Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 947/23840/19
провадження № 61-14417св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Одеська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Юридичний департамент Одеської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року у складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Одеська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підставі п'яти постанов Київського районного суду м. Одеси, які були постановлені судом в один день - 19 квітня 2007 року, отримали у власність за рішеннями суду земельні ділянки.
За апеляційними скаргами заступника прокурора Одеської області вищевказані постанови Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року стосовно п'яти спірних земельних ділянках скасовано (постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року, від 03 листопада 2010 року, від 01 лютого 2011 року, від 16 березня 2011 року, від 24 травня 2012 року).
На підставі вищезазначеного, прокуратурою Одеської області ініційовано звернення до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідними позовами про визнання недійсними договорів та витребування п'яти спірних земельних ділянок у ОСОБА_4 . Рішенням Київського районного суду від 26 травня 2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц у задоволенні позовної заяви прокуратури Одеської області відмовлено в повному обсязі.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц, що залишено в силі постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, задоволено апеляційну скаргу прокуратури Одеської області та задоволено позов прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27 травня 2008 року, що укладені між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; визнано недійсними державні акти на право власності на п'ять земельних ділянок, що були видані на ім'я ОСОБА_12 . Також вищевказаним рішенням суду витребувано у ОСОБА_4 п'ять спірних земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради.
Однак, у період часу між ухваленням рішення Київським районним судом м. Одеси від 26 травня 2014 року та рішення апеляційним судом Одеської області від 23 грудня 2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц, ОСОБА_4 здійснила відчуження п'яти земельних ділянок ОСОБА_1 шляхом укладання договорів купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року.
07 червня 2017 року прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовними заявами до ОСОБА_1 про витребування п'яти спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Рішеннями Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року у цивільних справах № 520/6562/17, № 520/6560/17, № 520/6559/17, № 520/6561/17, № 520/6563/17 у задоволені позовних вимог прокуратури відмовлено з підстав відсутності предмету спору, оскільки в процесі розгляду справ відбулось об'єднання земельних ділянок за кадастровими номерами: 5110136900:45:008:0007, 5110136900:45:008:0006, 5110136900:45:008:0005 в одну земельну ділянку, загальною площею 0,2340 га, за кадастровим номером 5110136900:45:008:0032, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:008:0003 та 5110136900:45:008:0009 в одну земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 та роз'яснено право позивачів на звернення до суду за захистом свої порушених прав з аналогічним позовом, але щодо об'єднаних земельних ділянок.
Таким чином, впродовж останніх десяти років як Одеською міською радою так і іншими органами вживаються заходи щодо повернення у судовому порядку земельних ділянок комунальної власності, які вибули поза волею власника - територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради у власність останньої, однак, третіми особами та теперішнім власником - ОСОБА_1 проводяться дії, які унеможливлювали відновлення порушених прав.
Просила:
витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1282812151101;
витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1286545851101;
встановити порядок виконання рішення суду, а саме, що дане рішення суду є підставою для державної реєстрації права власності на вищевказані земельні ділянки за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Юридичний департамент Одеської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 , на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1282812151101.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1286545851101.
Встановлено порядок виконання рішення суду, у разі набрання ним законної сили, у відповідності до якого рішення суду є підставою відповідним суб'єктам державної реєстрації прав для здійснення дії з:
- проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1282812151101, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради;
- проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1286545851101.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 були придбані земельні ділянки, які в подальшому були об'єднані, за наслідком чого утворені дві, стосовно яких встановлено, що останні вибули з власності держави у незаконний спосіб, поза її волею, та в подальшому були відчужені особами, які не мали право на їх відчуження.
На час укладення договорів купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_1 придбав зазначені ділянки, ОСОБА_4 була обізнана про наявне судове провадження щодо витребування з її володіння спірного майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_13 , у якій проситьскасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, направити цивільну справу на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси або ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав доповнення до касаційної скарги за підписом представника ОСОБА_13 у якому доповнив перелік підстав касаційного оскарження, а також навів додаткові аргументи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо необхідності наявності законної мети втручання у право на мирне володіння майном у вигляді суспільного або публічного інтересу, викладені у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 372/4581/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 369/4858/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 522/23155/16-ц. Одеська міська рада не довела наявність конкретної причини - суспільної потреби, для вирішення якої необхідно витребувати майно. У витребуванні земельних ділянок від ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради відсутня законна мета. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме, норми статті 388 ЦК України у системному взаємозв'язку із нормою статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та з урахуванням принципу «належного урядування». Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини першої статті 261 ЦК України та помилково визначив дату початку відліку строку позовної давності, не врахував висновки, викладені у постанові Верховного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16. Київський районний суд м. Одеси не усунув і не вирішив сумніви ОСОБА_1 щодо упередженості судді Калініченко Л. В., не надав відповідь на його доводи щодо його відводу. Підставою для відводу судді стала неоднаковість підходу до правозастосування у даній справі у порівнянні з іншими справами, наявність взаємовиключних висновків щодо застосування одних і тих самих правових норм до аналогічних обставин. Суд апеляційної інстанції не надав мотивованої відповіді на аргументи відповідача щодо участі в ухваленні судового рішення судді, щодо якої існували обставини, підтверджуючі її упередженість та якій було заявлено відвід. Суд першої інстанції розглянув цивільну справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Суд першої інстанції не мав права в один день завершувати підготовче засідання по справі та відкривати судове засідання у справі по суті за відсутності відповідача.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2020 року Одеська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що витребування Одеською міською радою земельних ділянок, які вибули з комунальної власності територіальної громади м. Одесі поза її волею, становить значний суспільний інтерес, оскільки протягом тривалого часу територіальна громада м. Одеси не може розпоряджатися землями, які, зокрема, є матеріальною основою місцевого самоврядування, що приносить значну шкоду її правам та законним інтересам як власника та унеможливлює їх ефективне відновлення. Ані виконавчий комітет Одеської міської ради, ані Одеська міська рада не приймали жодних рішень, щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, які є предметом спору, будь-яким особам. Доводи та аргументи, викладені у касаційній скарзі відповідача є безпідставними, оскільки не спростовують фактів незаконного вибуття земельних ділянок з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Обґрунтування ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції статей 175-177,187 ЦПК України не знаходять свого підтвердження. Судом першої інстанції дотримані процесуальні строки розгляду даної справи як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії розгляду справи по суті.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 947/23840/19, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 , яке підписано представником ОСОБА_5 , про зупинення виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року.
Зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2020 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
У січні 2021 року матеріали цивільної справи № 947/23840/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 372/4581/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 369/4858/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 522/23155/16-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2019 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 19 листопада 2019 року.
19 листопада 2019 року підготовче судове засідання було відкладено на 12 грудня 2019 року, потім на 23 грудня 2019 року, на 16 січня 2019 року, на 31 січня 2020 року.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 була присутньою 16 січня 2020 року та повідомлена про відкладення підготовчого судового засідання на 31 січня 2020 року (т. 3 арк. спр.177-179).
Відповідач судову повістку на 31 січня 2020 року отримав 04 лютого 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 3 арк. спр. 216).
Як вбачається з протоколу від 31 січня 2020 року відповідач та його представник у судому засідання участі не приймали, підготовче засідання було оголошено продовженим, у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення справи відмовлено, закрито стадію підготовчого засідання. За клопотанням представника позивача про необхідність розпочати розгляд справи по суті суд розпочав розгляд справи та ухвалив рішення (т. 3 арк. спр.217-220).
Згідно частини першої статті 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Згідно частини другої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) закриття провадження у справі;
3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Згідно частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідач був обізнаний стосовно проведення підготовчого судового засідання 31 січня 2020 року, однак, про те, що в цей день справа буде розглядатися по суті, повідомлений не був.
Відповідно до статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що справа була розглянута по суті в порушення норм ЦПК України за його відсутністю. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач належним чином не був повідомлений.
Проте суд апеляційної інстанції на зазначені обставини справи та вимоги закону не звернув увагу та дійшов помилкового висновку про те, що доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення апелянта належним чином про дату, час і місце судового засідання є надуманими, оскільки спростовуються матеріалами справи. В матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання, яке призначено на 31 січня 2020 року через неознайомлення з письмовими поясненнями ОСОБА_3 .
Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки суд ухвалив рішення в той же день, коли було призначено підготовче засідання, без повідомлення відповідача про призначення судового засідання.
До схожих висновків дійшов Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 910/22878/17.
З урахуванням того, що встановлена наявність підстави, яка зумовлює скасування судового рішення, суд касаційної інстанції не аналізує інші підстави відкриття касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, направити справу до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року скасувати.
Передати справу № 947/23840/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов