Ухвала
Іменем України
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 760/2079/20
провадження № 61-6451ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року в складі судді: Букіної О. М., та постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дубровіна С. І., боржник - приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок»,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з скаргою на дії головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дубровіна С. І., боржник - приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок».
Скарга мотивована тим, що головний державний виконавець Дубровін С. І. не проконтролював законне виконання поновлення на роботі ОСОБА_1 згідно з рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року по справі № 760/1967/19, а також не забезпечив її фактичного допуску до роботи.
ОСОБА_1 просила: визнати незаконними дії головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубровіна С. І. під час проведення виконавчих дій щодо поновлення позивача на роботі, у зв'язку з тим, що головний державний виконавець діяв не в інтересах стягувача, а в інтересах боржника при проведенні виконавчого провадження № 60740241; визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубровіна С. І. про закінчення виконавчого провадження № 60740241 від 26 грудня 2019 року з виконання виконавчого листа № 760/1867/19 від 25 листопада 2019 року, так як повного фактичного виконання рішення суду не відбулося; відновити виконавче провадження № 60740241 для фактичного його виконання та повернути виконавчий лист до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для подальшого виконання.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Оскільки наказом № 40-к від 22 травня 2019 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі, тобто боржником ще до відкриття виконавчого провадження було виконано рішення суду, суди зробили висновок про правомірність винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження та відповідність дій державного виконавця вимогам статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, суди відхилили посилання ОСОБА_1 на те, що її фактично не було допущено до роботи та протиправно повторно звільнено із займаної посади, а також що державним виконавцем не було вчинено жодних дій на перешкоджання даному звільненню, оскільки указані обставини не є предметом розгляду скарги.
17 квітня 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та задовольнити скаргу.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням судами норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на порушення процедури ведення виконавчого провадження, а відтак це призвело до того, що фактичного виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року так і не відбулося. Після відкриття виконавчого провадження 28 листопада 2019 року, згідно статей 63, 65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повинен був перевірити виконання рішення не пізніше 03 грудня 2019 року, оскільки така категорія рішень підлягає негайному виконанню. Суди проігнорували те, що державний виконавець призначив перевірку виконання рішення лише 13 грудня 2019 року. Стягувач у листі від 02 грудня 2019 року повідомляла державному виконавцю, що роботодавець не пропускає її на підприємство для фактичного виконання рішення суду про поновлення на роботі, зокрема, внесення запису до трудової книжки. Державним виконавцем не накладено на боржника штраф за невнесення запису до трудової книжки з вини боржника на підставі частини другої та третьої статті 63 «Про виконавче провадження», а також державний виконавець не повертав виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з ненаданням трудової книжки стягувачем. Таким чином, невнесення запису про поновлення на роботі після винесення судом рішення відбулося не з вини стягувача. Ураховуючи викладене, державний виконавець не дотримався процедури ведення виконавчого провадження щодо поновлення стягувача на роботі, приховував матеріали виконавчого провадження та був у корупційній змові з боржником, тим самим порушивши конституційне право ОСОБА_1 на працю.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що 28 листопада 2019 року постановою головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубровіна С. І. відкрито виконавче провадження № 60740241 з примусового виконання виконавчого листа № 760/1867/19. У той же день державним виконавцем надіслано до ПАТ «Діпрозв'язок» вимогу про виконання рішення від 16 травня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій № 5 ПАТ Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» з 08 січня 2019 року строком до 13 грудня 2019 року.
03 грудня 2019 року ПАТ «Діпрозв'язок» звернулося до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виконання рішення суду від 16 травня 2019 року та надано відповідні докази, які свідчили про те, що наказом товариства від 22 травня 2019 року за № 40-к скасовано наказ ПАТ «Діпрозв'язок» від 08 січня 2019 року за № 5-к «Про звільнення» та з 08 січня 2019 року поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій № 05 ПАТ «Діпрозв'язок» на умовах п'ятиденного робочого дня з тривалістю робочого часу 40 годин на тиждень, з посадовим окладом 4 725,00 грн. Також, у заяві від 03 грудня 2019 року вказано, що на користь ОСОБА_1 сплачено повну суму на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 16 684,99 грн, проте ОСОБА_1 на роботу не з'являлася, до виконання своїх посадових обов'язків не приступила, трудову книжку для внесення відповідних записів не надала.
06 грудня 2019 року головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубровіним С. І. направлено ОСОБА_1 повідомлення про те, що виконавчі дії, а саме перевірка виконання рішення призначена на 13 грудня 2019 року о 14 год. 00 хв.
Актом державного виконавця Дубровіна С. І. від 13 грудня 2019 року про вихід державного виконавця за адресою місцезнаходження ПАТ «Діпрозв'язок»: м. Київ, вул. Солом'янська, 3, встановлено, що боржником виконано рішення суду та поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій № 5 ПАТ «Діпрозв'язок» з 08 січня 2019 року, зроблено відповідний запис у трудовій книжці та надано копії підтверджуючих документів, а саме: копію трудової книжки та копію наказу від 22 травня 2019 року.
Постановою головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубровіна С. І. від 26 грудня 2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60740241 з примусового виконання виконавчого листа № 760/1867/19, виданого 25 листопада 2019 року Солом'янським районним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій № 5 Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» з 08 січня 2019 року.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Згідно статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-43897св18) зроблено висновок, що «рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним та є підставою для прийняття рішення виконавцем про закінчення виконавчого провадження заодночасного виконання роботодавцем двох умов: 1) видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі; 2) внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Саме такі обставини підлягають перевірці виконавцем при виконанні рішень про поновлення на роботі працівника».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18 (провадження № 14-607цс19) зроблено висновок, що «законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний виконати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.».
Встановивши, що дії головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Дубровіна С. І. при проведенні виконавчого провадження № 60740241 та винесенні постанови від 26 грудня 2019 про закінчення виконавчого провадження відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», суди обґрунтовано відмовили в задоволенні скарги.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник - приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук