Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 754/10324/18
провадження № 61-305св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року у складі судді Таран Н. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
Зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, про знесення самочинно збудованої частини будинку.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником 147/400 частин спірного домоволодіння (49/400 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
від 19 лютого 2014 року після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;49/200 частин на підставі договору дарування від 29 травня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ), ОСОБА_3 - 31/100 (124/400) частин (на підставі свідоцтва про право власності на частину будинку
від 26 лютого 2008 року), а їй, позивачці, належить 129/400 частин будинку (20/100 частин на підставі договору дарування від 26 червня 2008 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , 49/400 частин на підставі свідоцтва про на спадщину за заповітом від 31 березня 2015 року після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
09 вересня 2013 року начальник ЖЕК по обслуговуванню приватного сектору в присутності ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 провів обстеження будинку, за результатами якого склав акт про те, що на території домоволодіння виявлено невідповідність технічному паспорту, а саме: відсутня частина будинку літ. «А-1» та літ. «а-1» до фундаменту; фундамент у цій частині новий. При цьому ОСОБА_2 пояснював, що проводяться відновлювальні роботи, пов'язані з утриманням будинку, оскільки в цій частині необхідний капітальний ремонт. В акті також вказано, що дана частина будинку знесена без згоди представника співвласника ОСОБА_5 . З цього акту випливає, що частина будинку житловою площею згідно з технічним паспортом 36,80 кв. м (вся житлова площа будинку становить 69,40 кв. м) і загальною площею 69,20 кв. м знесена відповідачем.
Зазначала, що в провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває справа № 754/11126/16-ц за її позовом до ОСОБА_2 , треті особи:
ОСОБА_3 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, у якому вона просила зобов'язати відповідача відновити знесену частину житлового будинку, яка є спільною власністю сторін, з урахуванням будівельних матеріалів, з яких були побудовані демонтовані частини будинку (позначені на плані літ. «А-1» та
літ. «а-1»).
У знесеній відповідачем частині будинку була і її частка, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 березня 2015 року становила 129/400 частин будинку.
Вказувала, що вона має право володіти або набути право власності на земельну ділянку пропорційно до частки у праві власності на спірний будинок, тобто на 129/400 частини земельної ділянки, на якій він розташований.
Зазначене майно знесене відповідачем без її згоди, внаслідок чого вона втратила 49/400 частин житлового будинку та право користування земельною ділянкою, розмір якої пропорційний її частці у праві власності на будинок.
Незважаючи на заборону контролюючих органів, відповідач здійснює будівництво (реконструкцію) частини спірного будинку на АДРЕСА_1 з порушенням вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Крім того, будівельні роботи, які проводяться відповідачем, можуть призвести після їх закінчення до руйнування спірної частини будинку, а також до нещасних випадків (каліцтва) жителів цього будинку.
Спірний будинок після проведення реконструкції з урахуванням збільшення його площі може бути прийнятий в експлуатацію на загальних підставах. Оскільки така реконструкція здійснена без дозвільних документів та з порушенням будівельних норм і державних стандартів, то будинок не буде прийнятий в експлуатацію, а вона на рівні з іншими співвласниками фактично втратить право власності на його частину, тобто на 129/400 частин будинку, що є грубим порушенням її права власності на нерухоме майно.
У зв'язку з наведеним просила зобов'язати відповідача за свій рахунок знести самочинно збудовану будівлю (прибудову) на місці незаконно знесеної ним частини будинку АДРЕСА_1 , а саме:
- на місці частини будинку, позначеної на плані літ. «А-1», яка складалась з таких приміщень:
1) житлової кімнати, позначеної на плані цифрами 1-3, житловою площею
29,10 кв. м;
2) житлової кімнати, позначеної на плані цифрами 1-4, житловою площею
7,70 кв. м;
3) коридору, позначеного на плані цифрами 1-2, площею 11,00 кв. м;
- на місці частини будинку (прибудови), позначеної на плані літерою «а-1», яка складалась з таких приміщень:
1) веранди, позначеної на плані цифрами 1-1, площею 10,20 кв. м;
2) кухні, позначеної на плані цифрами 1-5, площею 6,80 кв. м;
3) тамбуру, позначеного на плані цифрами 1-І, площею 4,40 кв. м.
09 вересня 2019 ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, просила знести приміщення, зазначені в технічному паспорті від 12 жовтня 2018 року, а саме:
І поверх, квартира НОМЕР_1 : хол 1-1 загальною площею 22,50 кв. м; котельня 1-2 загальною площею 5,50 кв. м; кухня-їдальня 1-3 загальною площею 39,40 кв. м; санвузол 1-4 загальною площею 1,70 кв. м; санвузол 1-5 загальною площею
4,20 кв. м;
ІІ поверх, квартира НОМЕР_1: хол 1-6 загальною площею 19,10 кв. м; санвузол 1-7 загальною площею 6,00 кв. м, туалет 1-8 загальною площею 1,50 кв. м; житлова кімната 1-9 загальною площею 21,90 кв. м; житлова 1-10 загальною площею
14,60 кв. м; житлова 1-11 загальною площею 19,80 кв. м; санвузол 1-12 загальною площею 6,00 кв. м; санвузол 1-13 загальною площею 5,90 кв. м; житлова кімната 1-14 загальною площею 17,00 кв. м; коридор 1-15 загальною площею 12,10 кв. м;
ІІ поверх, квартира НОМЕР_2 : коридор 2-7 - 9,20 кв. м; санвузол 2-8 - 3,20 кв. м; гардероб 2-9 - 5,50 кв. м; житлова 2-10 - 22,80 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач вчинив протиправні дії у вигляді самовільного будівництва прибудови до будинку АДРЕСА_1 з істотним відхиленням від затвердженого проєкту та норм здійснення будівництва, порушив права позивачки як співвласника частини житлового будинку. За фактом самовільного будівництва відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності. Суд вказав, що позивачка звернулася з позовом як співвласник житлового будинку, у той час як право на звернення із позовом в порядку частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) має Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. Оскільки позивачка неправильно визначила передбачений законом спосіб захисту її порушеного права співвласника житлового будинку, вона є неналежним позивачем за заявленими позовними вимогами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у зв'язку зі здійсненням відповідачем реконструкції частини житлового будинку на земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку ним було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, замовлено робочий проект, перевірку несучої здатності основи та фундаментів, отримані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. За умов недоведеності того, що реконструкція спірного будинку зі збільшенням площі була здійснена з істотним порушенням будівельних норм і правил, а проведене будівництво суперечить санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації та впливає на міцність і безпечність цього об'єкта, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому апеляційний суд зазначив, що помилкове посилання суду першої інстанції на те, що позивачка неправильно обрала спосіб захисту порушеного права, не призвело до неправильного вирішення справи. З урахуванням змісту частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, співвласником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені співвласником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Позивачка не довела порушення вищевказаними діями відповідача її прав на володіння 129/400 частинами спірного домоволодіння, наявність фактів істотного порушення прав та інтересів інших осіб, неможливість усунення допущених відповідачем порушень без застосування такого крайнього заходу, як знесення самочинного будівництва.
Та обставина, що в провадженні суду перебуває справа, предметом спору в якій є вимога про відновлення незаконно знесеної частини будинку, який є спільною частковою власністю сторін у справі, не може бути самостійною підставою для задоволення даного позову.
Короткий зміст доводів та вимоги касаційної скарги
У січні 2020 року до Верховного Суду від представників ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі представники ОСОБА_1 зазначають, що висновки апеляційного суду про те, що реконструкція частини житлового будинку здійснена без істотних порушень будівельних норм і правил, не відповідають фактичним обставинам та суперечать матеріалам справи. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 376 ЦК України до спірних правовідносин.
Відповідач надав суду першої інстанції технічний паспорт реконструйованого спірного будинку від 12 жовтня 2018 року, з якого вбачається, що загальна площа приміщень становить 317,20 кв. м, з яких: самочинно збудована площа
приміщень - 238,00 кв. м, житлова площа реконструйованого будинку -
128,70 кв. м. Згідно з даними технічного паспорту цього ж домоволодіння, складеного незадовго перед незаконним знесенням його частини, а саме
18 травня 2012 року, загальна площа будинку становила 148,80 кв. м, а
житлова - 70,10 кв. м.
Тобто, загальна його площа зросла на 168,40 кв. м, а житлова - на 58,60 кв. м.
При цьому належним чином затвердженого проєкту реконструкції (будівництва) відповідачем суду не було надано. Вказані порушення неможливо усунути без знесення самочинного будівництва.
Посилання суду апеляційної інстанції на ті обставини, що відповідачем надано суду першої інстанції повідомлення про початок виконання будівельних робіт, замовлено робочий проєкт, суперечать матеріалам справи, оскільки рішенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві
від 21 грудня 2015 року № 53 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт: «Реконструкція і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 » від 27 листопада 2015 року № КВ 082153310030.
Незаконність продовження будівельних робіт випливає також з тієї обставини, що позивачка не надавала згоди на таке будівництво (реконструкцію) як його співвласник, що зазначено в приписах Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві.
Вже проведені відповідачем будівельні роботи, а також роботи, що проводились і проводяться на даний час без дотримання будівельних норм і правил, з порушенням технології будівництва, можуть призвести після їх закінчення до руйнування спірної частини будинку, що в свою чергу, може призвести до нещасних випадків (каліцтва) жителів цього будинку.
Така діяльність відповідача зробить неможливим виконання судового рішення в майбутньому у випадку задоволення її позовних вимог в справі
№ 754/11126/16-ц про відновлення ним знесеної частини житлового будинку, який є спільною частковою власністю сторін і третьої особи. Тому відновлення знесеної частини будинку можливе лише після знесення відповідачем незаконно збудованої ним частини будинку.
У порушення норм процесуального права апеляційний суд не допустив до участі у справі представника позивачки ОСОБА_5 .
Арґументи інших учасників справи
У січні 2020 року від представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -
ОСОБА_8 надійшов відзив, у якому вони просять касаційну скаргу представників ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Зазначає, що суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позивачкою наявності істотного порушення прав та інтересів інших осіб, неможливості усунення допущених порушень без знесення самочинного будівництва. Підстави для застосування статті 376 ЦК України відсутні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_1 , належить на праві власності: ОСОБА_2 - 147/400 частин; ОСОБА_3 - 124/400 частин;
ОСОБА_1 - 129/400 частин.
Відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 26 червня
2008 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 20/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 31 березня
2015 року ОСОБА_1 успадкувала 49/400 частин житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Будинок між співвласниками в натурі не поділено, порядок користування ним між співвласниками не визначався.
Відповідно до витягу з бази даних земельного кадастру вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 189,30 кв. м.
У будинку постійно проживають родини ОСОБА_2 (він, дружина, троє неповнолітніх дітей) та ОСОБА_3 (вона та її чоловік).
ОСОБА_1 у спірному домоволодінні не проживає та не зареєстрована.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості житлового будинку з прибудовами на АДРЕСА_1 , виконаного оцінювачем ТОВ «Трансєвро» 13 червня 2013 року, технічний стан об'єкта незадовільний, тобто експлуатація елементів будівель можлива лише при умові проведення їх ремонту, а фізичний знос їх становить приблизно 60 %. Оціночна вартість об'єкта оцінки становить 255 441,35 грн без ПДВ станом на дату оцінки.
У судовому засіданні ОСОБА_2 визнав, що через аварійний стан будинку за власні кошти у вересні 2013 року ним було знесено квартиру НОМЕР_1 у житловому будинку на АДРЕСА_1 , а на її місці зведено двоповерховий житловий будинок під літ. «А-ІІ» з двоповерховими прибудовами під літ. «а1», «а8», які не введені в експлуатацію. У квартирі НОМЕР_2 був проведений капітальний ремонт та добудовано другий поверх у житловій прибудові під літ. «А1-І», «а3», які також не введені в експлуатацію.
У 2015 році на підставі заяви ОСОБА_2 проектувальником ФОП
ОСОБА_9 розроблено проєкт «Реконструкція і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 ».
27 листопада 2015 року ОСОБА_2 подав до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві декларацію про початок виконання будівельних робіт.
У відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 14 березня 2016 року на звернення ОСОБА_5 щодо результатів перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання будівельних робіт на АДРЕСА_1 зазначено, що рішенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 21 грудня 2015 року № 53 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт
від 27 листопада 2015 року.
Відповідно до відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у міста Києві від 18 жовтня 2016 року на запит адвоката
Храпійчука В. О. щодо надання інформації відносно об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , перевіркою встановлено, що громадянин ОСОБА_2 не виконав вимоги виданого йому припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам
від 10 грудня 2015 року, а саме: не отримано згоду на проведення реконструкції від співвласника будинку, чим порушено підпункт «б» пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Під час перевірки на об'єкті будівництва також встановлені порушення вимог, зокрема частини п'ятої статті 26, частини першої статті 29, частини другої статті 26, частини четвертої статті 34, частини восьмої статті 36, частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5.5 ДБН В.3.2-2-2009 «Реконструкція, ремонт, реставрація об'єктів будівництва. Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», пунктів 3.2, 2.1.1, 2.2.1, 3.3.1 ДБН А.3.1-5:2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва», пункту 1.17 ДБН А.3.1-5:2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва».
На виконання припису від 10 грудня 2015 року на замовлення ОСОБА_2
ПП «Компанія Геосфера» виконано робочий проєкт «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , Деснянському р-ні», технічний звіт за результатами інженерно-геологічних вишукувань.
ТОВ «Буддизайн Плюс» проведено перевірку несучої здатності основи та фундаментів 001-001-ВDР2016-КР об'єкт: «Будівництво житлового будинку по
АДРЕСА_1 ». Відповідно до висновку інженера-конструктора ОСОБА_10 (кваліфікаційний сертифікат від 27 березня
2013 року АР №007046) існуючі фундаменти задовольняють умови будівництва, несуча здатність фундаментів має запас у 18 %; фундаменти відповідають всім вимогам загальної міцності, а залізобетонна основа фундаменту задовольняє загальній стійкості та перерозподілу навантажень на основу.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції мотивував відмову у задоволенні позову тим, що відповідач вчинив протиправні дії у вигляді самовільного будівництва прибудови до будинку АДРЕСА_1 з істотним відхиленням від затвердженого проєкту та норм здійснення будівництва. За фактом самовільного будівництва відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності. Разом з тим позивачка обрала неефективний спосіб захисту її порушеного права співвласника житлового будинку, а тому вона є неналежним позивачем за заявленими позовними вимогами (право на звернення із позовом в порядку частини сьомої статті 376 ЦК України має Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю).
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд зазначив, що за умов недоведеності того, що реконструкція спірного будинку зі збільшенням площі була здійснена з істотним порушенням будівельних норм і правил, а проведене будівництво суперечить санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації та впливає на міцність і безпечність цього об'єкта, підстави для задоволення позову відсутні. Помилкове посилання суду першої інстанції на те, що позивачка неправильно обрала спосіб захисту порушеного права, не призвело до неправильного вирішення справи. З урахуванням змісту частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, співвласником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені співвласником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частини першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У частині першій статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Відповідно до частин першої, п'ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , однак інший співвласник ОСОБА_2 порушив її право власності внаслідок знесення належної їй частини будинку та зведення на місці зруйнованої частини нового об'єкту, не введеного в експлуатацію. Зазначала, що вона не надавала згоди проведення реконструкції житлового будинку.
Суди попередніх інстанцій у порушення норм процесуального права належним чином не встановили фактичних обставин справи, якій мають значення для правильного вирішення спору, не врахували та не перевірили усіх зазначених у позовній заяві та уточнень до неї підстав позову, не визначилися з характером спірних правовідносин, не з'ясували, чи були порушені права позивачки знесенням частини будинку, співвласником якого вона є, чи є обраний нею спосіб захисту ефективним, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення та постанова судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження
№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з касаційним переглядом справи, судом касаційної інстанції не проводиться, а здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого
2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук