Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 592/10260/16
провадження № 61-5017св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідачі: Сумська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Зем-Центр», Приватне підприємство «Мегаполіс», Управління Держгеокадастру в Сумському районі Сумської області, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , підписану адвокатом Мирославським Сергієм Володимировичем, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року в складі судді Костенка В. Г. та на постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року в складі колегії суддів Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Хвастика С. Г.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сумської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ТОВ «Зем-Центр», ПП «Мегаполіс», Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про скасування рішення міської ради.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить по ј частині житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вирішив скористатися своїм правом на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться під його часткою майна, у зв'язку з чим ПП «Мегаполіс» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.
При зверненні позивача з заявою про приватизацію земельної ділянки за адресою місця реєстрації нерухомого майна йому було відмовлено у приватизації земельної ділянки з підстав невідповідності поданих документів вимогам законодавства, а саме: перетин із земельними ділянками з кадастровими номерами 5910136600:13:003:0003, 5910136600:13:003:00034, 5910136600:13:003:00035. Земельні ділянки з кадастровими номерами 5910136600:13:003:00034, 5910136600:13:003:00035 перебувають у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2001 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 придбали у власність квартиру АДРЕСА_2 , після чого розробили технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності та право оренди за земельну ділянку під вказаним будинком.
Вказує, що технічна документація, яка була виконана ТОВ «Зем-Центр» на замовлення ОСОБА_3 , була виготовлена з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим він та інші співвласники житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 фактично позбавлені права на приватизацію земельної ділянки.
З урахуванням уточнень від 04 січня 2017 року просив визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради шостого скликання від 27 березня 2013 року № 2239-МР в частині передачі у спільну часткову власність та оренду земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової забудови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:13:003:0034, та в частині передачі в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової забудови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 площею 0,0413 га, кадастровий номер 5910136600:13:003:0035.
Ухвалою Сумського апеляційного суду залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, позов задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення Сумської міської ради від 27 березня 2013 року № 2239-МР «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам» в частині передачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельних ділянок у власність по АДРЕСА_2 площею 0,1 га кадастровий номер 5910136600:13:003:0034 та в оренду площею 0,0413 га кадастровий номер 5910136600:13:003:0035; вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваним рішенням Сумської міської ради від 27 березня 2013 року № 2239-МР про передачу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власність та користування земельних ділянок порушуються права позивача на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому частини жилого будинку, господарських будівель і споруд. При цьому, наявність акта погодження меж земельної ділянки не спростовує встановлені обставини про перетинання земельних ділянок сторін, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 14 грудня 2017 року № 1326/11334/2130/2131.
Суди встановили, що даний спір відноситься до юрисдикції цивільного судочинства, оскільки позивач обґрунтовує позов про скасування рішення органу місцевого самоврядування наявністю у нього права на отримання у власність частини спірної земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні та на якій знаходяться належні йому надвірні будівлі.
Аргументи учасників справи
У березні 2019 року представник ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, у якій він просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
рішення Сумської міської ради від 27 березня 2013 року № 2239-МР «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам», у томі числі відповідачам, відповідає вимогам закону, оскільки актом від 12 грудня 2012 року погоджено та закріплено в натурі межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , з яким ознайомлена дружина позивача, що є суміжним землекористувачем, і ці обставини свідчать про погодження меж земельних ділянок позивача та відповідачів;
суди не звернули уваги на те, що позивач не оскаржував у встановленому законом порядку рішення державного реєстратора про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру;
вказуючи про розташування на земельній ділянці відповідачів господарських споруд позивача як на порушення його прав, суди не звернули увагу на те, що ці споруди зведені без отримання дозвільних документів та вважаються самочинним будівництвом;
у справі, що переглядається позивач вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не пред'являв, оскаржує рішення, прийняте Сумською міською радою як суб'єктом владних повноважень, у зв'язку з чим позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства;
суди, врахувавши висновок судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи з питань землеустрою від 14 грудня 2017 року № 1326/11334/2130/2131, вийшли за межі позовних вимог.
У квітні 2019 року правонаступник позивача ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Вказує, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири. Ця обставина свідчить про те, що відповідачі як власники квартири не мали права приватизувати земельну ділянку, оскільки приватизації підлягають тільки земельні ділянки, розташовані при домоволодінні. ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тих підстав, що був виявлений перетин з земельними ділянками, що належать відповідачам, а тому вони з порушенням норм закону отримали у власність землю.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 січня 2012 року № 26 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 надано дозвіл на переведення належного їм на праві власності будинку квартирного типу за адресою: АДРЕСА_1 в будинок садибного типу.
06 жовтня 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності, згідно якого їм належить по ј частині житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що на земельній ділянці площею 652 м2 розташовані житловий будинок А-1, погріб п/г, гараж М, підвал п/д, сарай С, навіс с-1, вольєр Т, вбиральня У, душ Ф, яма вигрібна І.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2001 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 придбали у власність квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 січня 2012 року № 26 надано дозвіл ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на переведення належного їм на праві власності будинку квартирного типу за вказаною адресою в будинок садибного типу.
Указане рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 січня 2012 року № 26 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не було реалізовано та право власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 за ними у встановленому порядку не зареєстровано.
Відповідно до плану присадибної ділянки (викопійований з плану забудівлі кварталу) площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 складає 1306 м2.
У 2012 році ТОВ «Зем-Центр» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності та право оренди за земельну ділянку ОСОБА_3 (85/200), ОСОБА_4 (85/200) та Сумської міської ради (15/100) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до виготовленої технічної документації загальна площа земельної ділянки визначена у розмірі 0,1413 га.
Рішенням Сумської міської ради шостого скликання від 27 березня 2013 року № 2239-МР «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано громадянам у власність (оренду) земельні ділянки, надані раніше в користування. Згідно пункту 14 додатку № 2 до вказаного рішення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передано у власність по 85/200 від 0,1000 га земельної ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5910136600:13:003:0034, а також передано їм в оренду по 85/200 від 0,0413 га земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:13:003:0035, а всього від загальної площі 0,1413 га.
Право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910136600:13:003:0034, зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9492408 від 17 вересня 2013 року.
04 липня 2013 року на підставі вказаного рішення Сумської міської ради від 27 березня 2013 року між Сумською міською радою та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договір оренди вільної від забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 , загальною площею 85/200 частин від 0,0413 га та 85/200 частин від 0,0413 га, кадастровий номер 5910136600:13:003:0035. Земельна ділянка була надана в оренду для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд строком до 27 березня 2038 року. Договір оренди зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 2515494 від 17 вересня 2013 року.
У 2015 році за зверненням позивача ПП «Мегаполіс» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5910136600:13:003:0041. За результатами геодезичних робіт визначено ділянку площею 0,661 га.
Рішенням державного кадастрового реєстратора від 05 березня 2015 року № РВ-5900026432015 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки подані документи не відповідають вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру. Оскільки наявний перетин з ділянкою 5910136600:13:003:0003, площа співпадає на 0,4911% ( АДРЕСА_1 ), перетин з ділянкою 5910136600:13:003:0034, площа співпадає на 3,0694 % ( АДРЕСА_2 ), з ділянкою 5910136600:13:003:0035, площа співпадає на 21,6697 % ( АДРЕСА_2 ).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 1326/1334/2130/2131 від 14 грудня 2017 року фактичне просторове розташування, конфігурація, лінійні проміри та площа меж земельних ділянок з кадастровими номерами 5910136600:13:003:0034 та 5910136600:13:003:0035 за адресою: АДРЕСА_2 , що належать відповідачам, не відповідає даним правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки:
1) земельна ділянка з кадастровим № 5910136600:13:003:0034:
- рішенню Сумської міської ради VI скликання XXVIII сесії № 2239-МР від 27 березня 2013 року «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам»;
- поземельній книзі 5910136600130030034 від 03 червня 2013 року;
2) земельна ділянка з кадастровим 5910136600:13:003:0035:
-договору оренди земельної ділянки від 04 липня 2013 року (вчинено запис в Державному реєстрі прав 17 вересня 2013 року за № 2515494);
- витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 9492408 від 17 вересня 2013 року;
- рішенню Сумської міської ради VI скликання XXVIII сесії № 2239-МР від 27 березня 2013 року «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам»;
- поземельній книзі 5910136600130030035 від 21 червня 2013 року та не відповідає вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування (стаття 79, 91, 125, 126 ЗК України).
Додатком № 3 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою встановлено, що межі земельних ділянок, наданих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власність та оренду, не відповідають даним топографо-геодезичного знімання, тобто фактичним межам земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні відповідачів. Земельні ділянки, надані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власність та оренду, частково перетинаються із земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні позивача та на якій розташовані належні йому надвірні будівлі сарай М, убиральня У, душ Ф, сарай С та вольєр Т, що також підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).
Норми процесуального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.
Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.
Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).
Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов'язаний був довести, що рішення Сумської міської ради від 27 березня 2013 року в частині передачі у власність та оренду земельних ділянок відповідачам порушує його права та інтереси.
Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі рішення Сумської міської ради шостого скликання від 27 березня 2013 року № 2239-МР «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам» передано у власність по 85/200 від 0,1000 га земельної ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5910136600:13:003:0034, та в оренду по 85/200 від 0,0413 га земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:13:003:0035, а всього від загальної площі 0,1413 га.
Право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9492408 від 17 вересня 2013 року.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом та вказуючи про порушення його прав, зазначав, що він є власником ј частини домоволодіння по АДРЕСА_1 та має право на приватизацію земельної ділянки, на якій це майно розміщене.
У 2015 році за заявою позивача, ПП «Мегаполіс» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, проте, позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, через наявність перетину його земельної ділянки із земельними ділянками, що належать на праві власності та оренди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у зв'язку з чим позивач вважає рішення міської ради про передачу у власність та оренду земельних ділянок незаконним.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позовні вимоги про скасування рішення міської ради, суди виходили із того, що цим рішенням порушуються права позивача на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому частини жилого будинку, господарських будівель і споруд, оскільки експертним висновком встановлено накладення меж земельних ділянок сторін.
Висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 1326/1334/2130/2131 від 14 грудня 2017 року у цій справі встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5910136600:13:003:0034, 910136600130030034, що належать відповідачам, не відповідають рішенню Сумської міської ради від 27 березня 2013 року «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам».
Невідповідності вимогам закону оскарженого рішення міської ради суди не встановили та дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що земельна ділянка позивача сформована пізніше, ніж земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , даних про правовий режим земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок по АДРЕСА_1 , що належить на праві часткової власності позивачу, матеріали справи не містять і судом не встановлено, а сам по собі факт накладення земельних ділянок відповідачів, розміщення яких не відповідає рішенню Сумської міської ради від 27 березня 2013 року № 2239-МР, на сформовану земельну ділянку позивача не дає підстав для висновку про порушення прав позивача в момент прийняття оскарженого рішення міської ради.
Суди не встановили, чи є обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, підставами для скасування рішення міської ради про передачу у власність та користування земельних ділянок відповідачам.
З огляду на викладене, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, не здійснив повного та всебічного її розгляду, а апеляційний суд допущених судом першої інстанції порушень не усунув, не перевірив усіх доводів апеляційної скарги та не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
За таких обставин постанова апеляційного суду від 07 лютого 2019 року підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Аргументи касаційної скарги про те, що спір з приводу прийнятого рішення Сумською міською радою як суб'єкта владних повноважень має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, не заслуговує на увагу, оскільки спір, за вирішенням якого звернувся позивач, пов'язаний із майновим інтересом позивача стосовно земельної ділянки. Належними відповідачами у таких справах є особа, прав чи інтересів якої щодо відповідної земельної ділянки стосується оскаржене рішення органу місцевого самоврядування, а також цей орган. Правові висновки щодо юрисдикції судів викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 13 червня 2018 року у справі № 583/2715/16-ц (провадження № 14-174цс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , підписану адвокатом Мирославським Сергієм Володимировичем, задовольнити частково.
Постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної постанова Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року втрачає законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук