Провадження № 22-ц/803/3363/21 Справа № 205/5528/20 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
28 квітня 2021 року м. Дніпро
Суддя судової палати з цивільних справ Дніпровського апеляційного суду Ткаченко І.Ю., ознайомившись із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем'янівна про визнання договору дарування недійсним, -
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем'янівна, про визнання договору дарування недійсним - задоволенні.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, яка ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року була залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії такої ухвали, апелянту необхідно звернутися із заявою про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
21 квітня 2021 року на адресу апеляційного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт посилається на те, що дійсно її представник ОСОБА_3 отримав копію оскаржуваного рішення 22.12.2020 року проте саме рішення їй не передав. Так як вона є юридично недосвідченою людиною, не знала порядок отримання та оскарженні рішення суду. У зв'язку із викладеним просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 17 листопада 2020 року.
Однак, як вбачається із матеріалів справи представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 отримав вказане рішення 22.12.2020 року, що підтверджується наявною розпискою (а.с.75),а апеляційну скаргу подано 26.01.2021 року.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
Європейський суд з прав людини у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Стосовно питання доступу до суду Суд у справі «МПП «Голуб» проти України» повторює, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу «Голдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, ст. 13-18, п. 28-36).
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї для цього дії.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Тобто, ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2020 року.
Підстави, на які посилається ОСОБА_1 для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 07 вересня 2020 року про забезпечення позову, не можуть бути визнані поважними.
Виходячи з принципів, розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової визначеності, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2020 року подана з пропуском встановленого законом строку та наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку з урахуванням викладеного не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.
За таких обставин у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2020 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, що визначенні чинним законодавством.
Суддя: І.Ю.Ткаченко