вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" квітня 2021 р. Справа№ 910/17190/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/17190/20 (суддя - Удалова О.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
про стягнення 33 291,21 грн
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення 33291,21 грн.
В обґрунтування заявленої вимоги позивач послався на те, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 467а9ц5 від 14.11.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплатило страхове відшкодування власнику пошкодженого застрахованого автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому до позивача відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу марки «NISSAN X-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнаного винним у скоєнні ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 33291,21 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/17190/20 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд вказав, що оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому на момент звернення з позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати страхового відшкодування не настав, а права позивача не порушені.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосуванням норм матеріального і порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
Так, апелянт зазначає, що Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу відшкодування, тому відсутність факту подання страховику заяви про відшкодування шкоди не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки позивач в межах річного строку, визначеного в ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до суду з позовом, тобто здійснив волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, а також в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15, від 19.06.2019 у справі № 755/18006/15-ц. Однак, суд першої інстанції необґрунтовано залишив останні поза увагою.
17.02.2021 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 у справі №910/17190/20 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у даній справі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на вказане рішення суду першої інстанції, розгляд справи визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
15.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням та без порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим його слід залишити без змін.
Крім цього, відповідач стверджує, що транспортний засіб «Volkswagen Jetta», номер кузова НОМЕР_3 , станом на 02.07.2019 був пошкоджений, у зв'язку з чим, посилаючись на пп. б) п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, наполягає, що позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування безпідставно не було враховано коефіцієнту фізичного зносу - 0,3583. Так, на підтвердження факту пошкодження автомобіля відповідач просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи додатковий доказ - скріншот з сайту bidfax.info, а також ремонтну калькуляцію № 23106-А від 04.03.3021 та розрахунок коефіцієнту фізичного зносу.
29.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких позивач наголошує на чисельній судовій практиці Верховного Суду щодо можливості звернення за виплатою страхового відшкодування безпосередньо до суду. Крім цього, позивач зазначає, що транспортний засіб «Volkswagen Jetta» до дати скоєння спірної ДТП був повність відновлений, що виключає наявність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу. На підтвердження вказаної обставини ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» до суду апеляційної інстанції надані фотокартки автомобіля, зроблені, за твердженням позивача, станом на дату прийняття його на страхування. Однак, відповідне клопотання про долучення їх, як додаткових доказів, до матеріалів справи з обґрунтуванням об'єктивності причин, які унеможливи подання останніх до суду першої інстанції, позивачем не заявлене. Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість розгляду питання та прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.
Водночас, враховуючи, що заперечення на відзив на апеляційну скаргу були подані позивачем засобом поштового зв'язку 25.03.2021, а також беручи до уваги, що ухвалою Північного господарського суду від 26.02.2021 встановлювався строк на їх подання протягом 5 днів з дня вручення відзиву на апеляційну скаргу, але не пізніше 07.04.2021, колегія суддів вважає, що позивач скористався своїм процесуальним правом подати заперечення на відзив на апеляційну скаргу в межах визначеного судом строку, у зв'язку з чим заявлене клопотання про його поновлення розгляду судом не підлягає.
Розглянувши клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - скріншоту з сайту bidfax.info, а також ремонтної калькуляції № 23106-А від 04.03.3021 та розрахунку коефіцієнту фізичного зносу, колегія суддів колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з приписами ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У силу ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.
Так, з аналізу наведених вище норм вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Процесуальний закон надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
У разі наявності труднощів самостійно надати той чи інший доказ у справі відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи може скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.
Суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об'єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/17190/20 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов, складеного з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України. Попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву на позов справа згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 172 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
Так, частинами 1, 6, 8 ст. 165 ГПК України визначено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються, зокрема, докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно відмітки на звороті ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/17190/20, її копія була направлена, у тому числі, відповідачу у справі 11.11.2020 та отримана ним 13.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 57).
Отже, відповідач не був позбавлений можливості скористатися своїм процесуальним правом на подання відзиву, обґрунтувавши у ньому заперечення проти позову, додавши скріншот з сайту bidfax.info, як доказ на їх підтвердження, та навівши власні розрахунки суми страхового відшкодування та коефіцієнту фізичного зносу, у строк до 30.11.2020 включно, враховуючи, що останній день 15-денного строку, обчисленого з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, припадає на вихідний.
Обгрунтовуючи причину неподання до суду першої інстанції додаткового доказу - скріншоту з сайту bidfax.info, а також ремонтної калькуляції № 23106-А від 04.03.3021 та розрахунку коефіцієнту фізичного зносу, відповідач посилається на те, що не встиг належним чином розрахувати суму страхового відшкодування та обґрунтувати застосування коефіцієнту фізичного зносу, оскільки ухвалою місцевого господарського суду був обмежений у часі на їх підготовку.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, наведеною нормою закріплена можливість продовження встановленого судом процесуального строку на вчинення учасником справи певної процесуальної дії, якою відповідач не був позбавлений права скористатися, вважаючи, що визначений судом відповідно до приписів ГПК України строк для подачі відзиву з обґрунтованим викладенням заперечень проти позову та наведенням відповідних розрахунків є недостатнім для належної підготовки останніх.
Крім того, як уже зазначалося вище, ст. 80 ГПК України закріплено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Отже, у разі наявності реальної необхідності більшого строку для подання скріншоту з сайту bidfax.info, як доказу на підтвердження заперечень проти позову, відповідач не був позбавлений права та можливості звернутися до суду з відповідним письмовим клопотанням у порядку ст. 80 ГПК України.
Однак, процесуальних документів, про які йшлося вище, матеріали справи не містять, чим спростовується твердження відповідача про наявність дійсної необхідності у наданні йому додаткового строку для виконання власних розрахунків суми страхового відшкодування чи подання доказу у справі.
Тобто фактичною причиною неподання відповідачем до суду першої інстанції додаткового доказу та виконаних контррозрахунків є невчиненням ним процесуальних дій, визначених вищенаведеними нормами ГПК України.
На переконання колегії судів, відсутність на тій чи іншій стадії судового процесу суб'єктивної волі сторони на реалізацію певного процесуального права не може у подальшому розглядатися як об'єктивна обставина, що від неї не залежала.
Крім цього, колегією суддів взято до уваги й те, що зроблений відповідачем скріншот з сайту bidfax.info лише відображає його наповнення, утім, не дає можливості підтвердити достовірність такої інформації, так само як і її цілісність, враховуючи можливість оффлайн корегування вмісту сайту.
З огляду на викладене, виходячи з положень ст. ст. 80, 269 ГПК України, колегія суддів не приймає до розгляду долучений відповідачем до матеріалів відзиву на апеляційну скаргу додатковий доказ - скріншот з сайту bidfax.info, а також ремонтну калькуляцію № 23106-А від 04.03.3021 та розрахунок коефіцієнту фізичного зносу.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2019 між ПрАТ «СК «АРКС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник, вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 467а9ц5 «Все включено», предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі строком дії договору з 14.11.2019 по 13.11.2020.
Як встановлено судом першої інстанції, 28.08.2020 у м. Києві по вул. Визволителів, 1, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «NISSAN X-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Унаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 29.09.2020 у справі № 755/12834/20 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Власниця автомобіля «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у порядку п. 27.1.1.1 договору звернулася до ПрАТ «СК «АРКС» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу шляхом перерахування його на рахунок станції технічного обслуговування, як те обумовлено п. 14.4 договору.
Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 01.09.2020 визначено характер, перелік пошкоджень транспортного засобу «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ДТП 28.08.2020.
Згідно з рахунком на оплату замовлення № 1169 від 11.09.2020, складеним ФОП Герасимчуком В.В., вартість відновлювального ремонту вищевказаного автомобіля «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 35291,21 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було оформлено страховий акт № ARX2624126 від 15.09.2020, згідно з яким вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 35291,21 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач перерахував суму страхового відшкодування в розмірі 35291,21 грн на рахунок СТО - ФОП Герасимчук В.В., що підтверджується платіжним дорученням №705189 від 16.09.2020.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винної особи - водія ОСОБА_2 , була застрахована у відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/144577656 з лімітом відповідальності по майну - 130 000,00 грн та франшизою у розмірі 2000,00 грн.
Предметом спору у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» виплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілій особі, якій завдано шкоди в результаті ДТП, у розмірі 33291,21 грн (сума страхового відшкодування зменшена на суму франшизи).
Підставою для відмови у задоволенні вказаної вимоги місцевим господарським судом визначено її передчасність, оскільки позивач попередньо не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку ст. 36 закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відтак строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати страхового відшкодування є таким, що не настав, а права позивача на момент звернення до суду з позовом відповідачем не порушені.
Колегія судді не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Як уже зазначалося, позивачем, як страховиком, була здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі 35291,21 грн шляхом перерахування його суми на рахунок СТО - ФОП Герасимчук В.В., що підтверджується платіжним дорученням №705189 від 16.09.2020.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України закріплено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
У силу частини 2 наведеної норми кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", з якою кореспондується ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За загальним правилом, закріпленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Така особа відповідно до приписів ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «NISSAN X-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка її завдала, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Як уже зазначалося, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «NISSAN X-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого визнаного винним у ДТП, на момент його скоєння була застрахована відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/144577656.
Отже, виходячи з наведеного, обов'язок з відшкодування збитку, завданого внаслідок скоєння ДТП вищевказаним водієм власнику транспортного засобу «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача.
Процедура здійснення страхового відшкодування регламентована нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,
Так, відповідно до п. 35.1 ст. 35 названого Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Водночас ст. 37 зазначеного Закону містить вичерпний перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування. У силу пп. 37.1.4 п. 37.1 вказаної норми підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки вказані у пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строки є присічними і поновленню не підлягають, тому з їх спливом у страховика виникає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Так, з системного аналізу норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них обумовлена статтею 35 сказаного Закону, тобто шляхом звернення потерпілого до страховика з відповідною заявою про таке відшкодування. Другий спосіб надає можливість потерпілому звернутися безпосередньо до суду з позовом до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення судом відповідного рішення. Вказане випливає зі змісту п. 36.1 ст. 36 названого Закону, згідно з яким рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається страховиком, у тому числі, на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Отже, визначений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядок звернення потерпілого до страховика з заявою про здійснення страхового відшкодування не є досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а становить собою позасудову процедуру здійснення страхового відшкодування, яка не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
При цьому положення пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15, постановах Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №227/3573/16-ц, від 24.04.2019 у справі №643/19957/15-ц.
Водночас колегія суддів зауважує, що держава може стимулювати до вирішення правових спорів у межах відповідних позасудових процедур, утім їх використання є правом, а не обов'язком особи, а відтак не повинно позбавляти її можливості на судовий захист права, яке є порушеним уже в силу самого факту заподіяння шкоди дорожньо-транспортною пригодою.
Дійсно, позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, натомість, за відшкодуванням шкоди звернувся безпосередньо до Господарського суду міста Києва 03.11.2020, тобто в межах строку, встановленого п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на власний розсуд обравши один з можливих способів захисту, що відповідно до приписів чинного законодавства є правомірним.
З огляду на вищевикладене, а також виходячи з загального принципу недопустимості формального підходу у вирішення питання про здійснення чи нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій над їх змістом і наслідками, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального прав та необґрунтовано відмовив у позові про стягнення страхового відшкодування лише з тих підстав, що позивач не звернувся до відповідаач з заявою про виплату страхового відшкодування.
При цьому колегією суддів враховано, що у разі звернення особи із заявою безпосередньо до суду, страховик не обмежений в праві та не позбавлений можливості наводити свої заперечення проти позову, у разі їх відсутності - визнати позов та сплатити страхове відшкодування.
Стосовно суми страхового відшкодування, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як уже зазначалося, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/144577656 ліміт відповідальності по майну становить 130 000,00 грн, франшиза - 2000,00 грн.
У силу ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів).
Згідно з п. 7.38 вказаної Методики значення Ез (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Відповідно до п. 1.6 названої Методики строком експлуатації вважається період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
З огляду на викладене, враховуючи, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 як рік випуску транспортного засобу «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , значиться 2016, колегія суддів вважає, що пред'явлення вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту (зменшеної на суму франшизи) без урахування коефіцієнту фізичного зносу є правомірним.
За таких обставин позовна вимога ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 33291,21 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У силу ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ст. 277 названого Кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, ухвалюючи оскаржуване рішення у даній справі, суд першої інстанції припустився неправильного застосуваня норм матеріального права, що мало своїм наслідком неправильне вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/17190/20 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/17190/20 скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі №910/17190/20, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, код ЄДРПОУ 39433769) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 33291,21 грн (тридцять три тисячі двісті дев'яності одну грн 21 коп) страхового відшкодування, 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн. 00 коп) судового збору за розгляд позовної заяви, 3153,00 грн (три тисячі сто п'ятдесят три грн. 00 коп) судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна