Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 199/5331/19
провадження № 61-16448св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом Бардаченко Володимиром Володимировичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красітної Т. П., Свистунової О. В. від 13 жовтня 2020 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» у Кримському регіональному управлінні ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN25000736773359 від 26 липня 2013 року (вклад «Стандарт» на 12 місяців), за умовами якого ОСОБА_1 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у початковій сумі 90 000 USD з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів, строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 8,5 річних; депозитний договір № SAMDN25000737224020 від 21 серпня 2013 року шляхом оформлення «Заявления № SAMDN25000737224020 на оформление вклада «Стандарт» на 12 мес.» з основною карткою № НОМЕР_2 , за умовами якого ОСОБА_3 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_2 , за умовами якого ОСОБА_3 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в початковій сумі 1 106 748,65 RUB з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів, строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 9% річних. Між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» у Кримському регіональному управлінні АТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN250007376733323 від 16 вересня 2013 року шляхом оформлення «Заявления № SAMDN25000737673323 на оформление вклада «Стандарт» на 12 мес.» з основною карткою № НОМЕР_3 за умовами якого ОСОБА_2 внесла на особовий рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти у початковій сумі 110 000 USD з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів, строком на 6 місяців з відсотковою ставкою 8% річних. 15 травня 2019 року позивачі звернулися до регіонального відділення АТ КБ «ПриватБанк» у м. Дніпро з письмовими заявами про повернення їм грошових коштів за вищевказаними депозитними договорами та відповідних процентів. Відповідач добровільно в позасудовому порядку відмовляється виконувати умови вищезазначених договорів та не бажає їх розривати та повертати позивачам грошові кошти. Позивачі вважають, що ситуація в АР Крим жодним чином не може бути підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань, адже банк був зареєстрований та знаходився в м. Дніпро, зараз в м. Києві, де він здійснює свою діяльність в звичайному режимі та виконує перед всіма клієнтами всі свої обов'язки.
На підставі викладеного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд розірвати депозитний договір № SAMDN25000736773359 від 26 липня 201 року (вклад «Стандарт» на 12 місяців) з основною карткою № НОМЕР_1 та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк'на користь ОСОБА_1 суму вкладу у валюті договору за депозитним договором № SAMDN25000736773359 від 26 липня 2013 року в сумі 90 000 дол. США; проценти у валюті договору за період з 27 липня 2013 року по день ухвалення судом рішення про розірвання договору; 3% річних у валюті договору за період з 20 травня 2019 року по день ухвалення судом рішення про розірвання договору; розірвати депозитний договір № SAMDN25000737224020 від 21 серпня 2013 року шляхом оформлення «Заявления № SAMDN25000737224020 на оформление вклада «Стандарт» на 12 мес.» з основною карткою № НОМЕР_2 та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу у валюті договору за депозитним договором № SAMDN25000737224020 від 21 серпня 2013 року у розмірі 1 106 748,65 рублів РФ; проценти у валюті договору за період з 22 серпня 2013 року по день ухвалення судом рішення про розірвання договору; 3% у валюті договору за період з 20 травня 2019 року по день ухвалення судом рішення про розірвання договору; розірвати депозитний договір № SAMDN25000737673323, укладений 16 вересня 2013 року шляхом оформлення «Заявления № SAMDN25000737673323 на оформление вклада «Стандарт» на 12 мес. З основною карткою № НОМЕР_3 та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу по валюті договору за депозитним договором № SAMDN25000737673323 від 16 вересня 2013 року в розмірі 110 000дол. США; проценти у валюті договору за період з 17 вересня 2013 року по день ухвалення судом рішення про розірвання договору; 3% у валюті договору за період з 20 травня 2019 року по день ухвалення судом рішення про розірвання договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Розірвано депозитний договір № SAMDN25000736773359 від 26 липня 2013, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором № SAMDN25000736773359 від 26 липня 2013 в розмірі 90 000 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 2 189 700 грн, проценти за період з 26 липня 2013 року по 24 грудня 2019 року в розмірі 35 572,74 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 865 484,76 грн., 3% за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 20 травня 2019 року по 24 грудня 2019 року в розмірі 1612,60 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 39 234,56 грн, а всього 127 185,34 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 3 094419,32 грн. Розірвано депозитний договір № SAMDN25000737224020 укладений 21 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором № SAMDN25000737224020 від 21 серпня 2013 року в розмірі 1 106 748,65 рублів РФ, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 431 631,97 грн, проценти за період з 21 серпня 2013 року по 24 грудня 2019 року в розмірі 230 996,65 рублів РФ, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 90 088,69 грн, 3% за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 20 травня 2019 року по 24 грудня 2019 року в розмірі 19 830,51 рублів РФ, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 7 733,90 грн, а всього: 1 357 575,81 рублів РФ, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 529 454,56 грн. Вирішено питання про судовий збір. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Розірвано депозитний договір № SAMDN25000737673323, укладений 16 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу за депозитним договором № SAMDN25000737673323 від 16 вересня 2013 року у розмірі 110 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 2 676 300 грн, проценти за період з 17 вересня 2013 по 24 грудня 2019 року у розмірі 42 495,19 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 1 033 907,97 грн, 3% за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 20 травня 2019 по 24 грудня 2019 року в розмірі 1 970,95 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 47 953,21 грн, а всього 154 466, 14 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 27 січня 2020 року становить 3 758 161,18 грн. Вирішено питання про судовий збір.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачами не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення ними депозитних договорів та знаходження грошових коштів на депозитних рахунках банку за депозитними договорами.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, у якій заявники просять скасувати зазначене судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суд м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявники зазначають неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 761/34628/15-ц (провадження № 61-4828св19), від 07 квітня 2020 року у справі № 316/265/17 (провадження № 61-20111св19), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/6896/16-ц (провадження № 61-34239св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 591/678/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 234/3636/16-ц (провадження № 61-28787св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 757/18978/18-ц (провадження № 61-19019св19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2812/15-ц (провадження № 61-29544св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 201/2727/16-ц (провадження № 61-25742св18), від 11 березня 2020 року у справі № 440/1331/18 (провадження № 61-21383св19), від 15 травня 2019 року в справі № 760/20593/15-ц (провадження № 61-17533св18); постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997цс16; постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2020 року на адресу Верховного Суду від АТ «ПриватБанк» надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що висновки апеляційного суду є обгрунтованими, оскільки позивачі не надали належних та допустимих доказів, які б підтверджували у встановленому законом порядку обставини внесення ними грошових коштів на банківські рахунки.
Узагальнені доводи пояснення на відзив
У грудні 2020 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли пояснення на відзив АТ КБ «ПриватБанк», у яких заявники вказують на те, що після звернення 03 вересня 2014 року позивача до відділення АТ КБ «ПриватБанк» у м. Миколаєві з вимогою надати йому банківські виписки працівники банку їх сформували, щоб він міг роздрукувати в своєму «Приват-24». Саме таку банківську виписку, сформовану для позивача 03 вересня 2014 року працівниками АТ КБ «ПриватБанк» у відповідності до положень пункту 3.7.2 (п.3.4.2.2.) «Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», позивач роздрукував у «Приват-24» з відтворенням печатки за допомогою технічних друкувальних приладів та факсимільним підписом, яка має юридичну силу без будь-яких мокрих печаток банку. Саме такі «оригінали» роздруковані з «Приват-24» й були надані суду, які додатково посвідчені підписом адвоката, який представляє інтереси позивачів у цій справі та які містять відтворення печатки за допомогою технічних друкувальних приладів та факсимільний підпис.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу №199/5331/19 з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 26 липня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» у Кримському регіональному управлінні АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDN25000736773359 вклад «Стандарт на 12 місяців», відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 90 000 USD з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів, строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 8,5% річних, для розміщення на депозитному вкладі № НОМЕР_1 .
Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN25000736773359 від 26 липня 2013 року на поточний рахунок № НОМЕР_1 підтверджується копією квитанції від 26 липня 2013 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 90 000,00 дол. США, квитанція засвідчена підписом касира банку та печаткою.
21 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» у Кримському регіональному управлінні АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDN25000737224020 з основною карткою № НОМЕР_2 , за умовами якого ОСОБА_3 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 1 106 748,65 RUB з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів, строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 9% річних.
Факт внесення ОСОБА_3 грошових коштів на рахунок № НОМЕР_2 , підтверджено копією довідки № 10380431, з якої вбачається інформація щодо залишку на рахунку станом на 13 травня 2014 року. Довідка засвідчена працівником банку ОСОБА_4 та містить печатку.
16 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» у Кримському регіональному управлінні АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDN25000737673323, за умовами якого ОСОБА_2 внесла на особовий рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 110 000 дол. США з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів, строком на 6 місяців з відсотковою ставкою 8% річних.
Внесення позивачем коштів на виконання договору № SAMDN25000737673323 від 16 вересня 2013 року на поточний рахунок № НОМЕР_3 підтверджується копією квитанції від 16 вересня 2013 року де зазначено, що ОСОБА_2 внесла 110 000,00 дол. США, квитанція засвідчена підписом касира банку та печаткою.
15 травня 2019 року позивачі звернулися до АТ КБ «ПриватБанк» із заявами про розірвання депозитних договорів та повернення грошових коштів, проте відповідачем грошові кошти вкладникам не повернуто.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Відповідно до статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
При вирішенні питання щодо дотримання письмової форми договору необхідно врахувати також пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (далі - Інструкція), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов'язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час -час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (пункт 1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов'язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Згідно з пунктом 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 визначено зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.
Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17, провадження № 61-4981св19, зокрема, дійшов висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнта є обов'язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Відповідні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року в справі № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, провадження № 14-90цс19, зробила висновок, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що надані позивачами докази у своїй сукупності не підтверджують факт укладення спірних договорів банківських вкладів.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 року № 757/64361/17 (провадження № 61-3305св19) зазначено «… заяви на оформлення вкладів та квитанції про отримання коштів відповідають письмовій формі договору банківського вкладу, є доказами укладення вказаного договору та внесення грошової суми на вкладні (депозитні) рахунки вкладника».
Поза увагою апеляційного суду залишились обставини того, що надані позивачами договори мають особисті підписи клієнтів та працівника банку, а також відтворення відбитку печатки банку технічними печатними засобами, договори містять інформацію з реквізитами банку, договори банківських вкладів та квитанції завірені представником позивачів - адвокатом Бардаченком В. В. у відповідності до пункту 9 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та не перевірив чи не є зазначене доказами укладення вказаних договорів та внесення грошової суми на вкладні (депозитні) рахунки.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу суду на вимоги позивача про стягнення процентів за договорами банківських вкладів.
Умовами договорів визначено, що строк вкладу автоматично подовжується ще на один строк, якщо вкладник не заявив про намір забрати кошти після закінчення попереднього строку вкладу.
При цьому, відсотки під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу по відсотковій ставці для вкладів даного найменування та строку, що діє в банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладання додаткових угод до договору. Поточний розмір діючої процентної ставки по вкладу вкладник може дізнатися у відділенні банку або на сайті банку.
Отже, договори банківських вкладів не містять визначеного розміру відсоткової ставки за користування грошовими вкладами у разі неналежного виконання зобов'язань за договорами після закінчення терміну їх дії.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.
Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 10 червня 2015 року № 6-36цс15, від 11 травня 2016 року № 6-338цс16.
За таких обставин слід виходити з того, що після закінчення терміну дії договору й у разі неповного виконання його умов, з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, передбаченою цим договором, в разі, якщо договором не визначено розміру процентної ставки за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неповного виконання грошового зобов'язання за ним, з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу, відповідно до статті 1070 ЦК України.
За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильне врахування висновків Верховного Суду.
Перевірка доводів касаційної скарги, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом Бардаченко Володимиром Володимировичем, задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун