Справа № 236/1682/21
28 квітня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Бєлоусова А.Є.,
за участю секретаря - Теліуса С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман за відсутності учасників справи цивільну справу за заявою окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про встановлення факту смерті особи у певний час,
27.04.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті своєї матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в с. Знаменка Знаменського району Кіровоградської області померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьку Донецької області, Україна, у віці 82 років з причини тяжкої хвороби. На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявник надала лікарське свідоцтво про смерть № 5460 від 23.11.2020, довідку про причину смерті (до форми №106/у № 5460), видані 23.11.2020 року, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 24.11.2020 року «Калінінським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої Донецької народної республіки».
ОСОБА_1 зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 . У квітні 2021 року вона звернулась до Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) із заявою про реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 , однак територіальним органом ДРАЦС було повідомлено про неможливість здійснити державну реєстрацію факту смерті фізичної особи з причини відсутності у заявника необхідних документів, встановленої законодавством України форми.
З огляду на це, ОСОБА_1 була змушена звернутися до суду задля встановлення факту смерті ОСОБА_2 із заявою в порядку окремого провадження, просить встановити факт смерті фізичної особи в певний час.
Заявник ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду її справи судом, однак для участі в судовому засіданні не прибула, просить справу розглянути без її участі, на вимогах наполягає, про що суду надала відповідну заяву.
Заінтересовану особу Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом; заінтересованою особою не направлено свого представника для участі в судовому засіданні, заперечень проти задоволення заяви заінтересованою особою висловлено не було.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини і визначив відповідні до них правовідносини.
Відповідно до наданої заявником копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13.09.1961 року, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00030543716 від 27.04.2021 ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 ..
Факт смерті ОСОБА_2 відображено в наданих заявником лікарському свідоцтві про смерть № 5460 від 23.11.2020, довідці про причину смерті (до форми №106/у № 5460), виданих 23.11.2020 року, свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24.11.2020 року «Калінінським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої Донецької народної республіки». Згадані документи видані на території тимчасово непідконтрольній державній владі України. Оцінюючи зміст цих документів, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, висновки у справах проти Туреччини ( «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), Молдови та Росії ( «Mozer v. The Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії "Namibia case", ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на території, контрольованій не визнаним на міжнародному рівні державним утворенням.
ОСОБА_1 зверталась до Жданівського міського відділу ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) із заявою про реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 однак орган ДРАЦС листом від 27.04.2021 року № 213/20.35/133/21 повідомив про неможливість здійснення реєстрації цього факту через невідповідність поданих документів встановленій законодавством України формі, неможливість прийняття до розгляду документів, виданих підприємствами, установами, організаціями на тимчасово непідконтрольній українській владі території Донецької області.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з причини тяжкої хвороби померла ОСОБА_2 ..Заявнику у зв'язку з цимна тимчасово непідконтрольній українській владі території виданілікарське свідоцтво про смерть № 5460 від 23.11.2020, довідка про причину смерті (до форми №106/у № 5460), видані 23.11.2020 року, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 24.11.2020 року «Калінінським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої Донецької народної республіки».
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст.82 ЦПК України є обставина проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації) на території Донецької області та вихід частини території області з-під контролю державної влади України.
Нормами ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі м. Донецьк Донецької області.
30.04.2018 року Президент України підписав Указ "Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», яким вводиться в дію рішення Ради національної безпеки і оборони. Глава держави також підписав Наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ «Про початок операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей». Згідно з цим наказом з 14:00 30 квітня 2018 року розпочато операцію об'єднаних сил відповідно до плану операції об'єднаних сил.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України" Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим твердження заявниці про неможливість отримання на території, тимчасово непідконтрольній українській владі, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України, на теперішній час з об'єктивних причин.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для заявника від встановлення факту смерті її матері в певний час залежить подальша можливість державної реєстрації цього факту, можливість оформлення спадкових прав на майно померлої особи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 в порядку окремого провадження про встановлення факту смерті особи в певний час підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 315-317, 319 ЦПК України, суд,-
Заяву окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про встановлення факту смерті особи у певний час - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в с. Знаменка Знаменського району Кіровоградської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьку Донецької області, Україна, у віці 82 років з причини тяжкої хвороби.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду відповідно до ст. 317, 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню; оскарження цього рішення не зупиняє його виконання.
Суддя -