вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" квітня 2021 р. Справа№ 925/755/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
без виклику сторін
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2020 (повний текст складено 29.01.2021)
у справі №925/755/20 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Азот"
про стягнення 57 010, 50 грн,
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіонального відділення "Придніпровська залізниця" звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Азот" про стягнення 57 010,50 грн.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України передбачений штраф за неправильно зазначену у накладній № 40053944 масу вантажу у вагоні № 57187031 у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 57 010,50 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.11.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Азот" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 11 402,10 грн штрафу, 2 102,00 грн. судових витрат. В частині стягнення штрафу у розмірі 45 608,40 грн відмовлено.
Суд першої інстанції на підставі норм ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 233 ГК України, ст. 529, ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшив розмір штрафу до однієї провізної плати за вагон за всю відстань перевезення, що становить 11 402,10 грн.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" 11.02.2021 (відповідно до відомостей відділення поштового зв'язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 05.11.2020 у справі № 925/755/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 45 608,40 грн скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021 апеляційну скаргу Акціонернe товариство "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2020 у справі № 925/755/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2020 у справі №925/755/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт обґрунтовує скаргу тим, що недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, якими чітко визначено розмір штрафу.
Апелянт зазначає, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справах №914/2339/17 від 05.02.2019, №906/434/17 від 12.02.2018, висновки яких відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не врахована судом першої інстанції при прийнятті судового рішення.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Приватним акціонерним товариством "Азот" 15.03.2021 (відповідно до відомостей відділення поштового зв'язку) подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у строк, встановлений судом апеляційної інстанції.
Вказаній відзив відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції з метою забезпечення балансу інтересів сторін, цілком правомірно і обґрунтовано було застосовано ст. 233 ГК України та зменшено розмір штрафу, оскільки дана стаття може бути застосована судом, як до штрафних санкцій, що настали внаслідок порушення правил здійснення господарської діяльності, так i через невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, і до штрафних санкцій, розмір яких встановлено нормативно-правовим актом, і до визначених угодою сторін. Основною підставою для застосування судом ст. 233 ГК України є завеликий розмір штрафних санкцій порівняно із шкодою та наслідками, які спричиненні правопорушенням.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи, обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
03.03.2020 Приватне акціонерне товариство "Азот" (надалі - відповідач), як вантажовідправник за накладною № 40053944 зі станції відправлення Черкаси Одеської залізниці здав позивачу, а останній прийняв для перевезення до станції призначення Мелітополь Придніпровської залізниці в залізничному вагоні № 57187031 завантаженого рідкими азотними добривами (добрива карбамідо-аміачні (КАС) (частка азоту у нітратній формі менше 12 %) висота недолива Н - 100мм, густина р - 1,316 г/см3) вантаж масою 51200 кг для отримувача - приватного акціонерного товариства "Макрохім" (а.с.12). Зважування вантажу у вагоні № 57187031 і визначення його маси визначалося відповідачем, як вантажовідправником, на вагонних вагах статичних заводських № 2312 ВВ 150Э/2С № 12, про що вказано у графах 24, 26, 28 накладної № 40053944. У графі 25 цієї накладної відомості про масу вантажу, визначену залізницею, відсутні.
11.03.2020 року під час перевезення вантажу на станції Мелітополь Придніпровської залізниці позивач здійснив контрольне зважування вагону № 57187031, в результаті чого встановив, що фактична маса вантажу у вагоні становить 51400 кг, що на 200 кг більше від маси вантажу, зазначеній у накладній № 10053944, про що було складено спочатку акт загальної форми від 11.03.2020 № 13 (а.с.14), а потім комерційний акт від 11.03.2020 року № 476003/4 (а.с. 13).
З розділу "Д" комерційного акту від 11.03.2020 року № 476003/4 вбачається, що на підставі акту загальної форми від 11.03.2020 року № 13 згідно з ст. 24 Статуту залізниць України проведена контрольна перевірка маси вантажу у вагоні № 57187031 на 150 т вагонних вагах № 160 приписки ст. Мелітополь, повірених 06.02.2020 року, агентом комерційним Демиденко В.В. в присутності начальника станції Коломієць С.М. , начальника району вантажного Галуненко Н.В., представника вантажоодержувача ПрАТ "Макрохім" Пашала Т.О. По документу значиться: вантаж - добрива рідкі азотні, добрива карбамідо-аміачні (КАС). ЗПП відправника. Варта Л1: Б717661, (424206 Черкаси), маса нетто 51200 кг, тара 20900 кг. Фактично виявилось: маса брутто 72300 кг, тара вагона з документа 20900 кг, маса нетто 51400 кг, що більше документа на 200 кг. Вагон в комерційному відношенні справний, ЗПП відправника справний не порушений. Доступу до вантажу немає.
Наданий позивачем господарському суду технічний паспорт на вказані у попередньому абзаці ваги містить відомості про проведену 06.02.2020 року держповірку цих вагів (а.с. 15-18).
Із технічного паспорта засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) - ваг вагонних 2312 ВВ 150Э/2С заводський № 12, власником яких є ПАТ "Азот", вбачається, що вони прийняті в експлуатацію 25.02.2002 року, їх границя зважування складає від 2 до 150 т, міжповірочний інтервал 12 місяців, інтервал між оглядами перевірками 6 місяців. 09.01.2020 вагам виконано перевірку (огляд), відхилень від метрологічних характеристик не виявлено, ваги визнані придатними для зважування вантажів, які перевозяться залізничним транспортом, фактична похибка ваг від 26 до 100 т складає плюс-мінус 50 кг. 09.04.2020 року вагам проведено профілактичне обслуговування та повірка, під час яких підтверджено їх придатність (а.с. 67-69).
Отже, відомості, які містить комерційний акт від 11.03.2020 року № 476003/4 та технічний паспорт на ваги, на яких на станції Мелітополь Придніпровської залізниці проводилося контрольне зважування вантажу у вагоні № 57187031 свідчать про неможливість незбереження вантажу при перевезенні і про відповідність вказаних ваг вагам, на яких маса вантажу у цьому ж вагоні визначалася вантажовідправником, а також про відсутність даних про проведення огляду-перевірки (повірки) ваг позивача за останні шість місяців, і, відповідно, спростовують доводи відповідача з цих питань, наведені ним в обґрунтування заперечень проти позову.
Комерційний акт від 11.03.2020 року № 476003/4 підписано начальником станції Коломієць С.М, агентом комерційним Демиденко В.В., начальником району вантажного Галуненко Н.В. і представником вантажоодержувача ПрАТ "Макрохім" Пашала Т.О. та містить проставлений штемпель станції Мелітополь Придніпровської залізниці на виконання вимог п. 8 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
11.03.2020 після складання комерційного акту від 11.03.2020 № 476003/4 станцією Мелітополь Придніпровської залізниці в п. 49 накладної № 40053944 внесено посилання на акт загальної форми від 11.03.2020 № 13 та комерційний акт від 11.03.2020 № 476003/4.
За невірне зазначення відповідачем у накладній № 40053944 маси вантажу у вагоні № 57187031 позивач нарахував відповідачу до сплати 57 010,50 грн штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за перевезення вантажу у вагонах. Вартість перевезення вантажу в одному із зазначених вагонів складає 11 402,00 грн.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 11, п.п. 5, 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частин 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут).
Відповідно до ст.ст. 2, 3 Статуту, ним визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Стаття 6 Статуту визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом "а" ч. 1 цієї статті Статуту встановлено, що комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Згідно з ч. 3 цієї статті Статуту, залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Підстави для складання, вимоги до змісту і порядок оформлення актів загальної форми і комерційних актів регулюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (у відповідності до ст. 129 Статуту). Згідно з п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів).
Пунктом 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 N 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за N 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083, встановлено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інформація, викладена працівниками позивача в комерційному акті від 11.03.2020 № 476003/4 щодо неправильного зазначення відповідачем у накладній № 40053944 маси вантажу у вагоні № 57187031, є достовірною, ця обставина є достатньою підставою для застосування позивачем до відповідача передбаченого ст. 122 Статуту штрафу, а відтак, і для задоволення позову повністю.
Докази скаржника, надані на підтвердження цих обставини, суд першої інстанції правильно визнав більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування відповідачем, тому правильно надав перевагу доводам позивача, наведеним у його заявах по суті справи, а доводи відповідача відхилив з підстав їх невідповідності встановленим обставинам справи і наведеним нормам законодавства.
Водночас, суд першої інстанції. перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, помилково застосував до спірних правовідносин ст. 233 ГПК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшив розмір заявленого до стягнення штрафу.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Отже, суд першої інстанції помилково застосував у даній справі приписи ч. 1 ст. 233 ГК України, ст. 529, ч. 3 ст. 551 ЦК України, що в силу п. 4 ч. 1 та ч.2 ст. 277 ГПК України є підставою для часткового скасування рішення.
Так, Північний апеляційний господарський суд вважає наведений висновок помилковим, оскільки правовий аналіз норм ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
У контексті зазначеного, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Однак, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про зменшення штрафу до однієї провізної плати за вагон за всю відстань перевезення у сумі 11 402,10 грн, приписів наведених вище норм не врахував. Відповідачем взагалі не заявлялось клопотання щодо зменшення суми штрафу, а матеріали справи не містять доказів обґрунтування наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафу в даному конкретному випадку. При цьому, суд першої інстанції не мотивував, чому дійшов висновку про зменшення розміру штрафу саме до однієї провізної плати (тоді як статутом унормовано п'ять) за вагон за всю відстань перевезення у сумі 11 402,10 грн.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відзиву відповідача та задовольняє апеляційну скаргу позивача, та, відповідно, позов останнього в повному обсязі.
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду № 914/2339/17 від 05.02.2019 та №910/143/19 від 16.10.2019, і в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» врахована судом апеляційної інстанції.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України із застосуванням положень до пунктів 24, 118, 122 Статуту залізниць України дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Азот" позовних вимог про стягнення 57 010,50 грн штрафу.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови стягнення штрафу у розмірі 45 608,40 грн, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
9. Судові витрати
З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладаються на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2020 у справі № 925/755/20 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Черкаської області від 05.11.2020 у справі №925/755/з20 - скасувати в частині відмови в позові, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у вказаній частині.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азот" (ідентифікаційний код 00203826, 18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного яру, буд. 72 на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237, 49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108) 45 608 (сорок п'ять тисяч шістсот вісім) грн 40 коп. штрафу.
4. В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2020 у справі № 925/755/20 - залишити без змін.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азот" (ідентифікаційний код 00203826, 18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного яру, буд. 72 на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237, 49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108) 3 153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Черкаської області.
7. Матеріали справи № 925/755/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім