Ухвала
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 192/1180/19
провадження № 61-6018ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків та матеріальної шкоди,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про відшкодування збитків та матеріальної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 09 лютого 2017 року постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача було завдано механічні пошкодження. Відповідно до висновку експерта матеріальна шкода становить 138 184,34 грн, а вартість експертизи становить 1 300 грн. Відповідач застрахував свою цивільну відповідальність в ПАТ «Страхова група «ТАС», яка здійснила виплату у розмірі 46 490 грн, франшиза 510 грн.
Відповідно до складеної калькуляції вартість ремонту автомобіля позивача, наданою станцією технічного обслуговування, становить 35 200 грн - робота, 137 201 грн - матеріали. Вартість послуг евакуатора склала 800 грн.
Враховуючи те, що майно позивача було ушкоджено внаслідок ДТП і він зазнав з цього приводу неабияких душевних страждань, викликаних зміною способу життя через перебування автомобіля на ремонті, тому просив стягнути з відповідача матеріальне відшкодування збитків та матеріальну шкоду.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року залишено без змін.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Аналізуючи матеріали касаційної скарги судом встановлено, що ціна позову, станом на 01 січня 2021 року, не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн).
Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга,
є малозначною в силу закону.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі або у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою
статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків та матеріальної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун