Справа № 236/1681/21
29.04.2021 м. Лиман
Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Саржевської І.В.,
за участю секретаря - Олійник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман за відсутністю сторін цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи в певний час,
27.04.2021 заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті свого батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області.На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , заявник отримав лікарське свідоцтво про смерть № 1437 від 15.03.2021 з довідкою про причину смерті (до форми № 106/у № 1437 від 15.03.2021), видане Республіканським бюро судово-медичної експертизи МОЗ так званої ДНР, та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 17.03.2021 Київським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої "Донецької народної республіки".
Заявник ОСОБА_1 27.04.2021 звернувся до Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), із заявою про реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 . Територіальний орган ДРАЦС повідомив про неможливість здійснити державну реєстрацію факту смерті фізичної особи з причини відсутності необхідних медичних документів, встановленої законодавством України форми. У зв'язку з чим заявник ОСОБА_1 не може зареєструвати смерть свого батька та реалізувати свої спадкові права.
З огляду на це, заявник ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду задля встановлення факту смерті батька ОСОБА_2 із заявою в порядку окремого провадження, просить встановити факт смерті фізичної особи у певний час.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не прибув, просить справу розглянути без його участі, на вимогах наполягає, про що суду надав відповідну заяву (а.с. 17).
Заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом; заінтересованою особою не направлено свого представника для участі в судовому засіданні, подано заяву про розгляд справи без участі такого представника; заперечень проти задоволення заяви заінтересованою особою висловлено не було.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали по справі, встановив наступні обставини і визначив відповідні до них правовідносини.
Відповідно до наданої заявником копії свідоцтва про народження, вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1709 від 03.09.2018 (а.с. 4).
Факт смерті ОСОБА_2 відображено в наданих заявником документах: лікарському свідоцтві про смерть № 1437 від 15.03.2021 з довідкою про причину смерті (до форми № 106/у № 1437 від 15.03.2021), виданому Республіканським бюро судово-медичної експертизи МОЗ так званої ДНР, та свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , виданому 17.03.2021 Київським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої "Донецької народної республіки"(а.с. 9-12). Оцінюючи зміст цих документів, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, висновки у справах проти Туреччини ( «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), Молдови та Росії ( «Mozer v. The Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії "Namibia case", ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на території, контрольованій не визнаним на міжнародному рівні державним утворенням.
Заявник 27.04.2021 звертався до Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 , однак орган ДРАЦС листом від 27.04.2021 № 212/20.35/133/21 повідомив про неможливість здійснення реєстрації цього факту через невідповідність поданих документів встановленій законодавством України формі, неможливість прийняття до розгляду документів, виданих підприємствами, установами, організаціями на тимчасово непідконтрольній українській владі території Донецької області (а.с. 16).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з причини тяжкої хвороби помер ОСОБА_2 . Заявнику ОСОБА_1 у зв'язку з цимна тимчасово непідконтрольній українській владі території були видані лікарське свідоцтво про смерть № 1437 від 15.03.2021 з довідкою про причину смерті (до форми № 106/у № 1437 від 15.03.2021), видане Республіканським бюро судово-медичної експертизи МОЗ так званої ДНР, та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 17.03.2021 Київським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої "Донецької народної республіки".
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації) на території Донецької області та вихід частини території області з-під контролю державної влади України.
Нормами ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі м. Донецьк Донецької області.
30.04.2018 року Президент України підписав Указ "Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», яким вводиться в дію рішення Ради національної безпеки і оборони. Глава держави також підписав Наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ «Про початок операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей». Згідно з цим наказом з 14:00 30 квітня 2018 року розпочато операцію об'єднаних сил відповідно до плану операції об'єднаних сил.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України" Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим твердження заявника про неможливість отримання на території, тимчасово непідконтрольній українській владі, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України, на теперішній час з об'єктивних причин.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для заявника ОСОБА_1 від встановлення факту смерті його батька в певний час залежить подальша можливість державної реєстрації цього факту, можливість оформлення спадкових прав на майно померлої особи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 в порядку окремого провадження про встановлення факту смерті особи в певний час підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 315-317, 319 ЦПК України, суд
Заяву окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи в певний час, - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області, Україна, у віці 90 років, з причини тяжкої хвороби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду відповідно до ст. 317, 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню; оскарження цього рішення не зупиняє його виконання.
Текст рішення виготовлено 29.04.2021.
Суддя -