи слід прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 139, 246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 247, 251, 280 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону, Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову серії №150455 від 07.03.2021, винесену відносно ОСОБА_1 , щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП - закрити.
Відповідно до ч.4 ст.286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. В. Калиновська