27 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/23066/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранця О.М., Кондратової І.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт ЛТД"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020
(головуючий - Дикунська С.Я., судді Станік С.Р., Тищенко О.В.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2020
(суддя Привалов А.І.)
у справі №910/23066/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт ЛТД"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", 2) Національний банк України
про стягнення 544 708 750,44 грн,
1. У зв'язку з перебуванням судді Вронської Г.О. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.04.2021, який наявний в матеріалах справи.
Історія справи
2. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" (далі - ПАТ"Дельта Банк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт Лтд" (далі- ТОВ "Ранфорт Лтд" ) про стягнення 544 708 750,44 грн., з яких: 281 520 886,41 грн. заборгованості за кредитом, 37 253 311,81 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 193 224 675,60 грн заборгованості за відсотками, 25 569 183,10 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 234 382,65 грн 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2 906 310,87 грн 3 % річних від суми прострочених відсотків.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Ранфорт Лтд" на користь ПАТ "Дельта Банк" 281 520 886, 41 грн заборгованості за кредитом, 37 253 311, 81 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 193 224 675, 60 грн. заборгованості за відсотками, 25 569 183, 10 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 234 382, 65 грн 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2 906 310, 87 грн 3% річних від суми прострочених відсотків, 160 776, 00 грн судового збору за розгляд апеляційних скарг, 175 392, 00 грн судового збору за розгляд касаційних скарг.
4. 09.10.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
5. 11.02.2020 ТОВ "Ранфорт Лтд" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про роз'яснення судового рішення щодо його виконання.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 заяву ТОВ "Ранфорт ЛТД", повернуто без розгляду.
7. Ухвалу мотивовано тим, що заяву подано без дотримання положень визначених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), зокрема, у заяві відсутні відомості про повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційні коди учасників справи, перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення), до заяви не додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи, а також не підтверджено повноважень особи, що її підписала, а тому вона підлягає поверненню заявнику без розгляду, на підставі положення ч. 4 ст. 170 ГПК України.
8. Не погоджуючись з вказаною ухвалою ТОВ "Ранфорт ЛТД" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу.
9. Крім того, 14.04.2020 до апеляційного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" (далі - ТОВ "Фінансова Оферта") про заміну сторони ПАТ "Дельта Банк" правонаступником ТОВ "Фінансова Оферта", оскільки останнє, на підставі укладеного з ПАТ"Дельта Банк" договору про відступлення прав вимоги № 2138/К/1 від 31.01.2020, набуло право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення зобов'язань до боржника - ТОВ "Ранфорт Лтд".
10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 здійснено процесуальне правонаступництво позивача, замінено ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова Оферта". Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 залишено без змін.
11. Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув без розгляду заяву ТОВ "Ранфорт Лтд", на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України, встановивши, що заява не відповідала вимогам положень ст. 170 ГПК України.
12. Щодо заяви ТОВ "Фінансова Оферта" суд апеляційної інстанції встановив, що за наслідками проведених електронних публічних торгів 31.01.2020 між ПАТ"Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова Оферта" укладено договір про відступлення прав вимоги № 2138/К/1, за яким, ПАТ "Дельта Банк" відступив ТОВ "Фінансова Оферта" права вимоги за кредитним договором № РО 01.007/09 від 22.10.2009, з усіма додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до договору, а також за договорами забезпечення зобов'язань. Оцінивши укладений договір про відступлення права вимоги, а також, зважаючи, що сторонами не надано доказів щодо визнання недійсним вказаного договору, апеляційний суд задовольнив заяву ТОВ "Фінансова Оферта" та здійснив процесуальне правонаступництво.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
13. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "Ранфорт ЛТД" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова Оферта" про заміну сторони правонаступником. Зобов'язати суд першої інстанції надати роз'яснення щодо виконання судового рішення у справі.
14. Скаржник в касаційній скарзі зазначає про те, що:
- повернення без розгляду заяви про роз'яснення рішення відбулось з порушенням ст. 245 ГПК України, оскільки вказаною нормою не встановлено вимог до заяви про роз'яснення рішення. На вказані порушення не звернув належної уваги і суд апеляційної інстанції, що призвело до порушення норм процесуального права, та є, відповідно до вимог ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення у справі;
- крім того, скаржник зазначає, що апеляційним судом не було надано належної оцінки обставинам та доказам, якими обґрунтовано заяву про заміну сторони правонаступником, подану на підставі укладеного, ПАТ ?Дельта Банк? та ТОВ ?Фінансова Оферта?, договору про відступлення прав вимоги № 2138/К/1. При цьому, скаржник вказує, що не надавав згоди на відступлення права вимоги за кредитним договором № РО 01.007/09 від 22.10.2009, тоді як відсутність такої згоди, яка передбачена кредитним договором, є підставою для визнання недійсним укладеного договору про відступлення права вимоги, такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-43гс15, що не було враховано апеляційним судом, та призвело до порушення апеляційним судом ст. 236 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
15. ТОВ "Фінансова Оферта" подало відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Позиція Верховного Суду
16. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі та заперечення відзиву на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
17. Предметом апеляційного оскарження, була ухвала місцевого господарського суду про повернення без розгляду заяви щодо роз'яснення судового рішення стосовно виконання.
18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про повернення без розгляду, на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, поданої відповідачем заяви щодо роз'яснення судового рішення, зважаючи на те, що у заяві були відсутні відомості про повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційні коди учасників справи, перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення), до заяви не додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи, а також не підтверджено повноважень особи, що її підписала.
19. Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій зважаючи на таке.
20. Згідно ч. 2 ст. 161 ГПК України, що закріплена у параграфі 1 "Заяви по суті справи" Глави 1 Розділу ІІІ, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
21. Тоді як, параграфом 2 ?Заяви з процесуальних питань? цієї Глави та Розділу визначено форму і зміст заяв, клопотань, заперечень, які можуть бути подані, при розгляді справи судом учасниками судового процесу. У цих заявах, клопотаннях, запереченнях учасники викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань.
22. При цьому, частинами 2, 3 ст. 169 ГПК України визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
23. Водночас, частини1-3 ст. 170 цього кодексу містять загальні вимоги до всіх без виключення заяв поданих з процесуальних питань. Так, зокрема така заява має містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
24. Вказані вимоги стосуються і заяви про роз'яснення судового рішення, поданої відповідачем на підставі ст. 245 ГПК України, оскільки вказану заяву подано з процесуальних питань.
25. При цьому, у частині 4 ст. 170 цього кодексу визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
26. З урахуванням вищезазначеного суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про наявність підстав, передбачених частиною 4 ст. 170 ГПК України, для повернення поданої відповідачем заяви, оскільки вказана заява не відповідала формі та змісту, які визначені у частинах 1-3 ст. 170 ГПК України.
27. Зазначеним відхиляються доводи касаційної скарги про безпідставне повернення судом першої інстанції поданої відповідачем заяви про роз'яснення судового рішення, оскільки, як зазначає відповідач у касаційній скарзі, положеннями ст. 245 ГПК України, не визначено форми і змісту такої заяви.
28. Крім того, оскаржуваною постановою апеляційного суду, за заявою ТОВ "Фінансова Оферта" здійснено процесуальне правонаступництво, а саме замінено ПАТ "Дельта Банк" правонаступником ТОВ "Фінансова Оферта".
29. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами для заміни кредитора у зобов'язанні, є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
30. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
31. Питання заміни сторони у судовому процесі її правонаступником вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 52 ГПК України.
32. Так, відповідно до частини 1 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
33. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
34. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
35. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
36. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису.
37. Касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання про заміну сторони судового процесу здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 ГПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним, за відсутності визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеній статтею 204 Цивільного кодексу України(аналогічний правовий висновок викладено у пункті 10.25 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16).
38. Так, апеляційним судом встановлено, що за наслідками проведених електронних публічних торгів, 31.01.2020 між ПАТ ?Дельта Банк? (банк) та ТОВ ?Фінансова Оферта? (новий кредитор за договором) укладено договір про відступлення прав вимоги № 2138/К/1 (далі - договір № 2138/К/1), за умовами п. 1 якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, договорами, контрактами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору, а новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та у порядку, визначених Договором.
39. Відповідно до п. 2 договору № 2138/К/1 новий кредитор в день його укладення, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати передачу предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надано банку відповідно до умов основних договорів.
40. У Додатку 1 до договору № 2138/К/1- ?Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами?, серед іншого визначено, що новий кредитор набув право вимоги до ТОВ ?Ранфорт Лтд? за кредитним договором № РО 01.007/09 від 22.10.2009 з усіма додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до Договору, на підставі яких, зокрема, було заявлено позовні вимоги у даній справі.
41. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 (повний текст підписано 08.09.2017), у цій справі позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ ?Ранфорт Лтд? на користь ПАТ ?Дельта Банк? 281 520 886, 41 грн заборгованості за кредитом, 37 253 311, 81 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 193 224 675, 60 грн заборгованості за відсотками, 25 569 183, 10 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 234 382, 65 грн 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2 906 310, 87 грн 3% річних від суми прострочених відсотків, 160 776, 00 грн судового збору за розгляд апеляційних скарг, 175 392, 00 грн судового збору за розгляд касаційних скарг.
42. 09.10.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
43. Встановивши зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва та замінив ПАТ ?Дельта Банк? на ТОВ ?Фінансова Оферта?, на підставі договору про відступлення права вимоги.
44. Зважаючи на вищезазначені положення законодавства та враховуючи, що апеляційним судом, з урахуванням положень 74-79, 86 ГПК України, було належним чином досліджено обставини та докази, якими ТОВ "Фінансова Оферта" обґрунтувало подано заяву про заміну сторони правонаступником, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва.
45. У касаційній скарзі відповідача вказує на те, що ним не було надано згоди на відступлення права вимоги, ПАТ ?ДельтаБанк? ТОВ ?Фінансова Оферта?, за кредитним договором № РО 01.007/09 від 22.10.2009, а тому наявні підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Вказані доводи скаржника відхиляються судом касаційної інстанції, з огляду на таке.
46. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
47. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
48. Оскільки, апеляційним судом не було встановлено, що договір про відступлення права вимоги було визнано недійсним, цей договір є чинним та, в силу статті 204 ЦК України, є правомірним, та підлягає виконанню сторонами.
49. З урахуванням зазначеного безпідставним є посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-43гс15, оскільки, предметом спору у вказаній справі було визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, тоді як в даній справі предметом спору є стягнення заборгованості, а касаційним судом здійснюється перегляд постанови апеляційного суду, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви про роз'яснення судового рішення та здійснено процесуальне правонаступництво, на підставі договору про відступлення права вимоги. При цьому, касаційний суд зауважує, що апеляційним судом не було встановлено, що договір про відступлення права вимоги було визнано недійсним.
50. Інші доводи касаційної скарги, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені положеннями ст. 300 ГПК України,
51. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень статті 310 ГПК України, суд касаційної інстанції констатує, що судами попередніх інстанцій належним чином встановлено обставини справи надано їм належну правову оцінку, правильно застосовано положення матеріального законодавства, з дотриманням норм процесуального права, отже, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
53. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
54. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для повернення без розгляду заяви про роз'яснення судового рішення та висновку апеляційного суду про залишення без змін вказаної ухвали та здійснення процесуального правонаступництва у справі, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних ухвали і постанови немає.
Розподіл судових витрат
55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранфорт ЛТД" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/23066/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
І.Д. Кондратова