проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" квітня 2021 р. Справа № 917/1029/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.
за участю секретаря судового засідання Гончарова О.В.
за участю представників представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Лубнигаз”, м. Лубни вх. №926 П/2 на рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2021 у справі № 917/1029/20
за позовом Адвокатського об'єднання "Макмел", м. Київ
до Акціонерного Товариства "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз", м. Лубни Полтавської області
про стягнення 89 620, 00 грн.
Адвокатське об'єднання "Макмел" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи" "Лубнигаз" про стягнення 89620,00 грн. заборгованості за Договором про надання правової допомоги від 01.12.2016р.
В обґрунтування позову АО "Макмел" посилається на те, що на виконання п. 2.1. договору про надання правової допомоги від 01.12.2016, в редакції додаткової угоди від 02.01.2019 № 2, ним відповідачу надано послуги за період з квітня 2019 року по липень 2019 року включно на загальну суму 392 000 грн., на підтвердження чого сторони підписали та скріпили печатками акти приймання -передачі наданих послуг : від 30.04.2019 р. №1 на суму 101 100 грн., від 31.05.2019 р. №2 на суму 153 100 грн., від 30.06.2019 р. №3 на суму 88075 грн., від 31.07.2019 р. №4 на суму 49 725 грн., в той час як відповідач вартість наданих послуг сплатив частково, що підтверджується виписками банківського рахунку АО "Макмел " в АТ "Райффайзен Банк Аваль", у зв'язку з чим заборгованість за надання правової допомоги за вказаним Договором за період з квітня 2019 року по липень 2019 року становить 89 620 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.01.2021 по справі № 917/1029/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи" "ЛУБНИГАЗ" на користь Адвокатського об'єднання "МАКМЕЛ" 89 620 грн. основного боргу та 2 102 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення обґрунтовано з тих підстав, що АО "Макмел" виконало свої зобов'язання, передбачені договором про надання правової допомоги від 01.12.2016 року, надавши послуги у повному обсязі згідно з п. 2.1. Договору, за період з квітня 2019 року по липень 2019 року включно на загальну суму 392 000 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання - передачі: №1 від 30.04.2019 р. на суму 101 100 грн., №2 від 31.05.2019 р. на суму 153 100 грн., №3 від 30.06.2019 р. на суму 88075 грн., №4 від 31.07.2019 р. на суму 49 725 грн., в той час як відповідач вартість наданих послуг сплатив частково, що підтверджується виписками банківського рахунку АО "Макмел " в АТ "Райффайзен Банк Аваль", у зв'язку з чим заборгованість за надання правової допомоги за вказаним Договором за період з квітня 2019 р. по липень 2019 р. становить 89 620 грн.
Відповідач - Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Лубнигаз” подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи по суті, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, судові витрати у зв'язку із поданням апеляційної скарги стягнути з позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог статей 81, 91 Господарського процесуального кодексу України в основу оскаржуваного рішення поклав надані позивачем до позовної заяви копії договору про надання правової допомоги від 01.12.2016, додаткової угоди до нього від 02.01.2019 № 2, а також копії актів приймання - передачі наданих послуг від 30.04.2019 №1, від 31.05.2019 №2, від 30.06.2019 №3, від 31.07.2019 №4, без попереднього огляду оригіналів цих документів, які були витребувані судом у позивача за клопотанням відповідача для огляду в судовому засіданні ухвалами від 25.09.2020 та від 24.11.2020, але не надані позивачем, за відсутності повідомлень чи клопотань про неможливість їх надання.
При цьому відповідач зазначив, що він у відзиві на позов заперечував факт надання йому позивачем послуг за договором про надання правової допомоги від 01.12.2016 з підстав відсутності належних доказів надання зазначених послуг, а саме:оригіналів наданих позивачем до позовної заяви актів приймання-передачі наданих послуг, у зв'язку з чим заявив до суду клопотання про витребування таких оригіналів у позивача, яке суд задовольнив, але, незважаючи на ненадання позивачем витребуваних у нього оригіналів доказів розглянув справу за наявними копіями, не прийнявши до уваги зазначені аргументи відповідача та не надавши їм оцінки в судовому рішенні.
При цьому відповідач стверджує, що відповідно до ч. 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, наслідком ненадання позивачем витребуваних у нього судом оригіналів доданих до позовної заяви в копіях Актів приймання-передачі наданих послуг, які відповідачем поставлені під сумнів, передбачено неприйняття судом таких копій до уваги.
15.04.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4421), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
Зазначає, зокрема про помилковість доводів відповідача про ненадання позивачем суду першої інстанції для огляду витребуваних у нього оригіналів документів, з огляду на те, що позивач з'являвся в судові засідання та надавав для огляду витребувані в нього оригінали документів та суд досліджував їх.
Також 16.04.2021 від позивача надійшов супровідний лист, за яким він на виконання вимог п. 6 ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі № 917/1029/20 направив суду для огляду:
- оригінал договору про надання правової допомоги від 01.12.2016;
- оригінал акту приймання-передачі від 30.04.2019 № 1;
- оригінал акту приймання-передачі від 31.05.2019 № 2;
- оригінал акту приймання-передачі від 30.06.2019 № 3;
- оригінал акту приймання-передачі від 31.07.2019 № 4;
- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АО «Макмел» станом на 13.04.2021.
16.04.2021 від позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд розглядати справу за відсутністю його представника, з огляду на введення в країні карантину через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 та його продовження до 30.04.2021, а також на лист Ради суддів України від 11.03.2020, звернений до громадян, які є учасниками судових процесів з проханням утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників справи.
Сторони, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання представників для участі в ньому не направили.
19.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через поширення серед його працівників захворювання на COVID-19 та встановленням червоного рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19 на території Полтавської області, що ускладнює транспортне сполучення.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ч. 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Наведені відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи причини неявки в судове засідання не є поважними, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, а відповідач не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, проте не скористався своїм правом, у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначив причин, які безпосередньо перешкоджають йому взяти участь у судовому засіданні.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзивах на неї, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об'єднанням "Макмел"(позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (з 12.09.2019р. - АТ "ЛУБНИГАЗ" - відповідач) було укладено договір про надання правової допомоги від 01.12.2016 р. (далі-Договір).
02.01.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги від 01.12.2016 року, за умовами якої дію Договору про надання правової допомоги було продовжено до 31.12.2019 року.
Згідно з п. 1 Договору АТ "Лубнигаз" доручає, а АО "Макмел" приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
АО "Макмел" згідно з п. 2.1 Договору приймає на себе зобов'язання з надання усних та письмових консультацій у тому числі у формі юридичних висновків щодо питань, які стосуються господарської діяльності АТ "Лубнигаз"; підготовка процесуальних документів, листів, претензій, звернень та ін.; захист майнових та немайнових інтересів АТ "Лубнигаз"; у взаєминах з органами державної влади, юридичними та/або фізичними особами, з правом представлення інтересів АТ "Лубнигаз"; в місцевих, апеляційних, касаційних судах, вищих спеціалізованих судах (господарських, адміністративних, цивільних, з розгляду кримінальних справ), Верховному суді України, в підприємствах, організаціях та установах всіх форм власності.
В свою чергу, АТ "Лубнигаз" відповідно до п. 3.1.2 Договору зобов'язується вчасно та у повному обсязі оплачувати послуги за Договором про надання правової допомоги від 01.12.2016.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексуУкраїни, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначено вище, в обґрунтування позову у даній справі АО "Макмел" посилається на те, що на виконання п. 2.1. договору про надання правової допомоги від 01.12.2016, в редакції додаткової угоди від 02.01.2019 № 2, ним відповідачу надано послуги за період з квітня 2019 року по липень 2019 року включно на загальну суму 392 000 грн., на підтвердження чого сторони підписали та скріпили печатками акти приймання -передачі наданих послуг : від 30.04.2019 р. №1 на суму 101 100 грн., від 31.05.2019 р. №2 на суму 153 100 грн., від 30.06.2019 р. №3на суму 88075 грн., від 31.07.2019 р. №4 на суму 49 725 грн., в той час як відповідач вартість наданих послуг сплатив частково, що підтверджується виписками банківського рахунку АО "Макмел " в АТ "Райффайзен Банк Аваль", у зв'язку з чим заборгованість за надання правової допомоги за вказаним Договором за період з квітня 2019 року по липень 2019 року становить 89 620 грн.
На підтвердження зазначених в позовній заяві обставин надання послуг за договором про надання правової допомоги від 01.12.2016 та їх часткової оплати позивачем до позовної заяви надано належним чином засвідчені копії:
-договору про надання правової допомоги від 01.12.2016;
- додаткової угоди від 02.01.2019 № 2 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2016;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2019 № 1 за квітень 2019 року;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2019 № 2 за травень 2019 року;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2019 № 3 за червень 2019 року ;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2019 № 4 за липень 2019 року;
- виписку з банківського рахунку АО "Макмел " в АТ "Райффайзен Банк Аваль" за період з 01.03.2019 по 21.04.2020.
При цьому позивач в позовній заяві звернув увагу суду, що у нього наявні всі оригінали вказаних Актів приймання-передачі наданих послуг, що підписані обома сторонами, зокрема, й генеральним директором АТ «Лубнигаз» Кондратенком І.І.
Разом з тим, відповідач у поданому суду першої інстанції 16.09.2020 відзиві на позов в обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що між сторонами дійсно було укладено договір про надання правової допомоги від 01.12.2016 та додаткова угода до нього від 02.01.2019 № 2, проте у відповідача відсутні Акти приймання-передачі наданих послуг, копії яких позивачем додано до позовної заяви, у зв'язку з чим він позбавлений можливості стверджувати про справжність підпису на них генерального директора відповідача ОСОБА_1 та про існування цих Актів.
16.09.2020 року відповідач подав до господарського суду першої інстанції клопотання (вхід. №10126) про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, посилаючись на те, що він заперечує факт підписання Актів приймання-передачі наданих послуг, копії яких позивач надав до позовної заяви, у зв'язку з чим, з метою повного всебічного та об'єктивного розгляду справи, характеру спірних правовідносин та предмету доказування, з метою забезпечення дотримання принципу пропорційності та змагальності сторін, на підставі ч. 6 статті 250 ГПК України просив здійснити перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Також 16.09.2020 відповідач надав до суду першої інстанції клопотання (вх. № 10127) про витребування у позивача в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України оригіналів доданих позивачем до позову в копіях наступних документів:
- договору про надання правової допомоги від 01.12.2016;
- додаткової угоди від 02.01.2019 № 2 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2016;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2019 № 1 ;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2019 № 2;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2019 № 3;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2019 № 4.
В обґрунтування клопотання про витребування оригіналів доказів відповідач посилався на те, що він має сумнів щодо підпису його генеральним директором Кондратенком І.І. наданих позивачем до позовної заяви в копіях документів, але не має змоги їх звірити, оскільки копії договору про надання правової допомоги від 01.12.2016 та додаткової угоди до нього від 02.01.2019 № 2 він відповідно до умов укладеного з адвокатом Яковенком Г.М. договору про надання адвокатських послуг від 02.04.2020 передав останньому за актом приймання-передачі від 02.04.2020 на відповідальне зберігання для проведення правового аудиту позивача, в той час як Акти приймання-передачі наданих послуг у нього відсутні.
Ухвалою від 25.09.2020 господарський суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи №917/1029/20 в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін,призначивши розгляд справи на 27.10.2020 на 10:20, а також копотання відповідача про витребування оригіналів доказів, витребувавши у Адвокатського об'єднання МАКМЕЛ" для огляду в судовому засіданні оригінали наступних документів:
- договору про надання правової допомоги від 01.12.2016;
- додаткової угоди №2 від 02.01.2019 року до договору про надання правової допомоги від 01.12.2016;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2019 №1;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2019 №2;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2019 №3;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2019 №4.
Зважаючи на неявку представника позивача в судове засідання 27.10.2020 та повернення на адресу суду надісланої позивачу копії ухвали суду від 25.09.2020, суд першої інстанції ухвалою від 27.10.2020 відклав розгляд справи на 24.11.2020.
Ухвалою від 24.11.2020 суд першої інстанцїї за участю представника позивача Мельника О.С. відклав розгляд справи за відповідним клопотанням відповідача на 15.12.2020 та у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали від 25.09.2020 про витребування у нього оригіналів доданих до позовної заяви документів, повторно витребував їх від позивача.
Ухвалою від 15.12.2020 суд першої інстанцїї за участю представника позивача Мельника О.С. відклав розгляд справи за відповідним клопотанням відповідача на 13.01.2021
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач вимоги ухвал суду від 25.09.2020 та від 24.11.2020 в частині надання оригіналів доданих ним до позовної заяви документів не виконав, сторони в судове засідання,призначене на 13.01.2021, в якому прийнято оскаржуване рішення не з'явились, а тому суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
При цьому, як зазначено вище, позивач в позовній заяві звернув увагу суду, що у нього наявні всі оригінали вказаних Актів приймання-передачі наданих послуг, що підписані обома сторонами, зокрема, й генеральним директором АТ «Лубнигаз» Кондратенком І.І.
У матеріалах справи відсутні будь-які заяви, супровідні листи позивача чи інші документи щодо надання ним до суду першої інстанції оригіналів витребуваних у нього ухвалами суду оригіналів документів, в той час як у протоколах судових засідань, ухвалах суду та в оскаржуваному рішенні суду не зазначено відомостей про те, що позивач надавав суду зазначені оригінали документів або що суд їх оглядав.
Зокрема, у протоколі судового засідання від 13.01.2020 зазначено, що суд дослідив наявні у матеріалах докази.
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать матеріалам справи доводи позивача, щодо того що він надавав суду першої інстанції для огляду витребувані у нього оригінали документів, а суд досліджував їх.
Разом з тим, статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
За змістом зазначеної статті, наслідком ненадання стороною витребуваних у неї судом оригіналів доказів, в разі якщо будь-який учасник справи ставить під сумнів відповідність копій цих доказу оригіналам, передбачено обов'язок суду не приймати такі докази до уваги.
Проте, в порушення зазначених вимог, господарський суд першої інстанції в обґрунтування свого висновку про задоволення позову в оскаржуваному рішенні послався на підтвердження заборгованості відповідача Актами приймання-передачі наданих послуг, які, як зазначено вище, під час розгляду справи в суді першої інстанції були надані позивачем до позовної заяви лише в копіях, в той час як їх оригінали позивач на вимогу суду не надав, а відповідач поставив копії цих доказів під сумнів.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що надані позивачем в обґрунтування позову Акти наданих послуг та виписка з банківського рахунку АО "Макмел " в АТ "Райффайзен Банк Аваль" не можуть бути прийняті судом до розгляду, навіть в разі надання позивачем на вимогу суду цих доказів в оригінали, з огляду на наступне.
Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимогу належності доказів.
Згідно з ч. 1 цієї статті, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 2 цієї статті визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом цієї статті, належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування. В разі, якщо докази не відповідають цій вимозі, вони не можуть прийматися судом до розгляду.
Як зазначено вище, позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання п. 2.1. Договору договору про надання правової допомоги від 01.12.2016, в редакції додаткової угоди від 02.01.2019 № 2, ним відповідачу надано послуги за період з квітня 2019 р. по липень 2019 р. включно на загальну суму 392 000 грн., на підтвердження чого сторони підписали та скріпили печатками акти приймання -передачі наданих послуг : від 30.04.2019 р. №1 на суму 101 100 грн., від 31.05.2019 р. №2 на суму 153 100 грн., від 30.06.2019 р. № 3 на суму 88075 грн., від 31.07.2019 р. №4 на суму 49 725 грн., в той час як відповідач вартість наданих послуг сплатив частково, у зв'язку з чим заборгованість за надання правової допомоги за вказаним Договором за період з квітня 2019 р. по липень 2019 р. становить 89 620 грн.
Зважаючи на це, до предмета доказування у даній входять обставини щодо надання позивачем відповідачу послуг за період з квітня 2019 року по липень 2019 року саме за укладеним між сторонами договором про надання правової допомоги від 01.12.2016, в редакції додаткової угоди від 02.01.2019 № 2 та щодо здійснення відповідачем оплати цих послуг.
Проте, в наданих позивачем на обґрунтування позову Актах приймання -передачі наданих послуг : від 30.04.2019 р. №1 на суму 101 100 грн., від 31.05.2019 р. №2 на суму 153 100 грн., від 30.06.2019 р. №3 на суму 88075 грн., від 31.07.2019 р. №4 на суму 49 725 грн. зазначено, що вони підписані сторонами на підтвердження надання позивачем відповідачу послуг за договором про надання правової допомоги від 01.04.2019, в той час, як позовні вимоги у даній справі обґрунтовано порушенням відповідачем договору про надання правової допомоги з іншою датою - від 01.12.2016.
Так само, у наданій позивачем до позовної заяви виписці з банківського рахунку АО "Макмел" в АТ "Райффайзен Банк Аваль" за період з 01.03.2019 по 21.04.2020 зазначені відомості про здійснення відповідачем оплат з 04.03.2019 по 25.04.2019 за договором про надання правової допомоги від 01.12.2016, а за період з 03.05.2019 по 31.01.2020 -за договором про надання правової допомоги від 01.04.2019, який не стосується предмета доказування у даній справі(.
Таким чином, надані позивачем докази на підтвердження обставин надання ним відповідачу послуг за спірним Договором та їх часткової оплати останнім, які суд першої інстанцїї поклав в основу свого висновку про задоволення позовних вимог, не стосуються предмету доказування у даній справі, а тому є неналежними, у зв'язку з чим не можуть братись до уваги при розгляді даної справи.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає, оскільки суд першої інстанції в обґрунтування свого висновку по суті спору про задоволення позовних вимог послався на докази, які він згідно з вимогами статей 76, 91 ГПК України не мав права приймати до уваги.
Внаслідок зазначених порушень норм процесуального права суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, а саме визнав встановленою наявність заборгованості відповідача за спірним Договором, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті, оскільки за відсутності доказів, які підтверджують наявність спірної заборгованості суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про її стягнення.
Частиною 1 пункту 2 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушенні судом норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову та подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 269, 270, пунктом 2 статті 275, пунктами 2, 4 частини 1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Лубнигаз” задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.21 у справі № 917/1029/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Стягнути з Адвокатського об'єднання "МАКМЕЛ" (02002, м. Київ, вул.Є.Сверстюка, буд. 19, офіс 21, ідент. код 40313801) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи" "Лубнигаз" (37503, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Л. Толстого, буд. 87, ідент. код 05524713) 3 153 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.04.2021
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль