Ухвала
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 520/14487/19
провадження № 61-4391ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна,
15 березня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року з пропуском передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження (ураховуючи вихідні дні) було 25 січня 2021 року.
У клопотанні, яке містилось у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просив поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що на вимогу ухвали Верховного Суду від 29 січня 2021 року було подано 12 лютого 2021 року уточнену касаційну скаргу. 12 березня 2021 року поштою ОСОБА_1 отримав ухвалу Верховного Суду від 01 березня 2021 року на виправлення нібито неправильного вказання назви суду та вимогу вказання номерів проваджень справ, проте, що по цим справам немає відповідних номерів проваджень. Після термінової консультації з Першим Одеським місцевим центром вторинної безоплатної правової допомоги Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та адвокат доклали всіх зусиль для своєчасного складання касаційної скарги, незважаючи на карантин, на скасування особистого прийому в місцевому центрі вторинної безоплатної правової допомоги, на поганий стан здоров'я позивача, відсутність у нього грошей. До клопотання ОСОБА_1 було додано копії: виписки із медичної карти ОСОБА_1 від 17 квітня 2018 року; епікризу із історії хвороби щодо знаходження на стаціонарному лікуванні з 05 по 18 квітня 2017 року; заяви ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2020 року про видачу копій рішень у справі.
Однак, особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовувала чому ним не виконано вимоги ухвали суду про залишення його попередньої касаційної скарги без руху, оскільки аналіз ухвали Верховного Суду від 01 березня 2021 року, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень свідчив, що ОСОБА_1 не зазначив щодо застосування яких саме норм права у подібних правовідносинах викладені висновки Верховного Суду, які не враховані судом апеляційної інстанції, а також правильно не вказав найменування суду, до якого подано касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року указані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, а касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для надання особі, яка подала касаційну скаргу, права звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення та подавши відповідні докази.
У квітні 2021 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Заява мотивована тим, що тільки 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримав з суду першої інстанції копію відповідної постанови та усі необхідні ухвали, а тому затримка у подання цієї касаційної скарги виникла з вини суду першої інстанції. Також ОСОБА_1 зазначає, що він та черговий адвокат Першого Одеського місцевого центру вторинної безоплатної правової допомоги Міністерства юстиції України доклали всіх зусиль, незважаючи на карантин та скасування особистого прийому в місцевому центрі вторинної безоплатної правової допомоги, поганий стан здоров'я позивача, відсутність у нього грошей для своєчасного подання касаційної скарги. ОСОБА_1 зазначає, що уточнена касаційна скарга на вимогу ухвали Верховного Суду від 29 січня 2021 року була подана 12 лютого 2021 року. 12 березня 2021 року ОСОБА_1 отримав ухвалу Верховного Суду від 01 березня 2021 року, у якій, на думку позивача, Верховний Суд всупереч чинного законодавства не вказав як саме повинна бути вказана назва суду та не вказав норми законів України або відповідні норми міжнародного права щодо вимог суду. Після екстреної консультації з Першим Одеським місцевим центром вторинної безоплатної правової допомоги Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 внесено зміни до касаційної скарги, а саме: виключення з посилання ті постанови Верховного Суду, у яких відсутні номери проваджень. Відкоригована скарга отримана ним з центру вторинної безоплатної правової допомоги та відправлена до суду на протязі 72 годин з моменту отримання ухвали Верховного Суду. Також ОСОБА_1 у клопотанні зазначає, що будь-яка затримка підготовки та подання відповідей до Верховного Суду пов'язана з затримкою отримання документів з суду першої інстанції, поганим станом його здоров'я, нестачею грошей, доглядом за батьком. Окрім цього, ОСОБА_1 посилається на те, що Верховний Суд не направляє відповідні ухвали у справі до центру вторинної безоплатної правової допомоги, що ускладнює виконання волі касаційного суду, хоча він є стороною у справі.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Аналіз наданих пояснень на обґрунтування пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою свідчить, що вказані підстави не можна вважати поважними з наступних підстав. ОСОБА_1 не обґрунтовано та не надано будь-яких належних доказів про те, чому ним не виконано вимоги ухвали суду про залишення його попередньої касаційної скарги без руху.
Аналіз ухвали Верховного Суду від 01 березня 2021 року про повернення попередньої касаційної скарги, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить, що ОСОБА_1 необхідно було вказати постанови Верховного Суду (дату винесення та єдиний унікальний номер справи), в яких викладені висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскарженому судовому рішенні, а також зазначити щодо застосування яких саме норм права у подібних правовідносинах викладені висновки Верховного Суду, які не враховані судом апеляційної інстанції. Разом з тим, із уточненої касаційної скарги не вбачалось належного виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 січня 2021 року та усунення недоліків касаційної скарги, оскільки ОСОБА_1 не зазначив щодо застосування яких саме норм права у подібних правовідносинах викладені висновки Верховного Суду, які не враховані судом апеляційної інстанції, а також правильно не вказав найменування суду, до якого подано касаційну скаргу. Таким чином, посилання ОСОБА_1 на те, що Верховний Суд всупереч чинного законодавства не вказав як саме повинна бути вказана назва суду та не вказав норми законів України або відповідні норми міжнародного права щодо вимог суду є необґрунтованими.
Окрім цього, посилання ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження про те, що Верховний Суд не направляє відповідні ухвали у справі до центру вторинної безоплатної правової допомоги, що ускладнює виконання волі касаційного суду, хоча він є стороною у справі є необґрунтованими, оскільки касаційна скарга подана ОСОБА_1 особисто, у касаційній скарзі відсутнє зазначення Першого Одеський місцевий центру вторинної безоплатної правової допомоги Міністерства юстиції України як учасника справи.
Зазначення ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження про те, що затримка у поданні цієї касаційної скарги виникла з провини суду першої інстанції, оскільки тільки 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримав з суду першої інстанції копію відповідної постанови є необґрунтованими з огляду на те, що оскаржена постанова Одеського апеляційного суду ухвалена 24 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 також не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, що пропуск строку на касаційне оскарження зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Будь-яких інших поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, оскільки наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року підстави є неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук