Справа № 266/5936/20
Провадженя№ 2-а/266/5/21
19.04.2021 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області
в складі головуючого судді Курбанової Н.М.,
за участі секретаря Макогон С.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 27.02.2020 р. адміністративною комісією виконавчого комітету Маріупольської міської ради за результатами розгляду протоколу про адміністративні правопорушення №002697 від 30.01.2020 року винесена постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, за порушення п.п.11 та п.15.1 Розділу 15 Правил благоустрою території міста Маріуполя, затверджених рішенням Маріупольської міської ради №6/8 - 616 від 21.06.2011 року, а саме за захаращення міської території на об'єкті благоустрою загального користування будівельним сміттям, «Спорт залу» по АДРЕСА_1 . Вважає дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення адміністративного стягнення незаконними, оскільки на час їх винесення та до теперішнього часу вона не має ніякого відношення до «Спорт залу» по АДРЕСА_1 . Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Згідно витягу з реєстру платників податку у ФОП ОСОБА_1 зазначена податкова адреса суб'єкта господарювання: АДРЕСА_3 , а місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_4 , за неофіційними даними належить ТОВ «ВЕСЫ», до того ж у приміщенні безліч орендарів. Її було позбавлено можливості скористатися своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, в тому числі права бути присутнім при розгляді адміністративної справи 27 лютого 2020 року, зокрема: користуватися правовою допомогою, надавати свої пояснення, докази та заперечення. Вважає, що адміністративною комісією виконавчого комітету Маріупольської міської ради порушено вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігноровано процедуру, визначену приписами статтями 278, 279 КУпАП, а також помилково застосовано норми матеріального права. Протокол не містить жодного посилання на докази, які б підтверджували наявність в її діях адміністративного правопорушення. Про ухвалення оскаржуваної постанови їй стало відомо лише 11.11.2020 року після звернення до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Тому, просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом та скасувати постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради №307 від 27.02.2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на її користь суму судового збору у розмірі 840,80грн. та витрати з правничої допомоги в сумі 2000,00грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.11.2020 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, до суду не з'явилася.
Представник відповідача адміністративної комісії при Виконавчому комітету Маріупольської міської ради Манько Я.І., який діє на підставі довіреності, до суду надав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає вимоги позивача, викладені в адміністративному позові, незаконними та необґрунтованими. Зазначив, що 30.01.2020 р. о 16:35 при обстеженні території виявлено, що позивач ОСОБА_1 здійснила захаращення міської території на об'єкті благоустрою загального користування будівельним сміттям, за адресою: АДРЕСА_1 , «Спорт зал», що є порушенням ст. 152 КУпАП та п.п. 11 п. 15.1 Розділу 15 Правил благоустрою території міста Маріуполя, затверджених рішенням Маріупольської міської ради №6/8-616 від 21.06.2011 р. зі змінами та доповненнями, про що було складено протокол № 002697 від 30.01.2020р. Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради за адресою фактичного місця мешкання позивачки було направлено лист (повістку). При складанні вищезазначеного протоколу позивач була присутня та давала власні пояснення до протоколу. У зв'язку із зазначеним, вважає постанову адміністративної комісії виконкому міської ради від 27.02.2020 року №307 законною та обґрунтованою.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 255 КУпАП визначений перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 п. 2 цієї статті передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад (частини перша - четверта статті 41, статті 96-2, 103-1, 103-2, 103-3, 104, частина перша статті 106-1, статті 106-2, 127-2,149-152,частини третя - п'ята статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, 156-1, 156-2, 159 - 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5, 197, 198).
Згідно з ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 45, 46, 92, 99, 103-1-104-1, ст. 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), ст.ст. 138, 141, 142, 149-152, ч. ч. 1, 2 ст. 152-1, ч.1 ст. 154, ст.ст. 155, 155-2, ч. 2 ст. 156, ст.ст. 156-1,156-2,159, ст. 175-1 (за) порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 179, ст. 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ст. 181-1, ч.1 ст. 182, ст.ст. 183,185-12,186,186-1,189,189-1,196,212-1 цього Кодексу.
Статтями 278, 279 КУпАП встановлені загальні вимоги до розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Стаття 279 КУпАП встановлює порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно якого розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу, головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, відповідно до ст. 280 КУпАП уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадові особи) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючим в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколу про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Судом встановлено, що 30.01.2020 року інспектором з благоустрою головним спеціалістом Демченко Л.А. був складений протокол №002697 від 30.01.2020 року, з якого вбачається, що 30.01.2020 р. о 16:35 при обстеженні території виявлено, що позивач ОСОБА_1 здійснила захаращення міської території на об'єкті благоустрою загального користування будівельним сміттям, за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням п.п.11 п. 15.1 Розділу 15 «Правил благоустрою території міста Маріуполя», затверджених рішенням міської ради від 21.06.2011 №6/8-616 зі змінами та доповненнями внесеними рішенням міської ради від 20.09.2011 №6/11-962, від 16.04.2013 №6/27-3040, 23.12.2016 р. № 7/14-1099, відповідальність за що передбачена ст. 152 КУпАП.
Відповідно до копії повістки, наданій представником відповідача в обґрунтування своєї позиції, секретарем адміністративної комісії у Центральному районі була направлена вказана повістка на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів Юридичного департаменту Маріупольської міської ради, який був отриманий співробітником АТ «Укрпошта», в якому зазначено про смс-повістку на номер НОМЕР_1 .
Таким чином, повістка не була направлена на вірну адреси мешкання позивачки: АДРЕСА_2 , яка зазначена в протоколі, та на підтвердження отримання позивачкою смс-повістки суду доказів не надано, зокрема телефонограма представником відповідача не оформлювалася.
Постановою Адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 307 від 27.02.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1700,00 грн. Вказана постанова була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , 02.03.2020 р.
Статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) встановлена відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
Відповідно до п.44 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
У п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» також наголошується, що затвердження правил благоустрою територій населених пунктів є повноваженням сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким встановлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Згідно зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно п.п.11 п. 15.1 Розділу 15 «Правил благоустрою території міста Маріуполя», затверджених рішенням міської ради від 21.06.2011 №6/8-616 зі змінами та доповненнями, на об'єктах благоустрою забороняється захаращувати території будівельними та іншими матеріалами, конструкціями, сміттям, великогабаритними, ремонтними, побутовими відходами, відходами виробництва, накопичення снігу та льоду, столами лотками, ящиками, мішками, ялинками, тощо.
Суд також зауважує, що при встановленні складу і події адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП, адміністративною комісією не були здобуті та досліджені докази, щодо причетності позивачки до об'єкту благоустрою загального користування будівельним сміттям, за адресою: АДРЕСА_1 , «Спорт зал», комісія обмежилася лише письмовим поясненням позивачки у протоколі про те, що «сміття буде вивезене завтра». Протокол № 002697 від 30.01.2020 року було складено без залучення свідків правопорушення, а особа ОСОБА_2 була встановлена спеціалістом з її слів. Разом з цим, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні встановлюється органом (посадовою особою) на підставі повного і всебічного досліджених доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Отже дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при розгляді адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП адміністративною комісією при Виконавчому комітету Маріупольської міської ради 27.02.2020 року були порушені вимоги ст.ст.278-280 КУпАП.
Таким чином суд вважає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати постанову Адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 307 від 27.02.2020 і надіслати справу на новий розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Позивачка стверджує, що не отримала своєчасно постанову, а тому була позбавлена можливості протягом встановлено законом строку звернутися до суду для її оскарження. Доказів, які б спростовували це твердження позивачки суду не надано. З копії оскаржуваної постанови, наданої до суду відповідачем, вбачається, що відмітку про одержання копії постанови позивачем під підпис вона не містить, відсутня в ній і відмітка про відправлення постанови поштою, згідно з конвертом, постанова повернулася на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання. З огляду на це суд вважає за можливе поновити позивачу строк для звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката
Частиною 1, 7 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 543/775/17 відступили від висновку ВСУ, згідно якого за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року зазначено, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.1912545726.1 від 19 листопада 2020 року позивачкою сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено ЗУ «Про судовий збір».
Враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв'язку з задоволенням позову за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Маріупольської міської ради слід стягнути на користь позивачки сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн., а надміру сплачена сума судового збору у розмірі 420,40 грн. підлягає поверненню позивачці.
Стосовно заявленої вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь витрат на правничу допомогу у сумі 2000 грн. суд вказує наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу позивачкою надано копію квитанції на оплату юридичних послуг № 1 від 19.11.2020р. клієнтом ОСОБА_1 у сумі 2000,00грн.
Однак, договору про надання правової допомоги, укладеному між позивачкою та адвокатом Карпової Н.В. , доказів на підтвердження повноважень останньої, суду не надано.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
З урахуванням викладеного, суд вважає не доведеними витрати позивачки на правничу (правову) допомогу у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст. ст. 8-10, 74, 77, 241-246, 257, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради №307 від 27.02.2020 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 гривень скасувати, а справу направити на новий розгляд до адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м. Маріуполі Донецької області повернути ОСОБА_1 переплачену суму судового збору за подання до суду адміністративної позовної заяви, розмір якої становить 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, сплачену ОСОБА_1 за квитанцією №0.0.1912545726.1 від 19 листопада 2020 року.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 2050 грн. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Курбанова Н. М.