Справа № 265/1567/21
Провадження № 2/265/774/21
28 квітня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Адамової Т. С.,
за участю секретаря судового засідання Онищука О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втратившею право користування жилим приміщенням, -
11 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зняття її з реєстрації жилого будинку АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог зазначив, що йому на праві власності належить будинок, розташований по АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстровані він та відповідачка, яка є його колишньою дружиною. Однак, ОСОБА_2 не проживає в житловому приміщенні з 2016 року, оскільки знаходиться в іншій державі. Комунальні платежі відповідачка не сплачує, в утриманні житла участі не бере, її особистих речей у будинку немає. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 12 березня 2021 року відкрите спрощене провадження у справі та призначене судове засідання.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідачка, будучи двічі у встановленому порядку повідомлена про час і місце розгляду справи за місцем її реєстрації, у судове засідання не з'явилася. Відзиву та заяв від неї не надходило.
З урахуванням наведених обставин, суд вважає за можливе постановити рішення у відсутності сторін.
З'ясувавши позицію позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 15.12.2001 року Четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою та договору дарування від 11.11.2005 року, посвідченого Четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою (а.с. 4,5,6,7).
За інформацією Управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 17.02.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).
Як вбачається з заочного рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 березня 2021 року за позовом ОСОБА_1 шлюб між ним та ОСОБА_2 , розірвано (а.с. 13).
Відповідно до акту, виданого 28.04.2021 року КСН «Первомайський», у будинку АДРЕСА_1 , починаючи з 2016 року, фактично проживає один ОСОБА_1 .
Пунктом 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Згідно ж із ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В аспекті ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом за наявності двох юридичних фактів: по-перше, відсутність члена сім'ї власника понад 1 рік; по-друге, відсутність поважних причин його не проживання.
Аналізуючи вищевказані докази, судом встановлено, що відповідачка з 2016 року не проживає за адресою реєстрації без поважних причин.
Отже, враховуючи, що відповідачка не проживає більше року у будинку АДРЕСА_1 , тобто понад встановлені законодавством строки відсутня за місцем реєстрації без поважних причин, суд вважає можливим постановити рішення про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, тим самим задовольнивши пред'явлений позов по суті.
Крім того, у відповідності до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати з оплати судового збору у сумі 908 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втратившею право користування жилим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 908 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 28 квітня 2021 року.
Суддя Адамова Т.С.