19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 462/6408/19
провадження № 61-5296ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 березня 2020 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просив:
- визнати незаконним наказ ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» від 02 вересня 2019 року № 1389-ОС про звільнення з роботи ОСОБА_1 начальника відділу організації праці та заробітної плати у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників;
- поновити його на роботі на посаді начальника відділу організації праці та заробітної плати ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»;
- стягнути з ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2020 року в складі судді Палюх Н. М., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в складі колегії судів Левика Я. А., Мікуш Ю. Р., Шандри М. М., позов задоволено, визнано незаконним наказ ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» від 02 вересня 2019 року № 1389-ос «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу організації праці та заробітної плати ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з 04 вересня 2019 року; стягнуто з ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу в розмір 203 677,01 грн (вказана сума без утримання податку й інших обов'язкових платежів).
29 березня 2021 року ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення 203 677,01 грн середнього заробітку за період вимушеного прогулу.
Справа № 462/6408/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є справою незначної складності, яка не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
У касаційній скарзі ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» посилається на те, що справа має виняткове значення для товариства, оскільки через незначний дохід підприємство перебуває в режимі економії, а тому будь-які витрати негативно впливають на діяльність підприємства, яке знаходиться у стані постійного браку обігових коштів. Проте скрутний майновий стан не є підставою для відкриття касаційного провадження з підстав передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 березня 2020 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Крат
М. М. Русинчук