вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" березня 2021 р. Справа№ 910/14849/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.03.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу
Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 15.09.2020
у справі № 910/14849/19 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі 1) Кабінету Міністрів України та 2) Міністерства оборони України
до 1) Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех"
про визнання недійсними додаткових договорів
Короткий зміст позовних вимог
Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех" про визнання недійсними Додаткового договору № 11/06/01 від 11.07.2006 до договору № 11/06 від 11.07.2006 про пайову (дольову) участь у будівництві на земельній ділянці в м.Києві по пр-ту Відрадний, 42, укладений між Державним підприємством "Управління капітального будівництва та інвестицій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех" на виконання договору № 11/06 від 11.07.2006 та Додаткової угоди № 1 від 21.04.2016 до Додаткового договору 11/06/01 від 11.07.2006 до договору № 11/06 від 11.07.2006 про пайову (дольову) участь у будівництві.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор зазначає, що вказані договори були укладені неуповноваженою особою, без погодження Кабінету Міністрів України та всупереч Земельному кодексу України, Цивільному кодексу України, Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про використання земель оборони" та Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/14849/19 позовну заяву залишено без розгляду.
Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 53, 226 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дійшов до висновку про залишення позову без розгляду, оскільки захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор, оскільки останній виконує субсидіарну роль та не може вважатись альтернативним суб'єктом звернень до суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою, Прокурор Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що військовою прокуратурою Центрального регіону України здійснювалось представництво інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України в господарській справі № 910/14849/19 за письмовою згодою заступника Генерального прокурора - Головним військовим прокурором. Однак з об'єктивних причин, а саме у зв'язку із ліквідацією Головної військової прокуратури оригінал відповідного листа прокуратурою регіону не був отриманий. У зв'язку із чим Військовою прокуратурою Центрального регіону України повторно до Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора направлено лист від 14.05.2020 № 05/2-121 вих-20 щодо підтвердження повноваження (право) військової прокуратури Центрального регіону України щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Заступником Генерального прокурора листом від 15.06.2020 № 15/3-15 вих-20 повторно, вбачаючи порушення інтересів Кабінету Міністрів України надана письмова вказівка на здійснення представницьких повноважень в інтересах держави у справі № 910/14849/19.
Крім того, Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржували, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в особі вказаних позивачів не висловлювали.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех" просить суд оскаржувану ухвалу залишити без змін як законну та обґрунтовану, вважає доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають вимогам закону, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Кабінет Міністрів України у віздиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити матеріали справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи.
Міністерство оборони України, Державне підприємство "Управління капітального будівництва та інвестицій" відзиву на апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Явка представників сторін
15.03.2021 в судове засідання з'явилися представники прокуратури, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех".
Представник Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через офіційний веб-портал "Судова влада України", про причини неявки суд не повідомлено.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Вислухавши думку прокурора та представників позивача-1, позивача-2 та відповідача-2, колегія прийшла до висновку про можливість розпочати розгляд справи у відсутності представника відповідача-1, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Позиції учасників справи
У судовому засіданні прокурор, представник позивача-1 та позивача-2 підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/14849/19 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
З огляду на приписи зазначеної статті, представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Тобто, прокурор повинен підтвердити надання йому повноважень на представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України. Прокурор, за наявності підтвердження таких повноважень, звертаючись з позовом до суду має обґрунтувати та підтвердити підстави для такого представництва.
Статтею 226 Господарського процесуального кодексу України регламентовано підстави залишення позову без розгляду.
Однак прокурором не надано суду відповідних доказів, які підтверджують отримання останнім письмової вказівки чи наказу Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника на представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України у даній справі на момент звернення до суду з цим позовом - 23 жовтня 2019 року.
Наданий прокурором лист Офісу Генерального прокурора України від 15.06.2020 за № 15/3-15вих-20 не підтверджує наявність у заступника військового прокурора законних підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України на час подання позову в цій справі, оскільки така вказівка була отримана військовим прокурором після відкриття провадження у справі №910/14849/19.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для залишення без розгляду позову прокурора в частині позовних вимог в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.
В частині залишення без розгляду позовних вимог Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех" про визнання недійсними додаткових договорів, колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками таких правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти у відповідних правовідносинах державу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (п.п. 4.19-4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (п. 26), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (п. 35)).
Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва низкою специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації. Статус прокурора, що здійснює представництво інтересів держави в суді, не можна ототожнювати зі статусом представника в судовому процесі.
Прокурор, звертаючись з даним позовом в інтересах держави, визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
З метою виконання вимог, передбачених ст.23 Закону України «Про прокуратуру», військовою прокуратурою Центрального регіону України було повідомлено Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України про наміри звернення із даним позовом листом від 30.09.2019 за № 05/2-450вих19.
Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до ст. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 4 Положення на Міністерство оборони України покладено утворення, ліквідацію, реорганізацію підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління Міноборони; реєструє військові частини як суб'єкти господарської діяльності; веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.
Крім того, відповідно ст. ст. 13, 17, 19, 77, 84, 92, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони», 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України», ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 116 Конституції України землі оборони знаходяться в управлінні -. користуванні Міністерства оборони України, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. В основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Вказана позиція суду, викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 25.09.2018 у справі № 822/238/15, від 21.01.2019 у справі № 909/516/18, у справі № 915/20/18 від 08.02.2019.
Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який здійснює функції з управління об'єктами державної власності, забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони, військового будівництва, а також соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, зокрема, щодо забезпечення житлом.
Саме належний захист інтересів держави у цій сфері гарантує сприятливі мови для реалізації військовослужбовцями конституційного обов'язку щодо захисту вітчизни.
Відповідно до ст.ст. 3, 10 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового правління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, а забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України. Саме до таких підприємств належить державне підприємство, діяльність якого регламентовано законодавством України та наказами Міністерства оборони України.
Вилучення з порушенням земельного законодавства земель оборони, зміна їх цільового призначення та передача у власність, порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, як власника земель даної категорії, та Міністерства оборони України як користувача.
Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, які умовно можна поділити на три групи: захист інтересів вразливих груп людей, які, імовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси; запобігання правопорушенням, якими зачіпаються інтереси значної кількості людей; існування потреби захисту інтересів держави або її власності (захисту публічних інтересів).
Європейський суд зазначає, що підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються нездатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно.
В даному випадку прокурор звернувся до суду у виключному випадку відповідно до ч.3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", з метою захисту реальних інтересів держави, зокрема щодо договорів про пайову (дольову) участь у будівництві на землях оборони, які всупереч вимогах законодавства України, призводять до порушень інтересів держави, а також прав держави щодо управління об'єктами державної власності.
З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про те, що прокурором не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України, в інтересах якого звернувся прокурор до Господарського суду міста Києва, є необгрунтованим, судом першої інстанції прийняти оскаржуваної ухвали не надано оцінку всім обставинам, які мають значення для захисту інтересів держави, що призвело до винесення ухвали, яка підлягає частковому скасуванню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва 15.09.2020 у справі № 910/14849/19 частковому скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про залишення позову без розгляду.
Судові витрати
Підпунктом "в" п. 4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції частково скасовано ухвалу місцевого господарського суду з переліку зазначених у частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, у даному випадку - залишення позову без розгляду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/14849/19 задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/14849/20 скасувати в частині залишення без розгляду позову Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех" про визнання недійсними додаткових договорів.
В частині залишення без розгляду позову Заступника військового прокурора Центрального регіону України заявлених в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех" про визнання недійсним договору в частині вимог, пред'явлених в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/14849/19 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 ГПК України.
Повний текст складено 28.04.2021.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
І.М. Скрипка