Ухвала
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 761/44150/16-ц
провадження № 61-4440ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення коштів,
18 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2020 року з пропуском передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження (ураховуючи вихідні дні) було 31 серпня 2020 року.
У клопотанні, яке містилось у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просив поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що 31 серпня 2020 року ним було подано касаційну скаргу, яка ухвалою Верховного Суду залишена без руху для зазначення обов'язкових підстав касаційного оскарження. ОСОБА_1 зазначає, що подав уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав касаційного оскарження, однак ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року касаційну скаргу було повернуто, оскільки заявником так і не було обґрунтовано обов'язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України. В подальшому ОСОБА_1 21 січня 2021 року звернувся із заявою про роз'яснення судового рішення, у якій просив більш детально пояснити мотиви суду, викладені в ухвалі від 07 грудня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення відмовлено. Таким чином, ураховуючи указані ухвали, ОСОБА_1 подає уточнену касаційну скаргу. Також, серед причин пропуску строку та підстав для його поновлення зазначено, що отримавши 15 січня 2021 року поштовим відправленням № 0306305907423 ухвалу Верховного Суду від 07 грудня 2020 року про повернення касаційної скарги, ОСОБА_1 вже 21 січня 2021 року звернувся із заявою про роз'яснення та чекав відповіді для з'ясування допущених порушень та їх виправлення. ОСОБА_1 зазначав, що указане свідчить, що на вчинення цих процесуальних дій, позивач не зволікав часу. Окрім цього, наявні інші непереборні обставини, які не сприяли в якнайшвидшому виправленню недоліків до вчасно поданої касаційної скарги, серед яких наявність на території України, в тому числі і в м. Києві, респіраторної хвороби COVID-19, а також захворювання людей серед близького оточення ОСОБА_1 спричинили необхідність самоізоляції для запобігання її поширенню, а також встановлення карантинних обмежень щодо соціальної діяльності та комунікацій, є однією з основних причин затримки та пропуску процесуального строку. З посиланням на пункт 3 Розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України (у редакції від 02 квітня 2020 року) та роз'яснення Верховного Суду від 22 квітня 2020 року щодо продовження процесуальних строків під час дії карантину, ОСОБА_1 просить поновити та продовжити пропущений строк для зазначення у касаційній скарзі обов'язкових підстав касаційного оскарження.
Однак, особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовувала чому ним не виконано вимоги ухвали суду про залишення його попередньої касаційної скарги без руху. Окрім цього, особа, яка подала касаційну скаргу, не надавала жодних доказів отримання 15 січня 2021 року ухвали Верховного Суду від 07 грудня 2020 року про повернення касаційної скарги та не обґрунтовувала і не надавала будь-яких належних доказів про те, чому повторна касаційна скарга подана лише 18 березня 2021 року. Окрім цього, ОСОБА_1 не було обґрунтовано та не надано жодних доказів того, що пропуск строку на касаційне оскарження зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року указані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, а касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для надання особі, яка подала касаційну скаргу, права звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення та подавши відповідні докази.
У квітні 2021 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Заява мотивована тим, що вимоги попередньої ухвали про залишення касаційної скарги без руху в розумінні скаржника були виконані, але суд не зарахував їх, як достатні. Ухвалою від 07 грудня 2020 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу. 21 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про роз'яснення ухвали про повернення касаційної скарги, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 надає суду докази отримання ним ухвали Верховного суду від 07 грудня 2020 року 15 січня 2021 року, а саме: ксерокопії супровідного листа від 12 січня 2021 року та конверту із номером штрихкодового ідентифікатора № 0306305907423, а також надає ксерокопії супровідного листа Верховного Суду від 08 лютого 2021 року про направлення ухвали від 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 , та конверту із номером штрихкодового ідентифікатора № 0306306044100. ОСОБА_1 зазначає, що згідно інформації з сайту ПАТ «Укрпошта» конверт із номером № 0306306044100 отриманий 10 лютого 2021 року.
Щодо подання касаційної скарги лише 18 березня 2021 року ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження зазначає, що він був травмований та в період з 10 лютого 2021 року по дату подання касаційної скарги відновлення здоров'я потребувало значних часових затрат та супроводжувалось емоційно-больовими напруженнями, а саме: внаслідок падіння 31 січня 2021 року позивач отримав забиття сідничної частини правої ноги (стегна), 02 лютого 2021 року звернувся за консультацією до ортопеда до реабілітаційного центру ДП «Медбуд», в подальшому травма призвела до набряку стегна та викликала утруднення при ходьбі, підвищення температури, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України», де в госпіталізації було відмовлено внаслідок дії на території країни обставин непереборної сили, лікування проводилось в режимі денного стаціонару - щоденного приходу в лікарню. Також позивач повторно звертався 02 березня 2021 року та 25 березня 2021 року за консультацією до реабілітаційного центру ДП «Медбуд». Таким чином, ОСОБА_1 зазначає, що в період з 10 лютого по 18 березня 2021 року затримка подання касаційної скарги пов'язана з травмою та необхідністю лікування. Окрім цього, особа, яка подає касаційну скаргу, зазначає, що у зв'язку із впровадженим карантином на території України, лікування пацієнтів з іншими симптомами у будь-яких закладах охорони здоров'я на їх вибір чи обрання бажаного лікуючого лікаря в умовах пандемії обмежене, що вплинуло на отриманий ОСОБА_1 спосіб лікування отриманої травми (стаціонарне лікування суттєво б вплинуло на перебіг та строк одужання отриманої травми). Тривале знаходження позивача в умовах карантинних обмежень створює несприятливі для нормальної життєдіяльності емоційні навантаження та напруження і указані фактори були вирішальними для нещасного випадку та при отриманні травми. Таким чином, пропуск строку на касаційне оскарження стався внаслідок нещасного випаду, який трапився з ОСОБА_1 під впливом обставин непереборної сили (карантину).
На підтвердження отриманої травми ОСОБА_1 додає до заяви ксерокопії: консультативного висновку ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України» від 02 квітня 2021 року, актів ДП «Медбуд» про надані медичні послуги від 02 лютого 2021 року, від 02 березня 2021 року, від 25 березня 2021 року; світлини ноги з травмою в різний період часу.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Аналіз наданих пояснень на обґрунтування пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою свідчить, що вказані підстави не можна вважати поважними з наступних підстав.
Аналіз змісту заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доданих до неї додатків свідчить, що ОСОБА_1 не обґрунтовано та не надано доказів того, що отримана ним травма об'єктивно перешкоджала йому подати повторну касаційну скаргу. Так, частина доданих до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження медичних документів, а саме: акт ДП «Медбуд» про надані медичні послуги від 25 березня 2021 року та консультативний висновок ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України» від 02 квітня 2021 року, де, як зазначає ОСОБА_1 , він проходив лікування в режимі денного стаціонару (щоденного приходу в лікарню), датовані вже після подання касаційної скарги.
Аргумент, зазначений у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження про те, що: ОСОБА_1 21 січня 2021 року звертався із заявою про роз'яснення ухвали про повернення касаційної скарги від 07 грудня 2020 року, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року та яка отримана ним 10 лютого 2021 року, не може бути поважною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки подання заяви про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 07 грудня 2020 року не є поданням касаційної скарги.
Окрім цього, ОСОБА_1 також не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, що пропуск строку на касаційне оскарження зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Будь-яких інших поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, оскільки наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 липня 2020 року підстави є неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук