Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 569/14618/13-ц
провадження № 61-4712св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелканов Денис Михайлович, товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року у складі судді
Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 рокуу складі колегії суддів: Верланова С. М., Кашперської Т. Ц., Савченка С. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Щелканова Д. М., товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») про визнання поруки припиненою, визнання недійсним та скасування виконавчого напису, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі
185 000,00 доларів США.
01 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов'язався перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань за вказаним вище договором про надання споживчого кредиту. Також на забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту, 01 серпня
2007 року, між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 246,9 кв. м, житловою площею 83,2 кв. м та земельну ділянку площею 0,1049 га, кадастровий номер 3222486601:01:005:0100, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначали, що у червні 2009 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про зміну умов кредитного договору, згідно з яким банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, зазначивши строк його погашення -
31 день з дня направлення письмової вимоги, тобто з 03 липня 2009 року. ПАТ «УкрСиббанк» протягом встановленого законом шестимісячного строку, а саме, з 03 липня 2009 року по 03 грудня 2009 року не пред'явило вимоги до поручителя ОСОБА_2 , тому позивачі вважали, що порука є припиненою відповідно до вимог статті 559 ЦК України.
Вказували, що 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, за яким ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту на суму 100 000,00 грн. Однак ТОВ «Кей-Колект» додатково нарахувало до вказаного боргу відсотки, штрафи та пеню.
Вказували, що відповідно до статті 514 ЦК України ТОВ «Кей-Колект» не мало права нараховувати відсотки, штрафи та інші платежі, в тому числі вимагати повернення кредиту, оскільки ТОВ «Кей-Колект» придбало у ПАТ «УкрСиббанк» не кредит, а лише борг у сумі 100 000,00 грн, що включає в себе нараховані банком відсотки, штрафи та інші платежі.
Також зазначали, що 26 липня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» вчинило односторонній правочин про перереєстрацію права власності на предмет іпотеки, без згоди його власника. Приватним нотаріусом були прийняті рішення № 30634954 та № 30634551 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та в Державному реєстрі речових прав проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».
Позивачі вважали, що сама по собі умова в договорі іпотеки про можливість набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення власника на вибуття майна з його володіння. Тому згода в договорі іпотеки не може вважатись волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння у розумінні статті 388 ЦК України. При цьому нотаріусу не було надано належних документів на підтвердження існування боргу, розрахунків заборгованості та документів на підтвердження прострочення виконання зобов'язань боржником, підтвердження отримання боржника вимоги про погашення заборгованості та висновку про вартість предмету іпотеки. Зазначали, що нотаріусом не було перевірено безспірності вимоги ТОВ «Кей-Колект». Тому вважали, що вказане вище майно підлягає витребуванню від ТОВ «Кей-Колект» на підставі статті 387 ЦК України.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили:
- визнати договір поруки № 131085 від 01 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» припиненим та зобов'язати повернути всі документи на предмет іпотеки, які наявні у ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелканова Д. М.;
- витребувати з незаконного володіння ТОВ «Кей-Колект» на користь
ОСОБА_1 нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею
246,9 кв.м, житловою площею - 83,2 кв.м та земельну ділянку площею 0,1049 га, кадастровий номер 3222486601:01:005:0100, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язати виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме та рухоме майно;
- застосувати наслідки статті 387 ЦК України та визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелканова Д. М. № 30634551 від 26 липня 2016 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею
246,9 кв.м, житловою площею 83,2 кв.м, та № 30634954 від 26 липня 2016 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею
0,1049 га, кадастровий номер 3222486601:01:005:0100, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект» і зобов'язати виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме та рухоме майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано припиненою поруку за договором поруки № 131085 від 01 серпня
2007 року, укладеним між акціонерним інноваційним комерційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання поруки припиненою, суд зробив висновок про наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для визнання поруки припиненою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути всі документи на предмет іпотеки, які наявні у ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Щелканова Д. М., суд першої інстанції виходив із того, що наслідком припинення поруки не може бути зобов'язання повернути всі документи на предмет іпотеки, оскільки дані договори є окремими забезпечувальними договорами, регулюються окремими нормами закону.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування написів, зобов'язання вчинити дії, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Кей-Колект», звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки обрав належний спосіб захисту порушеного права та здійснив реєстрацію права власності в позасудовому порядку відповідно до умов договору іпотеки та вимог чинного законодавства. Позивачами не надано суду доказів на підтвердження незаконності проведеної перереєстрації та незаконності рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та на земельну ділянку.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 березня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних про визнання протиправним та скасування прийнятих приватним нотаріусом Київського міського округу Щелкановим Д. М. рішень про державну реєстрацію права власності та зобов?язання виключити із Державного реєстру речових прав та нерухоме та рухоме майно, витребування із незаконного володіння нерухомого майна та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції .
Касаційна скарга мотивована тим, що для застосування такого способу захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання зобов?язань, внаслідок чого утворюється борг. Судами першої та апеляційної інстанцій не було застосовано норму частини першої статті 33 Закону України «По іпотеку» та не встановлено наявність реального боргу у ОСОБА_1 перед ТОВ «Кей-Колект». Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння (рішення Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц). За таких обставин судами було неправильно застосовано статі 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», що потягло постановлення необґрунтованих судових рішень. Під час здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку та житловий будинок, нотаріусу не було надано будь-яких документів, що підтверджують існування боргу на момент державної реєстрації права власності, а так само не було надано документів, що підтверджують визнання цього боргу ОСОБА_1 . Судами не було взято до уваги те, що ОСОБА_1 не отримувала вимогу ТОВ «Кей-Колект» оскільки в період часу з 28 листопада 2014 року по 17 квітня 2015 року вона перебувала на території АР Крим.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 29 березня 2019 року про виправлення описки, відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Зупинено дію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року,до закінчення касаційного провадження.
19 квітня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 14 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелканова Д. М., ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування прийнятих приватним нотаріусом Київського міського округу Щелкановим Д. М. рішень про державну реєстрацію права власності та зобов?язання виключити із Державного реєстру речових прав та нерухоме та рухоме майно, витребування із незаконного володіння нерухомого майна.
У іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року в касаційному порядку не оскаржуються, а тому згідно правил частини першої статті 400 ЦПК України, судом касаційної інстанції не перевіряються.
Фактичні обставини справи
01 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», укладено договір про надання споживчого кредиту № 11191983001, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 185 000,00 Євро, що еквівалентно 934 250,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,2 % річних, з терміном повернення кредиту до 01 серпня 2022 року.
01 серпня 2007 року між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 01 серпня 2007 року, за умовами якої сторони доповнили договір графіком платежів, тарифами банку та визначили процедуру нарахування відсотків.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту, 01 серпня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та
ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 60259, за яким
ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 246,9 кв.м, житловою площею 83,2 кв.м, та земельну ділянку площею 0,1049 га (рілля), кадастровий номер 3222486601:01:005:0100, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать їй на праві власності.
Пунктом 2.1.1 договору іпотеки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки (пункт 2.1.2 договору іпотеки).
Звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 4.2 договору іпотеки).
Згідно з пунктом 5.1 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
У разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення його вимог (абзац 2 частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку») даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (пункт 5.4 договору іпотеки).
12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» за договором факторингу № 1 та договором про відступлення прав за договорами іпотеки, зокрема, свої права вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки.
Таким чином право вимоги перейшло до ТОВ «Кей-Колект» по кредитному договору та всі права банку за усіма забезпечувальними договорами.
17 лютого 2015 року ТОВ «Кей-Колект» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов'язання, в якому повідомило про укладення 12 грудня 2011 року вказаного вище договору факторингу з ПАТ «УкрСиббанк» та про необхідність протягом тридцяти днів сплатити на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитом, яка станом на 01 грудня
2013 року становила 287 982,90 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 169 088,28 доларів США, заборгованість за процентами у розмірі
118 894,62 доларів США. Також попереджено боржника про те, що у випадку не погашення заборгованості ТОВ «Кей-Колект» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» (т. 2, а. с. 180).
21 лютого 2015 року ОСОБА_1 отримала вказану письмову вимогу ТОВ «Кей-Колект», що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 179).
Однак ОСОБА_1 вимогу ТОВ «Кей-Колект» не виконала та заборгованість не погасила. Доказів на спростування розміру заборгованості ОСОБА_1 не надано.
26 липня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелканова Д. М. № 30634551 від 26 липня 2016 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та № 30634954 від 26 липня 2016 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, задовольнило свої вимоги про погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 01 серпня 2007 року шляхом позасудового врегулювання, а саме, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та реєстрації на своє ім'я права власності на предмет іпотеки: житловий будинок, загальною площею 246,9 кв.м, житловою площею 83,2 кв.м та земельну ділянку площею 0,1049 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно правил частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі
№ 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18) зроблено висновок про те, що «Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі».
Установивши, що в договорі іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов?язання у порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», суди зробили правильний висновок про відсутність порушень в діях іпотекодержателя щодо обрання позасудового способу захисту свого порушеного права.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною другою статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав.
У частині першій статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження
№ 14-48цс19).
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з пунктом 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов'язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).
Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.
У пункті 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.
Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Встановивши факт надіслання ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_1 вимогу
від 01 лютого 2015 року про усунення порушень основного зобов'язання, в якому повідомило про необхідність протягом тридцяти днів сплатити на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитом, яка станом на 01 грудня 2013 року становила 287 982,90 доларів США. Також попереджено боржника про те, що у випадку непогашення заборгованості ТОВ «Кей-Колект» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку». Встановивши факт отримання ОСОБА_1 вказаного повідомлення, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування реєстрації права власності.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, аргументи наведені у касаційній скарзі були предметом дослідження апеляційного суду, яким надано належну правову оцінку таким доводам. Судами у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелканова Д. М., ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування прийнятих приватним нотаріусом Київського міського округу Щелкановим Д. М. рішень про державну реєстрацію права власності та зобов?язання виключити із Державного реєстру речових прав та нерухоме та рухоме майно, витребування із незаконного володіння нерухомого майна - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 січня
2019 року.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелканова Дениса Михайловича, товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування прийнятих приватним нотаріусом Київського міського округу Щелкановим Денисом Миколайовичем рішень про державну реєстрацію права власності та зобов?язання виключити із Державного реєстру речових прав та нерухоме та рухоме майно, витребування із незаконного володіння нерухомого майназалишити без змін.
Поновити дію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 14 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун