Справа № 265/794/21
Провадження № 3/265/604/21
26 квітня 2021 року місто Маріуполь
Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Міхєєва Інна Миколаївна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліції №2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ІПН НОМЕР_1 , не працюючої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У період з 23.11.2020 року по 26.01.2021 року ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилась від передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків по вихованню дитини - неповнолітньої гр. ОСОБА_2 , внаслідок чого остання не відвідувала школу. Своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Повістки про виклик до суду на ім'я ОСОБА_1 надсилались рекомендованою поштою на адресу її проживання, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, однак конверти повернуті суду без отримання адресатом.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 свою провину визнала.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , яка знала про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлена про те, що справа розглядатиметься Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя, але до суду не прибула, станом розгляду справи не цікавилась.
При цьому суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Дослідивши адміністративний матеріал, суд приходить до наступного висновку.
Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Вказана норма є бланкетною і відсилає до законодавства, що встановлює певне коло обов'язків батьків щодо своїх дітей.
Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема частиною 3 передбачено, що батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про повну загальну середню освіту» батьки учнів мають права та обов'язки у сфері загальної середньої освіти, передбачені цим Законом, Законом України «Про освіту» та іншими законами України. На батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов'язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про освіту» батьки здобувачів освіти зобов'язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, повідомленням ЗОШ №57 до Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області щодо невиконання ОСОБА_3 батьківських обов'язків з проханням притягнути останню до відповідальності, поясненнями ОСОБА_1 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 .
Дослідивши докази, що знаходяться в матеріалах справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи особу правопорушника, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді попередження, яке за своїм видом і розміром буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Керуючись статтями 33, 40-1, 184, 283-287 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 гривні.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.М. Міхєєва